Ухвала суду № 89087329, 06.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

06 травня 2020 року м. Київ № 640/25548/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову,

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Київ про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фізична особа підприємець ОСОБА_1 з позовом до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Київ про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2019 року адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 повернено позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 року апеляційну скаргу позивача задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

30.01.2020р. адміністративна справа повернулася із суду апеляційної інстанції та 02.03.2020р передана судді Добрянській Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2020р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:

- скасування арешту, накладеного на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в AT "Ідея Банк", AT "ПРОКРЕДИТ БАНК", AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", AT "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", AT "УКРСИББАНК", AT "УКРСОЦБАНК", AT "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК", AT "ОТП БАНК", AT "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТ", AT "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК", AT "УНІВЕРСАЛ БАНК", AT "АЛЬФА-БАНК", AT "СБЕРБАНК", AT "ТАСКОМБАНК", AT "ПРАВЕКС БАНК" та AT "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", накладеного на підставі постанови старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві Ткачової К.В. про арешт коштів боржника від 05.12.2019- до розгляду справи по суті.

В обґрунтування необхідності задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову заявник зазначає, що предметом позовних вимог є визнання дій старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м.Києва ГТУЮ у м.Києві щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ГУ Держпраці у Київській області штрафу у розмірі 876300 грн. від 05.12.2019 ВП № 60641536 протиправними та скасування даної постанови зважаючи на те, що виконавцем прийнято до виконання постанову ГУ Держпраці у Київській області №КВ391/1520/АВ/ТД/ФС-189 від 12.03.2019 після закінчення строку пред`явлення цієї постанови до виконання. В рамках виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 05.12.2019 на підставі якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках банків.

У зв`язку з тим, що на грошові кошти, які містяться на рахунках, арештовані, позивач ФОП ОСОБА_1 позбавлений можливості проводити фінансово-господарську діяльність, сплачувати податки, та заробітну плату працівникам, та взагалі позбавлений джерела існування, вказує, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 3 ст. 150 КАС України, ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що останнім не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів та не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 293-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська