Рішення № 89086834, 06.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Київ № 640/6848/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо припинення позивачу виплати пенсії за вислугу років;

- зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу раніше призначену пенсію за вислугу років з моменту припинення.

Ухвалою суду від 19 квітня 2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

11 травня 2019 року відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років. Позивач постійно проживає у Федеративній Республіці Німеччина. З 2016 року позивачу припинено виплату пенсії, у зв`язку із чим останній звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, однак листом від 02.10.2018р. Головне управління відмовило позивачу зазначивши при цьому необхідність особистого звернення та надання паспорту громадянина України, ідентифікаційного номеру та картки реквізитів з банківської установи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 01.01.2007р. отримує пенсію за вислугу років у Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області.

28 липня 1998 року позивач прийнятий на консульський облік в Генеральному консульстві України у Федеративній Республіці Німеччина у зв`язку з постійним проживанням.

Листом від 22.12.2015 №56-15/1283/2 Державний ощадний банк України ПАТ Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області повідомив Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про неотримання позивачем більше одного року пенсії з поточних (карткових) рахунків № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Відповідно до атестату №1103 про зняття з обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області позивачу припинено виплату пенсії по причині: до з`ясування.

17 вересня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою, якою просив повідомити підстави припинення виплати пенсії.

Листом від 02.10.2018р. №3078/В-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача, що Філія АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10026/0712 22.12.2015р. повідомила Управління, що позивач не отримував пенсії більше одного року. З січня 2016 року виплату пенсії позивачу припинено до з`ясування обставин. Оскільки в пенсійній справі знаходиться копія паспорту позивача з відміткою про постійне проживання у ФРН, було зроблено запит до Міністерства закордонних справ України від 16.01.2016р. вих. №227/04. Управління у відповідь отримало лист від 22.02.2016р. вих. №71/ПР16-523/2334 (25.02.2016р. вх. №347/7) з підтвердженням постійного проживання позивача в Німеччині.

Вказаним листом запропоновано позивачу особисто звернутися до Управління з паспортом громадянина України, ідентифікаційним номером та карткою реквізитів з банківської установи.

Вважаючи протиправними дії відповідача та у зв`язку із цим про зобов`язання вчинити певні дії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Щодо строків звернення позивача з позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 02.10.2018р. №3078/В-01 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області позивачу було надано відповідь на його заяву щодо поновлення виплати пенсії.

З позовом до суду позивач звернувся 18.04.2019р., тобто в межах строків, визначених ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Основного Закону визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII закріплено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Умови призначення пенсій за вислугу років визначено статтею 12 Закону №2262-XII. Так, пунктом "г" частини першої статті 12 Закону №2262-XII встановлено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Положеннями статті 66 Закону №2262-XII передбачено, що рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV закріплено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 "Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках" якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.

Пунктом 10 вказаної постанови визначено, що заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку.

Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 припинено з 01.01.2016 виплату пенсії до з`ясування, оскільки від Державного ощадного банку України ПАТ Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області надійшов відповідачу лист від 22.12.2015 №56-15/1283/2, яким було повідомлено про неотримання позивачем більше одного року пенсії з поточних (карткових) рахунків № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Відповідно до атестату №1103 про зняття з обліку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області позивачу припинено виплату пенсії по причині: до з`ясування.

Суд зазначає, що вказаний атестат про зняття з обліку не містять посилань на жодну норму закону чи / або підзаконного нормативного акту.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем не приймалось рішення про припинення виплати пенсії позивачу, хоча відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" прийняття такого рішення є обов`язковим.

Такого рішення відповідачем до матеріалів справи надано не було. У матеріалах пенсійної справи позивача №62775 відсутнє вказане рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд зазначає, що положення пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-IV втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р.

Відповідно до ст. 51 Закону № 1058-IV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що положення другого речення статті 51 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду №25-рп/2009 від 07.10.2009р.

Аналіз зазначених норм Закону № 1058-IV, дає підстави суду дійти висновку, що Закон № 1058-IV не містить такого переліку обставин, що спричиняють припинення виплати пенсії, як: не отримання пенсії більше одного року з поточних (карткових) рахунків, на підставі яких позивачу було припинено виплату пенсії.

Водночас суд відхиляє доводи відповідача, які обґрунтовані посиланням на приписи Постанови КМУ № 1596 від 30.08.1999 року «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 04 липня 1998 року № 734», відповідно до якої у разі одержання сум пенсій за довіреністю більш як один рік або неодержання з поточного рахунку більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомляти про це відповідний орган Пенсійного фонду України, а одержувач - подати нову заяву в орган Пенсійного фонду, а у разі не виконання одержувачем пенсії цієї умови орган пенсійного фонду припиняє перерахування пенсії на поточний рахунок в установі банку.

Відхиляючи вказані доводи, суд зазначає, що п. 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунку у банківських установах, затвердженого Постановою КМУ № 1596 від 30.08.1999 року, передбачає обставини за яких орган Пенсійного фонду припиняє перерахування пенсії на поточний рахунок у визначену одержувачем пенсії установу банку, і здійснює виплату пенсії через підприємство поштового зв`язку за місцем проживання одержувача в установленому порядку.

Поняття «обставини за яких пенсійний орган припиняє перерахування пенсії на поточний рахунок у банку», не є тотожнім поняттю «обставин, за яких пенсійний орган припиняє виплату пенсії».

Матеріали справи не містять, а відповідач не надав доказів того, що з 01.01.2016 припинено перерахування пенсії на поточний рахунок позивача.

Додатково, суд зазначає, що Постанова КМУ № 1596 від 30.08.1999 року «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 04 липня 1998 року № 73», якою затверджений Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, була прийнята саме на виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734 (734/98) «Про впорядкування сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та раціональне використання коштів Пенсійного фонду України».

Проте, за інформацією офіційного веб-порталу Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/734/98/ed19990830), Указ Президента України від 4 липня 1998 року N 734 (734/98), так і не набрав чинності у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» N 64-XIV (64-14) від 24.07.98р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії позивачу за вислугою років.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №522/753/17.

У той же час, суд для належного захисту прав позивача позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу раніше призначену пенсію за вислугу років з моменту припинення, задовольняє шляхом зобов`язання відповідача відновити з 01 січня 2016 року виплату позивачу пенсії за вислугою років.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) щодо припинення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) виплати пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) відновити з 01 січня 2016 року виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) пенсії за вислугою років.

Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін