Рішення № 89086498, 06.05.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 р. Справа №480/1614/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною дії (бездіяльність) Московськобобрицької сільської ради, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 № 678 від 10.09.2019 р.;

- зобов`язати Московськобобрицьку сільську раду надати відповідь на заяву ОСОБА_1 № 678 від 10.09.2019 р.;

- стягнути з Московськобобрицької сільської ради 2 500,00 грн. на відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач 10.09.2019 року надіслав на електронну пошту Московськобобрицької сільської ради заяву № 678, яка по суті була запитом на отримання публічної інформації. Проте відповідачем не було надано відповіді на дану заяву, чим, на думку позивача, порушив його право на інформацію, передбачене Конституцією та законами України. Крім того, як зазначає позивач, внаслідок таких протиправних дій сільської ради, йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 2500,00 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що заява № 678 від 10.09.2019 року підписана ОСОБА_1 , на його думку, за допомогою факсиміле, а тому є нікчемною та не підлягає розгляду. Крім того заява № 678 повторює заяву ОСОБА_1 № 713 від 18 грудня 2017 року , відповідь на заяву надана електронним листом № 02-21/226 від 19.10.2018 року та повторно листом, через відділення Укрпошти, 29.12.2019 року (а.с. 19).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач, засобами електронного зв`язку, направив на електронну адресу Московськобобрицької сільської ради "mbobrikr@ukr.net" заяву від 10.09.2019 року № 678 , в якій просив:

- назвати прізвища, ім`я та по батькові всіх фермерів та осіб, які самостійно обробляють земельні ділянки на території М.Бобрицької сільської ради, зазначити площі названих земельних ділянок, та надати копії документів, що свідчать про передачу фермерам у власність, оренду чи користування цих земельних ділянок (рішення М. Бобрицької сільської ради, розпорядження РДА, тощо) та договори, що визначають цільове призначення, порядок і термін використання зазначених земель;

- повідомити суму доходів отриманих М.Бобрицькою сільською радою у 2014, 2015,2016, 2017 та 2018 р., а також суму витрат сільради на заробітну плату і премії сільрадівським працівникам у 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 р.;

- надати копії рішення сесій сільради, на яких вирішувались питання преміювання сільського голови на 2016 - 2018 роки та протоколи особистого голосування депутатів за ці премії;

- надати копії документів, з переліком прізвищ, імен та по батькові осіб, за якими числяться земельні ділянки - не витребувані і не успадковані паї, та інформація про площу цих земельних ділянок, а також копії документів про те, як і ким використовувалися ці земельні ділянки у 2014 - 2018 роках, наприклад договори оренди цих земель;

- надати інформацію про те, що зробив сільський голова особисто, окремо депутати та працівники сільради для громади у 2016,2017 та 2018 роках, перерахувати досягнення, покращення, а також мінуси, тобто, втрати громади за вказаний період від бездіяльності сільського голови, працівників сільради та депутатського корпусу;

- назвати прізвища, ім`я по батькові, посади та місце роботи діючих депутатів М. Бобрицької сільради, а також членів виконавчого комітету (а.с. 4).

Як зазначив позивач у своєму позові, відповідь на вказану заяву ним отримана не була, що стало підставою його звернення до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Приписами статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За приписами статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Згідно з частинами 1, 4 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлено запит громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати відповідь на запит на інформацію у встановлені законом строки.

Судом встановлено, що Московськобобрицькою сільською радою було отримано заяву ОСОБА_1 від 10.09.2019 № 678, що не заперечується відповідачем у письмових поясненнях (а.с. 19). Проте в матеріалах справи відсутні докази надання Московськобобрицькою сільською радою відповіді на дану заяву.

При цьому посилання представника відповідача, що заява № 678 від 10.09.2019 повторює заяву ОСОБА_1 № 713 від 18 грудня 2017 року, на яку надана відповідь електронним листом № 02-21/226 від 19.10.2018 року, суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається із заяви від 18.12.2017 року № 713, вона складається з двох питань, а саме, позивач просив в даній заяві назвати прізвища, ім`я та по батькові всіх фермерів та осіб, які самостійно обробляють земельні ділянки на території БСР, зазначити площі названих земельних ділянок, та надати копії документів, що свідчать про передачу фермерам у власність, оренду чи користування цих земельних ділянок (рішення БСР, розпорядження РДА, тощо) та договори що визначають цільове призначення, порядок і термін використання зазначених земель, а також просив повідомити суму доходів отриманих М. Бобрицькою сільською радою у 2014, 2015, 2016 та за 11 місяців 2017 року, а також суму витрат сільради на заробітну плату сільрадівським працівник 2014, 2015, 2016 та за 11 місяців 2017 року. При цьому заява від 10.09.2019 № 678 містить шість питань (а.с. 4), з яких лише перше та друге питання повторює питання, які зазначено в заяві від 18.12.2017 року № 713.

Тобто фактично заява ОСОБА_1 № 678 від 10.09.2019 не повторює його заяву № 713 від 18 грудня 2017 року, а лише містить два подібних питання. Крім того суд зазначає, що на запит суду, відповідачем було надано копію листа Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області від 19.10.2018 року № 02-21/226 щодо надання відповідей на заяви ОСОБА_1 від 18.12.2017 року № 712, 713, 714 та 715, в якому зокрема зазначено, що "По заяві № 713 від 18.12.2017р., враховуючи Ваше хамське відношення до сільської ради та до працівників Московськобобрицької сільської ради, залишаю за собою право не надавати відповіді" (а.с. 30). Тобто відповіді на заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 року № 713 також надано не було.

Суд зазначає, що у разі якщо навіть запитувачем була направлена повторна заява аналогічного змісту у відповідача виникає обов`язок саме надати відповідь (відреагувати на заяву), зазначивши, в разі наявності, інформацію про те, що відповідне питання уже було розглянуте, позивача повідомлено про такий розгляд.

Також доводи відповідача про те, що заява від 10.09.2019 № 678 підписана ОСОБА_1 за допомогою факсиміле, а тому є нікчемною та не підлягає розгляду, суд вважає необгрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно вимог ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Як вбачається із копії заяви №678, як наданої ОСОБА_1 , так і представником Московськобобрицької сільської ради, направлений позивачем електронною поштою запит до відповідача містив усі, встановлені ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" реквізити.

У той же час, недотримання вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону може бути підставою для відмови в задоволенні запиту. При цьому, суд наголошує, що Закон не надає розпоряднику інформації, до якого звернулись із таким запитом, права утримуватись від виконання обов`язку його розглянути та надати відповідь у встановлені законом строки.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині про визнання протиправною бездіяльність Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 № 678 від 10.09.2019 року та зобов`язання Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області надати відповідь на заяву ОСОБА_1 № 678 від 10.09.2019 року, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Московськобобрицької сільської ради 2 500,00 грн. на відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Моральна (немайнова) шкода - наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати у: 1) фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна (немайнова) шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1174 Цивільного кодексу України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Таким чином, враховуючи положення ст.1174 Цивільного кодексу України, котрими передбачено відповідальність за завдану шкоду незалежно від вини заподіювача, позивач має довести не лише протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди, та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, суду слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В контексті зазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Із врахування вищезазначених правових норм, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому суд зазначає, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду від 04 березня 2020 року по справі №815/2215/15 та від 29 квітня 2020 року по справі №818/1371/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області (вул. Центральна, 24, с. Московський Бобрик, Лебединський район, Сумська область, 42235, код ЄДРПОУ 04389621), яка полягає у ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) № 678 від 10.09.2019 року.

Зобов`язати Московськобобрицьку сільську раду Лебединського району Сумської області (вул. Центральна, 24, с. Московський Бобрик, Лебединський район, Сумська область, 42235, код ЄДРПОУ 04389621) надати відповідь на заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) № 678 від 10.09.2019 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.О. Павлічек