Рішення № 89086199, 04.05.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 р. справа № 400/565/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,Миколаїв,54001

треті особи:Департамент енергетики, енергозбереження та запровадження інноваційних технологій Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування припису від 15.01.2020 р. № 3 і постанови від 21.01.2020 р. № 02-60/22.02-12,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі-відповідач), за участю третьої особи - Департаменту енергетики, енергозбереження та запровадження інноваційних технологій Миколаївської міської ради, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис №3 від 15.01.2020 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; визнати протиправним та скасувати постанову від 21.01.2020 №02-60/22.02-12 по накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, складених щодо позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем вірно було визначено клас наслідків об`єкту СС1, оскільки заміна вікон та вхідних дверей відноситься до категорії В, тобто не призводить до порушення функціонування будівлі чи її елементів, а також даний вид будівельних робіт входить до переліку будівельних робіт, що не потребують дозвільних документів, тобто клас наслідків відповідає СС1.

Ухвалою від 14.02.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що під час перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності та підтверджено належними доказами.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

21.11.2018 р. між позивачем та третьою особою було укладено договір на виконання робіт з виготовлення проектно - кошторисної документації №329, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання з розробки проектно - кошторисної документації відносно об`єкту «Капітальний ремонт в частині заміни вікон та вхідних дверей в під`їздах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ».

На виконання умов договору позивач розробив проектно - кошторисної документацію та замовив експертизу, яку проведено ТОВ «Прексп», відповідно до якої клас наслідків об`єкту визначено СС1.

Відповідачем було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті «Капітальний ремонт в частині заміни вікон та вхідних дверей в під`їздах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2».

За результатами перевірки було складено акт від 15.01.2020 р. №4/2020, припис від 15.01.2020 відносно позивача, відповідно до якого вимагалось усунути правопорушення законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті «Капітальний ремонт в частині заміни вікон та вхідних дверей в під`їздах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 », шляхом визначення класу наслідків у відповідності до вимог чинного законодавства до 15.02.2020. Також, було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.01.2020 р., в якому повідомлено позивача про розгляд справи 21.01.2020 р об 11:00.

За результатами розгляду справи було винесено постанову №02-60/22.02-12 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 189180 грн.

Для врегулювання спору у досудовому порядку позивачем було замовлено експертизу у ТОВ «Перша приватна ексертиза», за висновком якої було встановлено клас наслідків СС1 на об`єкті «Капітальний ремонт в частині заміни вікон та вхідних дверей в під`їздах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ».

Отже, спір між сторонами виник з приводу визначення класу наслідків об`єкту «Капітальний ремонт в частині заміни вікон та вхідних дверей в під`їздах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2», оскільки відповідач приймаючи спірні припис та постанову, дійшов висновку, що клас наслідків даного об`єкту не може бути СС1, оскільки будинок понад чотири поверхи.

Закон України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону №3038, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 32 Закону №3038-VI клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством.

Клас наслідків визначається для кожного об`єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови).

Згідно з ч. 5 ст. 32 Закону №3038, усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об`єкти:

характеристики можливих наслідків від відмови (стану об`єкта, при якому неможливо використовувати його або складову частину за функціональним призначенням) яких перевищують: рівень можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно перебуватимуть на об`єкті, - 50 осіб; рівень можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які періодично перебуватимуть на об`єкті, - 100 осіб; рівень матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта, - 2500 мінімальних заробітних плат; пам`ятки культурної спадщини національного та місцевого значення, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини"; нове будівництво яких здійснюється в охоронній зоні пам`яток культурної спадщини національного та місцевого значення (розміри охоронної зони не можуть бути менші за два горизонтальні або два вертикальні розміри пам`ятки); об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки"; житлові будинки понад чотири поверхи; об`єкти, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Частина шоста статті 32 Закону №3038-VI визначає, що віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Згідно п. 5.2.1 ДБН В.1.2-14:2018, загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель та споруд - вікна та/або вхідні двері відносяться до категорії «В» (конструкції, відмова, яких не призводять до порушення функціонуваня будівлі в цілому, або х конструкцій або їх елементів).

Відповдно до п.1 ч. 1 ст. 34 Закону №3038, замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону №3038, зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінет Міністрів України від 07.06.2017 р. № 406 затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт підлягає прийняттю в експлуатацію це заміна існуючих заповнень віконних, балконних та дверних блоків (п. 4).

Таким чином, позивач вірно визначив клас наслідків СС1 щодо об`єкту «Капітальний ремонт в частині заміни вікон та вхідних дверей в під`їздах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 », оскільки будівельні роботи щодо заміни вікон та вхідних дверей входять до переліку будівельних робіт, які не потребують дозвільних документів, що свідчить про віднесення такого об`єкту до класу наслідків СС1 (незначні наслідки). Також, в якості доказу правомірності віднесення об`єкту до класу наслідків СС1, позивачем надано до суду висновки експертиз, проведених ТОВ «Проексп», ТОВ «Перша приватна екпертиза», тоді як відповідачем взагалі не доведено зворотнього.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахування задоволення позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 3993,80 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 13224 грн.

На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу (13224 грн.) позивач надав: договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 21.11.2018 №329, квитанцію до прибуткового ордеру №13.20 від 29.01.2020, ордер на надання правничої правової допомоги.

Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Між тим, в обґрунтування заявленого клопотання позивачем не надано доказів, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловнена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки у наданих документах на підтвердження витрат на правничу допомогу відсутній детальний опис робіт із зазначенням витраченого часу, про витрачений час зазначено лише у позовній заяві, відсутній акт приймання - передачі наданих послуг та з квитанції до прибуткового касового ордера неможливо ідентифікувати, що кошти в сумі 13224 грн. були сплачені саме за підготовку даного позову та ведення саме даної справи, що ставить під сумнів понесення витрат на правничу допомогу, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні витрат на правовничу допомогу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20,Миколаїв,54001 ідентифікаційний код 41256954) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно - будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 0, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 41256954) №3 від 15.01.2020 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданий фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Визнати протиправним та скасувати постанову Управління державного архітектурно - будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 0, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 41256954) від 21.01.2020 №02-60/22.02-12 по накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, складену відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20,Миколаїв,54001 4ідентифікаційний код 1256954) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 3993,80 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич