Ухвала суду № 89086828, 06.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

06 травня 2020 року м. Київ № 826/16887/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання рішення суду,

установив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо порушення статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині невиконання в повному обсязі рішення Окружного адміністративного суду в місті Києві від 12.09.2019 у справі №826/16887/18;

- зобов`язати ГУ ПФУ виплатити одноразово (однією сумою, виключаючи поетапність виплат невиплачених сум) та своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час відповідно до рішення Окружного адміністративного суду в місті Києві від 12.09.2019 у справі №826/16887/1, без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат;

- встановити строк ГУ ПФУ для виконання винесеної ухвали за цією заявою.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.09.2019 у справі №826/16887/18 частково задовольнив його позов до ГУ ПФУ про зобов`язання вчинити певні дії. Зокрема, зобов`язав ГУ ПФУ перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 82% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 відповідно до довідки Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України від 26.03.2018 №26/6- «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії» з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення Окружний адміністративний суд міста Києва 06.12.2019 видав виконавчий лист, який 11.12.2019 ним пред`явлено до виконання та вже 16.12.2019 відкрито виконавче провадження №60865070 яке триває досі.

23.12.2019 він додатково звернувся до відповідача із заявою, в якій просив:

- прийняти до виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2018 у справі №826/1688718, яке набрало законної сили 25.11.2019;

- невідкладно перерахувати пенсію та виплатити одноразово своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час з 01.01.2018 без обмеження будь-яким строком з урахуванням виплачених сум;

- надати розрахунок пенсії (з автоматизованої системи розрахунку пенсії) по його пенсійній справі після перерахунку та інформацію про розмір заборгованості йому Пенсійним фондом України.

Листом від 09.01.2020 №4301/02 ГУ ПФУ повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №826/16887/18 ними здійснено перерахунок пенсії у порядку встановленому судовим рішенням. Кошти, нараховані за період з 25.11.2019 (дата набрання ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду законної сили) по 31.12.2019 у розмірі 2697,11 грн перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 у січні 2020 року. Різницю пенсії на виконання рішення суду за період з 01.01.2018 по 24.11.2019 у розмірі 62232,25 грн буде виплачено згідно із Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (далі - Порядок №649).

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо неповного виконання судового рішення, позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Суд, розглянувши заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених ГУ ПФУ на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2019 №826/16887/18, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої та шостої статті 383 КАС України України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного, несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Як вбачається із матеріалів справи спірним є те, що на виконання рішення суду у справі №826/16887/18 різницю перерахованої позивачу пенсії територіальний орган Пенсійного фонду України буде виплачувати в Порядку №649.

Відповідно до статті 8 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому, органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань.

Таким чином, нарахована позивачу сума різниці пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема ГУ ПФУ, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Згідно із підпунктами 4-5 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду.

Тобто, виплати грошової допомоги здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно із пунктами 20, 29 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку №649, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 49 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Згідно із пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Пунктом 4 Порядку №649 визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Відповідно до пункту 5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Згідно з пунктом 6 Порядку №649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Як зазначено вище, листом від 09.01.2020 №4301/02 ГУ ПФУ повідомило позивача про те, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №826/16887/18 ними здійснено перерахунок його пенсії у порядку встановленому судовим рішенням. Кошти, нараховані за період з 25.11.2019 (дата набрання ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду законної сили) по 31.12.2019 у розмірі 2697,11 грн перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 у січні 2020 року. Роз`яснено, що різницю пенсії на виконання рішення суду за період з 01.01.2018 по 24.11.2019 у розмірі 62232,25 грн буде виплачено згідно із Порядком №649.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач при виконанні рішення суду, як орган державної влади зобов`язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з врахуванням вимог Порядку №649.

Суд наголошує на тому, що невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, заявленої в порядку статті 383 КАС України, виходячи з того, що Кабінетом Міністрів України, який є розпорядником бюджетних коштів, прийнято постанову від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», пунктом 2 якої встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою, а оскільки виплата пенсій, призначених відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України, розпорядником якого є Кабінет Міністрів України органи Пенсійного фонду здійснюють таку виплату після виділення коштів з Державного бюджету України, тобто протиправні дії чи бездіяльність відповідача відсутні.

До того ж, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, тому підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні.

Не підлягають задоволенню і заявлені позивачем вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ виплатити одноразово (однією сумою, виключаючи поетапність виплат невиплачених сум) та своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час відповідно до рішення Окружного адміністративного суду в місті Києві від 12.09.2019 у справі №826/16887/1, без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», тощо), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат та встановлення строку ГУ ПФУ для виконання винесеної ухвали за цією заявою, - як такі, що носять похідний зарактер.

Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи - позивача, суд залишає заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 383 КАС України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання рішення суду, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак