Ухвала суду № 89086592, 06.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у прийнятті додаткового рішення

06 травня 2020 р. Справа № 520/10957/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, 12 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі №520/10957/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, 12 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військово-лікарської комісії Північного регіону, що зазначені у його вих. від 05.05.2018 № 329 щодо повернення заяви від 24.04.2018 у порядку, визначеному п. 3.13 розділу II Положення без її розгляду Немишлянському районному військовому комісаріату м. Харкова.

Зобов`язано 12 регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України (вул. Культури, буд. 5, м. Харків, 61058, код 24983125) вчинити дії, передбачені п. 3.13 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 24.04.2018, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду не набрало законної сили.

Через канцелярію суду за допомогою системи "Електронний суд" 04.05.2020 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд:

- ухвалити рішення щодо кожної позовної вимоги, зазначеній у позові до усіх відповідачів, що не були ухвалені в рішенні;

- зазначити усі докази, які досліджував суд і яки були відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

- навести мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову;

- зазначити чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

- навести норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

- зазначити норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування;

- навести мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, частково відмовляючи у позові (задовольнивши позов частково), дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України;

- навести висновок суду про задоволення позову частково щодо кожної із заявлених вимог;

- навести розподіл судових витрат;

- зазначити порядок і строк виконання Рішення;

- щодо порядку виконання Рішення, з урахуванням встановлення судом фактів протиправних дій, рішень та бездіяльності відповаідача-1, встановити такий порядок його виконання: Відповідач-3 направляє до відповідача-1 заяву позивача від 24.04.2018 разом із його направленням від 27.04.2018 №3/837 - у відповідності до п. 3.13 розділу ІІ Положення, з негайним письмовим повідомленням позивача про це відповідно до вимог його заяви від 24.04.2018; Відповідач-1 після отримання заяви від 24.04.2018 та направлення від 27.04.2018 №3/837, негайно, відповідно до вимог заяви позивача від 24.04.2018, письмово повідомляє про отримання ним даної заяви, узгодження зазначеного направлення на передачу його до госпітальної ВЛК, та можливість проходження позивачем медичного огляду із зазначенням певних посадових осіб, до яких позивач має звернутись, їх місце знаходження (найменування будівель, номери кабінетів, кімнат, розпорядок роботи, засоби зв`язку, інші необхідні відомості, які зумовлюють можливість проходження позивачем даного медичного огляду);

- щодо строку виконання Рішення, з урахуванням встановлення судом фактів протиправних дій, рішень та бездіяльності відповаідача-1, встановити невідкладний строк виконання Рішення для відповідача-1 та відповідача-3 (негайно), з негайним письмовим повідомленням позивача про виконані в порядку п. 3.13 розділу ІІ Положення і відповідно до його заяви від 24.04.2018. Строк виконання самого медичного огляду позивача встановити не більше 15 днів з дня його початку - з метою унеможливлення можливих зволікань відповідача-3 вчиняти штучні перешкоди по затягуванню виконання рішення.

Також позивач просить розглянути заяву за його участю.

Відповідно до змісту ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що рішення суду постановлено за правилами письмового провадження, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення у порядку письмового провадження.

Також з метою дотримання процесуальних строків розгляду заяви та за умови наявності у АСДС "Діловодство спеціалізованого суду" необхідних матеріалів для розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення суд вважає за можливе розглянути заяву у десятиденний строк.

Щодо клопотання позивача розглядати заяву за його участі, суд зазначає, що з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на виконання Наказу Голови Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 №04-05/08, Рішення зборів суддів Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 №3, розпорядження Голови Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 №-03-04/02 "Про впровадження в суді протиепідемічних заходів", враховуючи рішення Ради суддів України № 19 від 17.03.2020, Указ Президента України від 13.03.2020 № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами, у тому числі внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291), Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цього клопотання.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст.229 КАС України.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.

Зі змісту судового рішення у справі №520/10957/18 судом встановлено, що щодо кожної із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, судом ухвалено рішення, про що вказано у мотивувальній та в резолютивній його частинах. Заявлені позивачем клопотання розглянуті судом, про що постановлені ухвали.

Невідповідність, на думку позивача, судового рішення вимогам ст.ст.244 та 246 КАС України, не може слугувати підставою для ухвалення додаткового судового рішення відповідно до вимог ст. 252 КАС України.

Свою незгоду зі змістом рішення позивач має право висловити у апеляційній скарзі в порядку, визначеному процесуальним законом.

Посилання позивача на юридичну невизначеність рішення є його суб`єктивною точкою зору та не свідчить ані про невідповідність рішення критеріям, встановленим ст.242 КАС України, ані про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Щодо посилань позивача на невирішення судом питання про судові витрати, суд вважає його необґрунтованим з огляду на те, що у мотивувальній частині рішення судом з огляду на приписи ст.139 КАС України оцінено наявні в матеріалах справи докази щодо понесених сторонами судових витрат.

Враховуючи, що від сплати судового збору позивача звільнено ухвалою від 21.10.2019, на виконання вимог ч.7 ст.139 КАС України сторонами не надано до суду відповідних доказів про понесені судові витрати, не зроблено відповідних заяв про надання таких доказів, у тому числі і з моменту отримання судового рішення у встановлений законом строк, у резолютивній частині рішення не зазначено суми судових витрат, що підлягають розподілу, у зв`язку з їх відсутністю.

Суд наголошує, що враховуючи спеціально-дозвільний тип правового регулювання процесуальних правовідносин, у тому числі і щодо розподілу судових витрат у порядку, визначеному статтею 139 КАС України, суд зазначає, що законом не передбачено право позивача на відшкодування судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо вимог позивача про зазначення у рішенні порядку і строку його виконання, суд зазначає, що такі відомості відповідно до ч.6 ст.246 КАС України зазначаються у разі необхідності.

Враховуючи, що порядок дій 12 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України на виконання рішення суду чітко регламентований законом, у даному випадку - п. 3.13 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, про що вказано у резолютивній частині рішення, суд приходить до висновку про відсутність необхідності деталізації дій відповідача у судовому рішенні.

Вимоги позивача про негайне виконання судового рішення, заявлені у заяві про ухвалення додаткового судового рішення, не можуть вважатися обґрунтованими з огляду на приписи ст.371 КАС України.

Посилання позивача на зволікання відповідача щодо виконання судового рішення не підтверджено документально і є лише оціночними судженнями позивача.

Суд зазначає, що обов`язковість судових рішень в Україні гарантована на конституційному рівні (ст.129-1 Конституції України), а також ст.ст.14, 370 КАС України. Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах визначено ст.372 КАС України.

У суду відсутні підстави вважати, що судове рішення відповідачем тривалий час не виконуватиметься або буде виконуватися з порушеннями.

Однак з урахуванням процесуальної поведінки позивача суд вважає за необхідне звернути увагу, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ, у тому числі і виконання судових рішень, що набрали законної сили, є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення та відмову у задоволенні заяви позивача.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись положеннями ст. ст. 134, 139, 229, , 242, 244, 246, 252, 294, 370 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного управління Збройних Сил України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, 12 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження ухвали продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено та підписано 06 травня 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов