Рішення № 89086535, 27.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року м. Київ № 826/8004/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (далі по тексту - позивач, ПАТ «КСД») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - відповідач, Національна комісія, НК), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії від 25.05.2017 року №654/920/13-4/14/П про застосування штрафної фінансової санкції (штрафу) на ПАТ «КСД» за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірною постановою протиправно застосовано штрафні санкції у розмірі 1 700,00 грн. за невиконання розпорядження від 30.03.2017 року №798.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2017 року.

16 серпня 2017 року від представника НК надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволені позову з підстав невиконання позивачем розпорядження від 30.03.2017 року №798 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім». Відтак, оскаржувана постанова №654/920/13-4/14/П від 25.05.2017 року про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, винесена відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі обґрунтовуючи тим, що спірною постановою до нього протиправно застосовано штрафні санкції незважаючи на те, що розпорядження від 30.03.2017 року №798 є предметом оскарження у суді.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та з яких вбачається, що з огляду на приписи пункту 5.9. Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, зареєстрованого в Мін`юсті 18.12.2012 за №2112/22424 (надалі - Положення № 2319), за яким рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов`язковими для виконання особами. У разі не виконання особами рішень про застосування заходів впливу Нацкомфінпослуг вживає заходів щодо виконання рішення у порядку, визначеному законодавством.

22 серпня 2017 року судом оголошено перерву за клопотанням представника НК до 19.10.2017 року.

19 жовтня 2017 року та 30.11.2017 року судовий розгляд знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 07.12.2017 року.

07 грудня 2017 року за клопотанням сторін, суд протокольною ухвалою змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач) винесено постанову №654/920/13-4/14/П від 25.05.2017 про застосування штрафних санкцій за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг (далі - постанова) до приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (далі - позивач). Застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 1 700,00 грн. (а.с.111-113). Позивач дану постанову отримав 31.05.2017 за вх.№1394.

Постанова прийнята на підставі акту від 05.05.2017 року №920/13-4/14 про правопорушення вчиненні приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» на ринку фінансових послуг (далі по тексту - акт), в якому встановлено порушення абзаців першого - третього пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком зобов`язання протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) та невиконання розпорядження від 30.03.20117 року №798 про застосування заходу впливу до ПАТ «Київський страховий дім», відповідно до якого, зобов`язано останнє усунути порушення законодавства про фінансові послуги та вжити заходів для недопущення аналогічного порушення в подальшому, та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 21.04.2017 року.

Судом встановлено, що позивачем вказане розпорядження №798 від 30.03.2017 оскаржено до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2019 у справі №826/5552/17 за позовом ПАТ «Київський страховий дім» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від 30.03.2017 №798 у задоволені позову відмовлено повністю.

Зазначена постанова суду в апеляційному порядку оскаржена не була, так само, як і відсутні відомості про її перегляд апеляційним судом, відтак можна вважати її такою, що набрала законної сили.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно пунктів 1, 2 Положення № 2319 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній раді України.

Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до пунктом 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Згідно з пункту 12 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Частиною 1 статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Стаття 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює перелік заходів впливу, які може застосовувати Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Одним із встановлених статтею 40 зазначеного Закону заходом впливу є накладання штрафу в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Приписам наведеної норми кореспондують положення пункту 2.1 розділу ІІ Положення № 2319, яким визначено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як накладання штрафу в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1.5 розділу І Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися в: матеріалах, отриманих за результатами перевірок, проведених Нацкомфінпослуг; звітності, що подається до Нацкомфінпослуг; повідомленнях, отриманих від органів державної влади; повідомленнях, отриманих від міжнародних організацій, іноземних органів державної влади, неурядових організацій іноземних держав; зверненнях громадян; повідомленнях, отриманих від юридичних осіб; повідомленнях, опублікованих у засобах масової інформації; матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.

Згідно із пунктом 1.6 розділу І Положення № 2319 Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов`язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об`єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Згідно з пунктом 1.7 розділу І розділу І Положення № 2319 рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення. Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Положення № 2319 розгляд справ про правопорушення здійснюється виключно Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень.

Підпунктом 1 пункту 2.1 розділу ІІ Положення № 2319 визначено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення.

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Положення № 2319 розгляд справ про правопорушення та застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Нацкомфінпослуг як колегіального органу.

Відповідно до пункту 2.4 розділ ІІ Положення № 2319, рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг. У разі несплати штрафу особою в добровільному порядку у строк, передбачений постановою, він стягується Нацкомфінпослуг у судовому порядку.

З огляду на те, що позивачем не було надано документів відповідачу щодо виконання вимог розпорядження № 798, що є порушенням пункту 5.9. розділу V Положення № 2319, яким визначено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов`язковими для виконання особами. У разі невиконання особами рішень про застосування заходів впливу Нацкомфінпослуг вживає заходів щодо виконання рішень у порядку, визначеному законодавством, тому відповідачем правомірно накладено на позивача штрафні санкції.

Окремо, щодо обрання Нацкомфінпослуг заходу впливу та визначення розміру штрафних санкцій суд зазначає, що вказане рішення приймається Нацкомфінпослуг як контролюючим органом на власний розсуд.

Пунктом 2.1 вказаного Положення передбачено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення: накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Нацкомфінпослуг застосовує до порушника заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно вказаних порушень.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі тих доказів, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б надавали підстави для сумніву об`єктивності визначення розміру штрафу та враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги те, що розпорядження №798 від 30.03.2017 є чинним та не скасоване у судовому порядку, а також те, що позивачем як до контролюючого органу, так і до суду не надано доказів виконання вказаного розпорядження в повному обсязі, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції.

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі Suominen проти Фінляндії, № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003). Межі, до яких суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від природи рішення та оцінюватися у контексті обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі RuizTorijaetHiroBalani проти Іспанії, № 18390/91, пункту 29 від 09.12.1994).

У рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування Постанови від 25.05.2017 № 654/920/13-4/14/П Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат також відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.295-297 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Смолій