Рішення № 89087312, 06.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Київ № 640/3697/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної міграційної служби Українипро визнання протиправним та скасування Наказу від 30.08.2016 №218 в частині, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 р. в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ; зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 р. в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визнання недійсними (анулювання) паспортів позивача шляхом прийняття наказу №218 від 30.08.2016 р. відповідачем було здійснено в порушення вимог чинного законодавства.

Представник позивача зазначає, що паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 11.11.2010 р., неодноразово використовувався позивачем для посвідчення своєї особи, тому посилання на визнання бланку цього паспорту недійсним та його анулювання у зв`язку з його залишенням на території АР Крим є безпідставним. На підставі вказаного паспорта позивачем 24.05.2011 р. було отримано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

Чинним законодавством України передбачено підстави та іншу процедуру визнання недійсним вже оформленого та виданого особі паспорта громадянина України, зокрема, Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 р. №320. Серед перелічених у Порядку підстав, відсутні, на які посилається відповідач.

Передбачені п. 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 р. №152, зазначені відповідачем підстави для анулювання паспортів позивача також відсутні.

Посилання на факт тимчасової окупації АР Крим позивач вважає безпідставним, оскільки, паспорти позивач отримав ще у 2010 р. та 2011 р., тобто задовго до окупації АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/3697/20 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Також даною ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування від відповідача належним чином засвідченої копії наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 р., яким визнано недійсним (анульовано) бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також належним чином засвідчені копії документів (матеріалів перевірки), які стали підставою для видання наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 р., про визнання недійсним (анульовано) бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

Відповідач надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву від 10.03.2020 р. 9-1880/1-20, в якому проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити, мотивуючи наступним.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Абу-Дабі, Об`єднані Арабські Емірати, жодне документальне підтвердження належності позивача до громадянства України або його прийняття до громадянства України відсутнє. З заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивач не звертався, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не отримував, за отриманням дозволу на імміграцію не звертався. За таких обставин підстави документування його паспортом громадянина України були відсутні. Враховуючи те, що відсутній Указ Президента України про надання громадянства позивачу, то анулювання паспортів позивача здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідач просив суд розгляд справи здійснювати за участі представника відповідача.

Ухвалою від 13.03.2020 р. у справі №640/3697/20 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін було відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2020 повторно витребувано від Державної міграційної служби України належним чином засвідчену копію Наказу від 30.08.2016 №218.

На виконання вимог ухвали від 17.04.2020 27.04.2020 від відповідача надійшла заява разом із належним чином засвідченою копією наказу Державної міграційної служби України від 30.08.2016 №218 "Про визнання недійсними бланків".

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2010 року Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , персональний номер НОМЕР_6 , органом 0103 було видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_7 .

Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2016 року Державною міграційною службою України прийнято наказ №218, яким, зокрема, визнано недійсними (анульовано) бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , а також зобов`язано ДПГР забезпечити інформування Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Національного банку України про визнання вказаних бланків недійсними.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу №218 лише у відповідній його частині, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм та обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1, абз.абз. "а", "б" п. 1 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 2 ст. 21, ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Оформлення, видача, обмін, переоформлення, продовження строку дії документів (у тому числі для осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, осіб з фізичними вадами, недієздатних та обмежено дієздатних осіб), їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються у порядку, встановленому законодавством України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

Кожен громадянин України незалежно від віку зобов`язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному цим Законом.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, за кордоном і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд погоджується з твердженнями представника позивача відносно того, що Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" не передбачено можливості (процедури) визнання певними органами недійсними (анулювання) паспорту громадянина України та/або паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до п. 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320 (далі - Порядок №320), погашаються, вважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

Згідно з п. 50, п. 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 (далі - Порядок №152), паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

При цьому, наказ №218 прийнято відповідачем у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, ураховуючи положення ст. 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" відповідно до п. 5.1 наказу ДМС України "Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України" від 18 липня 2012 року №153.

Суд критично відноситься до обґрунтування зазначених підстав прийняття оскаржуваного наказу №218, виходячи з наступного.

Так, статтею 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" визначено основні реальні та потенційні загрози національній безпеці України та стабільності в суспільстві на сучасному етапі. При цьому, про підстави та/або інші питання, пов`язані з визнанням недійсними (анулюванням) бланку(ів) паспорта громадянина України та/або бланку(ів) паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у ст. 7 вказаного Закону не зазначено.

Відповідно до п. 5.1 Інструкції про порядок замовлення, постачання, обліку, зберігання, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в Державній міграційній службі України, затвердженій наказом ДМС України від 18 липня 2012 року №153 (далі - Інструкція №153), недійсними бланками вважаються: зіпсовані (при виготовленні документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.

Відповідно до п.п. 11.1 та 11.4 Порядку №320, бланки паспортів громадянина України (далі - бланки) є документами суворої звітності, їх зберігання організовується таким чином, щоб запобігти їх втратам або крадіжкам.

У разі втрати чи крадіжки паспортів комісіями для роботи з бланками паспортів проводиться службове розслідування. Матеріали розслідування не пізніше 10-денного строку подаються до територіального органу, який негайно повідомляє ДМС України про втрату чи крадіжку бланків, а надалі інформує про вжиті заходи.

Згідно з п. 56 Порядку №152, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду належних доказів існування підстав, визначених п. 5.1 Інструкції №153 для прийняття оскаржуваного наказу №218.

Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів:

- того, що бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , станом на час виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, знаходились на вказаній території та не були використані раніше;

- втрати чи крадіжки спірних бланків паспортів;

- оформлення спірних паспортів з порушенням вимог законодавства.

При цьому, посилання відповідача на виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, як на підставу для прийняття оскаржуваного наказу №218, спростовується також наступним.

Відповідно до відмітки Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 у період з 27.11.2010 р. по 29.11.2011 р. місце проживання позивача було зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідно до відмітки ЦВМ Дзержинського РВ ГУ МВС України в Харківській області у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 у період з 30.05.2012 р. по сьогодні місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Тобто, наведені обставини реєстрації місця проживання позивача у період з 27.11.2010 р. по сьогодні, беззаперечно підтверджують те, що бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 було використано задовго до моменту початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей.

Крім того, заслуговує на увагу те, що на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2020р. №640/3697/20 про витребування документів на підставі яких було прийнято наказ №218 від 30.08.2016 р. відповідачем до відзиву було надано засвідчені копії на 8 арк.:

- листа Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Державної міграційної служби України №6.3/3933-16 від 14.04.2016 р., яким перед Департаментом з питань громадянства Адміністрації Президента України у зв`язку з проведенням службової перевірки щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства України, запитувалась інформація щодо прийняття до громадянства України (номер та дата Указу Президента), зокрема, громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Об`єднані Арабські Емірати;

- листа Департаменту з питань громадянства Адміністрації Президента України №19584/0-16 від 21.04.2016р., яким у відповідь повідомлено про те, що на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства матеріали щодо прийняття до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. не надходили;

- доповідної записки від 28.07.2016р. №6/8324-16 Директора Департаменту громадянства, паспортизації та реєстрації, якою Голові Державної міграційної служби України запропоновано, у зв`язку з тимчасовою окупацією РФ території АР Крим та міста Севастополя, ураховуючи положення ст. 7 Закону України "Про основи національної безпеки України", визнати бланки паспортів громадянина України та паспортів громадянина України для виїзду за кордон на ім`я осіб стосовно яких проводилась перевірка, недійсними та такими, що оформлені в порушення вимог законодавства України, підлягають вилученню та знищенню, шляхом видання відповідного Наказу з подальшим інформуванням зацікавлених органів;

- доручення Державної міграційної служби України від 28.05.2015 р. №Д/88/3-15 про деякі питання документування осіб-вихідців з країн ризикової міграції, з метою недопущення випадків неправомірного документування паспортами громадянина України для виїзду за кордон осіб-вихідців з країн ризикової міграції (країни Близького Сходу), доручено здійснити перевірку підстав документування паспортами громадянина України осіб-вихідців з країн ризикової міграції, які протягом 2014-2015 років звернулися із заявами про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон згідно списків;

- наказу Державної міграційної служби України від 22.04.2016 р. №69 про оголошення рішення Колегії ДМС;

- витяг з рішення Колегії ДМС України від 22.04.2016 р. №1 про результати роботи ДМС за І квартал 2016 року.

Дослідивши та проаналізувавши зазначені вище документи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено того факту, що відносно правомірності документування позивача паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду закордон у період 2010-2011 роках здійснювалася перевірка.

Єдиний висновок, який підтверджують надані документи це те, що позивач не звертався до Комісії при Президентові України з питань громадянства про отримання громадянства України.

Так, у відзиві на позов відповідач зазначає, що саме не звернення позивача до Комісії при Президентові України з питань громадянства для отримання громадянства України стало підставою для визнання бланку паспорту припинення громадянина України серії НОМЕР_1 недійсним (анульованим) - видача з порушенням вимог чинного законодавства України.

Однак, відповідно до наказу №218 від 30.08.2016 р. ДМС України підставою для його прийняття стало залишення на території АР Крим бланків паспортів громадянина України серії НОМЕР_1 та громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 у зв`язку з тимчасовою окупацією АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України".

Щодо правомірності та законності прийняття наказу №218 від 30.08.2016 р. ДМС України, слід зазначити наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму 11.11.2010 р., до початку анексії АР Крим, тому посилання на можливість неконтрольованого використання бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 є необґрунтованими, оскільки вказаний бланк паспорта до моменту окупації вже був використаний, в тому числі, і для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з п. 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 р. №320 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 161 від 01.03.2018 р., чинний станом на 30.08.2016 р.), погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

В даному випадку відповідачем прийнято рішення про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України позивача серії НОМЕР_1 без проведення службового розслідування та, відповідно, без наявності передбачених законодавством підстав.

Крім того, з врахуванням вищевикладеного в даному випадку результати службового розслідування могли стати підставою для ініціювання питання про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України, а не про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України.

Щодо паспорту громадянина України для виїзду за кордон, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 Закону №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 від 24.05.2011 р., виданий позивачу органом 0103, згідно чинного станом на 24.05.2010 р. порядку.

Докази на спростування цього в матеріалах справи відсутні.

Так, згідно з п. 48 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що додається, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 р. № 152 (в редакції станом на 30.08.2016 р.), особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України "Про громадянство України", зобов`язана у порядку, встановленому законодавством про громадянство України, повернути паспорт для виїзду за кордон територіальному органу або підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу, а якщо така особа проживає за кордоном, - закордонній дипломатичній установі України.

Згідно п. 55, 56 Порядку № 152 паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища та імені; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

У разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Відповідно, згідно вказаних положень законодавства, враховуючи обставини справи, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача є похідним або від факту припинення громадянства України або від встановлення факту оформлення його з порушенням вимог законодавства.

Оскільки рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо позивача відсутнє, це виключає можливість визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон як похідне рішення.

Крім того, слід зазначити, що позивачем було надано суду засвідчені копії документів з яких вбачається, що батько позивача 19.06.2010 р. звернувся до ГУ МВС України в АР Крим через СГІРФО Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України "Про громадянство України" собі та своїм неповнолітнім дітям, у тому числі і позивачу. Підставою для набуття громадянства у заяві зазначено факт постійного проживання батька позивача на території України з липня 1990 р. Відповідно до довідки ГУ МВС України в АР Крим №10/И-25 від 22.07.2010 р. позивачу разом з його батьком було оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням.

Однак, приймаючи рішення по справі, суд не досліджує обґрунтованість висновків відповідача щодо безпідставності документування позивача паспортом громадянина України за відсутності передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" підстав, оскільки це має бути предметом відповідного службового розслідування та прийняття відповідного рішення компетентним органом, тоді як в даному випадку підставою для задоволення позовних вимог є недотримання процедури - неприйняття рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо позивача.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 р. в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи те, що оскаржуваним наказом №218 зобов`язано забезпечити інформування Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Національного банку України про визнання вказаних вище бланків паспортів недійсними, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача належним чином проінформувати вказані органи про визнання протиправними та скасування оскаржуваного наказу №218 від 30.08.2016р. у відповідних частинах.

Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов`язання Державної міграційної служби України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 р. в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 також підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог щодо вилучення відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспортів (паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ) із відповідної бази даних Державної міграційної служби України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 60 Порядку №152 паспорти для виїзду за кордон, вилучені територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України, знищуються щомісяця згідно з актом про знищення паспортів для виїзду за кордон. Територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України з використанням відомчої інформаційної системи вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт знищення паспорта для виїзду за кордон та інформує про це територіальний орган або підрозділ ДМС, що видав паспорт для виїзду за кордон, а за кордоном - закордонну дипломатичну установу України.

Проте, з пункту 2 оскаржуваного Наказу від 30.08.2016 №218, в частині, застосованої до позивача, вбачається - Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації (Чередніченко А. М .) забезпечити інформування Державної прикордонної служби, Служби безпеки України, Національної поліції України, Міністерства закордонних справ України та Національного банку України про визнання недійсним (анульованим) бланків, зазначених у пункті 1 цього Наказу.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністратинвого судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Проте, до позову в порушення пункту 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не додано жодного доказу на підтвердження того, що останній вчиняв всі необхідні дії, визначені законом, для вилучення відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспортів позивача з відповідної бази даних Державної міграційної служби України, а тому на думку суду, вимоги в частині вилученя паспортів з відповідної бази даних Державної міграційної служби України є передчасними, оскільки позивачем жодних доказів на підтвердження наведеного не надано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вилучення відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспортів (паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ) із відповідної бази даних Державної міграційної служби України задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування наказу в частині є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується судового збору, то слід зазначити, що позивачем сплачено 1 681,60 грн відповідно до квитанції, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи зазначене, судовий збір підлягає відшкодуванню в частині вимог, що задоволені судом, а саме - 1 121,60 грн.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016року №218 в частині визнання недійсними (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 .

3. Зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 в частині визнання недійсними (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 .

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 121,60 грн (одна тисяча сто двадцять одна гривня шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.