Рішення № 89086471, 04.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/766/20

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника позивача Новика М.С.,

представника відповідача Коляди І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та просить: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф 3644-53 на суму 15819,54 грн., винесену відносно ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Головне управління ДФС у Чернігівській області, сформувавши вимогу відносно ОСОБА_1 про сплату боргу (недоїмки) № Ф 3644-53 на суму 15819,54 грн. за період декількох років, позивач порушив право позивача на мирне володіння майном та поклав на нього надмірний тягар.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у Головному управлінні ДПС у Чернігівській області 23.10.2008, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На обліку в Чернігівській ДПІ фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває з 24.10.2008.

07.11.2018 ОСОБА_1 було направлено вимогу № Ф-10424-17 на суму 15998,65 грн. поштою рекомендованим листом.

Не погодившись з такою вимогою, позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена п. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 N 755-ІV (далі Закон N 755).

Згідно з п. 8 ст. 4 Закону N 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Отже, підприємницька діяльність фізичної особи вважається припиненою з дня внесення до ЄДР запису про її припинення.

Зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65, ст. 67 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), ст. 5 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464), розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 N 1588 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за N 1562/20300) (далі - Порядок N 1588), та розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 N 1162 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за N 1553/26330) (далі - Порядок N 1162).

Згідно з п. 11.22 Порядку N 1588 підставою для зняття фізичної особи - підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримані відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця.

Особливості зняття з обліку фізичних осіб - підприємців як платників ЄСВ контролюючих органах визначено п. 8 розд. IV Порядку N 1162.

При цьому, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки г несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснювані нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону N 2464).

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСІ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 N 435 (далі - Порядок 435).

Пунктом 9 розд. II Порядку N 435 визначено, що у разі зняття з обліку в контролюючи органах страхувальник зобов`язаний подати звіт за останній звітний період до дати державні реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб підприємців, такі особи зобов`язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форм "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітної періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 8 розд. І Порядок N 435).

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплат єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дії Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частин дванадцята статті 9 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті Закону №2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систем оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частин першої статті 4 Закону №2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, щ підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску н може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у раз якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більш максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774».

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону №2464 у редакції Закону № 1774).

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755)), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Тобто, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Вимоги по платниках формуються згідно даних ІКП. Керуючись інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (зі змінами), що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №4499 у редакції наказів Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, 21.11.2018 у термін 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, боржнику ОСОБА_1 було направлено вимогу № Ф-10424-17 від 07.11.2018 на суму 15998,65 грн. поштою рекомендованим листом.

Особа, що перебуває в статусі суб`єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи вона фактично здійснює таку діяльність, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у строки встановлені законодавством.

Обов`язок розраховувати та сплачувати ЄСВ покладено саме на суб`єкта підприємницької діяльності.

І, цей обов`язок, не є підумовним до направленням фіскальним органом відповідної податкової вимоги.

Суд зазначає, що у період 2016-2019 років позивач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності і мав обов`язок сплачувати ЄСВ. При цьому, належні до сплати суми ЄСВ, позивачем не сплачувались, в наслідок чого і утворився відповідний борг.

Зважаючи на наведене, винесення відповідачем оскаржуваної податкової вимоги, не порушує право позивача на мирне володіння майном та не покладає на позивача надмірного тягаря, в розуміння 1 протоколу Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, 11, м.Чернігів,14000) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06 травня 2020 року.

Суддя С.Л. Клопот