Рішення № 89086709, 06.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1225/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 07.04.2020 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області), у якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо недоплати пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити донарахування (тобто виплачувати) їй пенсію відповідно до вимог статей 49-50 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', починаючи з грудня 2010 року (згідно акту огляду обл. МСЕК №1, з урахуванням акту огляду ЦМСЕК), та сплатити їй заборгованість, що виникне внаслідок перерахунку розміру пенсії з цієї дати, з врахуванням сум, які фактично сплачені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після огляду МСЕК №1, проведеного у 2010 році, їй було установлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Враховуючи наведене, вважає, що із вказаної дати вона набула статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на отримання доплати до пенсії згідно вимог Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' і постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.

Ухвалою судді від 10.04.2020 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

04.05.2020 ГУПФУ в Чернігівській області надіслано відзив на позов, однак суд не може прийняти його до уваги, враховуючи таке.

Частиною п`ятою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частина четверта статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою судді від 10.04.2020 установлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для надання відзиву на позов. Копія ухвали отримана ГУПФУ в Чернігівській області 14.04.2020, про що свідчить підпис посадової особи управління у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Таким чином, відповідач мав подати відзив у строк до 28.04.2020 включно, однак останній фактично надійшов 04.05.2020.

Крім того, відповідачем до відзиву не долучено визначені частиною четвертою статті162 Кодексу адміністративного судочинства України докази.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до експертного висновку від 05.11.2010 №27, виданого Чернігівським ОЦРЗ та ОН, встановлено, що захворювання позивача пов`язані з наслідками аварії на ЧАЕС (а.с. 6).

Довідками МСЕК №1 від 07.12.2010 серії МСЕ-ЧНВ №078507, від 19.09.2018 серії АВ №0215873 та серії АВ №0215874 ОСОБА_1 установлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС в строк до 17.03.2015 (а.с. 10-12).

Медико-соціальною експертною комісією №1 з 17.03.2015 установлено позивачу ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на ЧАЕС, про що складено довідку серії АВА №011105 (а.с. 8).

Надалі, довідками МСЕК №1 від 30.03.2016 серії АВА №029519 та від 11.03.2019 серії 12 ААБ №493623 ОСОБА_1 підтверджено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на ЧАЕС, безтерміново (а.с. 7, 9).

22.11.2019 позивачем отримано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, серії НОМЕР_1 с від 28.12.2018 та вкладку до нього № НОМЕР_2 с від 28.12.2018 (а.с. 5, 21).

25.11.2019 позивач звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статей 49-50 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' (а.с. 22).

Листом від 09.01.2020 за №71/03-14 відповідач повідомив позивача про проведення відповідного перерахунку згідно поданої заяви у зв`язку із призначенням щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю. ГУПФУ в Чернігівській області зазначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 розмір додаткової пенсії складає 170,82 грн., загальний розмір пенсії позивача після перерахунку, проведеного з 01.12.2019, склав 2000,00 грн. (а.с. 19-20).

Вважаючи, що ГУПФУ в Чернігівській області протиправно не призначило щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю з 2010 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 14 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) установлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до статті 49 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинні на момент призначення позивачу пенсії) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із статтею 50 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинні на момент призначення позивачу пенсії) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Вказані положення статті 50 Закону №796-ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008).

Надалі, установлено, що у 2012 році норми і положення статті 50 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік, згідно із Законом України від 22.12.2011 №4282-VI.

У 2013 році норми і положення статті 50 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік, згідно із Законом України від 06.12.2012 №5515-VI.

Норми і положення статті 50 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік, згідно із Законом України від 16.01.2014 №719-VII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 31.07.2014 №1622-VII.

Установлено, що норми і положення статті 50 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно із Законом України від 08.07.2010 №2456-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 №79-VIII, згідно із Законом України від 28.12.2014 №80-VIII).

Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до статті 50 Закону №796-ХІІ та викладено її у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення порядку призначення додаткової пенсії, передбаченої Законом №796-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №1210).

Відповідно до пункту 13 вказаного Порядку №1210 (у редакції, чинній у 2011 році) щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: особам, що належать до категорії 1 для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: з 1 січня 2012 р.: інвалідам II групи - 20 відсотків; інвалідам III групи - 15 відсотків.

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №11, у пункт 13 Порядку №1210 внесено зміни та установлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1: для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні.

Суд звертає увагу, що позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що сторонами не заперечується. Як вбачається із наявних у матеріалах справи листів від 08.11.2018 №26596/06 та від 29.11.2018 №1067/06/Б-7, ОСОБА_1 у задоволенні заяв про переведення на інший вид пенсії, а саме по інвалідності відповідно до Закону №796-ХІІ, було відмовлено. Вказані відмови не є предметом оскарження у справі №620/1225/20.

Пунктом 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №2-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, передбачено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи: документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

З аналізу наведених норм права вбачається, що законодавством України, яке регулює спірні правовідносини, передбачено право осіб, віднесених до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Однак, визначальною умовою для отримання вказаної виплати є набуття особою вищевказаного статусу.

У свою чергу, відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Із наданих суду доказів встановлено, що з 2010 року позивач є інвалідом (ІІ групи, а далі - ІІІ групи) внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на ЧАЕС. Разом з тим, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та вкладку до нього (категорія 1), ОСОБА_1 отримано лише 22.11.2019 (а.с. 21).

25.11.2019 позивач звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до вимог статей 49, 50 Закону №796-ХІІ.

Розділом IV Порядку №2-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до поданої заяви, відповідачем з 01.12.2019 призначено ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі, визначеному Порядком №1210, у зв`язку із чим проведено відповідний перерахунок. Наведене підтверджується листом ГУПФУ в Чернігівській області від 09.01.2020 №71/03-14 (а.с. 19-20).

Враховуючи наведене та обставини справи, виходячи із заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством України. При цьому, суд зазначає, що оскільки позивач отримала статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи лише 28.12.2018 (дата оформлення посвідчення), а до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення додаткової пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ звернулась 25.11.2019, у відповідача відсутній обов`язок для здійснення ОСОБА_1 донарахування та виплати пенсії починаючи з грудня 2010 року.

Разом з тим, судом під час ухвалення рішення по суті досліджено питання дотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду, та враховано таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непризначення позивачу додаткової пенсії з грудня 2010 року відповідно до статей 49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд переконаний, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зокрема, до вказаного висновку суд дійшов, враховуючи наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За таких обставин суд не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 19.03.2019 у справі №806/1952/18, від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06 травня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Суддя С.В. Бородавкіна