Рішення № 89086142, 05.05.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/512/19

05 травня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач, ГУ ДПС у Тернопільській області), в якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 за №Ф-1017-54, скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 за №Ф-1017-54.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає оскаржувану в даній справі вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не відноситься до жодної з категорій осіб, які мають сплачувати єдиний внесок відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI. Позивач зазначає, що є найманим працівником, а тому відповідач безпідставно нарахував позивачу єдиний внесок за вказаний період.

Ухвалою суду від 04.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив наступне. Позивачем станом на 31.01.2019 року не сплачено єдиний внесок у сумі 15816,72 грн. за 2017 рік та за три 2, 3, 4 квартали 2018 року. Відтак, вважає, що контролюючий орган на підставі даних інтегрованої картки сформував та надіслав позивачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019р. №Ф-1017-54. На думку представника відповідача, безпідставним є твердження позивача про те що він не є самозайнятою особою, оскільки у період коли був найманим працівником за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право проводити адвокатську діяльність. Зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у контролюючих органах як платник податків та платник єдиного соціального внеску самозайнята особа-адвокат, в Єдиному реєстрі адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою. Крім того, вказав, що закон №2464 визначає роботодавців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (адвокатську) як окремі платники єдиного внеску, і даним Законом не передбачено звільнення даного платника від сплати єдиного внеску. У зв`язку із наведеним вище, просила відмовити у задоволенні даного позову.

Ухвалою суду від 25.03.2019 розгляд даної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 03.04.2019 о 14:00 год.

Ухвалою суду від 03.04.2019 розгляд даної справи відкладено до 23.04.2019 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 23.04.2019 зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/2814/18.

Ухвалою суду від 30.07.2019 поновлено провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду на 02.09.2019 о 12:30 год.

02.09.2019 у відкритому судовому засіданні розгляд даної справи відкладено до 19.09.2019 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 19.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання адміністративних справ за №500/512/19 та №500/1398/19 в одне провадження.

Ухвалою суду від 19.09.2019 зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/1398/19.

Ухвалою суду від 13.01.2020 поновлено провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 12.02.2020 о 12:00 год.

12.02.2020 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 04.03.2020 о 10:00 год.

04.03.2020 у відкритому судовому засіданні замінено відповідача з Головного управління ДФС України у Тернопільській області на Головне управління ДПС у Тернопільській області, оголошено перерву до 20.03.2020 о 10:00 год.

20.03.2020 розгляд даної справи відкладено до 13.04.2020 у зв`язку із перебуванням головуючої судді у відпустці.

Ухвалою суду від 13.04.2020 розгляд даної справи відкладено до 05.05.2020 о 12:00 год.

05.05.2020 позивач в судове засідання не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду клопотання в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що на підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 04.09.2014 року за №3/9, позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №000035 від 04.09.2014 року.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 24.05.2016 року №1619150700296, платник податків адвокат Кметик В.Я., взятий на облік у контролюючих органах 24.05.2016 року за №3766.

Згідно із повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 06.06.2016 року №1619158000028, платник єдиного внеску ОСОБА_1 , взятий на облік як платник єдиного внеску в органі доходів і зборів 24.05.2016 року.

Позивач з 02.04.2012 по 31.08.2018 працював на посаді головного юрисконсульта ТДВ «Інтер-Ріск Україна», а з 03.09.2018 на посаді адвоката Адвокатського об`єднання «СмартЛекс».

У відповідності до довідок №142/2018/4 від 17.12.2018 та №22/2019 від 18.02.2019 за 2017 рік та 2018 рік ТДВ «Інтер-Ріск Україна» сплатило єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 в сумі 62411,52 грн. (з них, 40409,78 грн. за 2017 та 22001,74 грн. за 2018 рік)

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 №Ф-1017-54, у відповідності до якої станом на 31.01.2019 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 15816,72 грн. за період 2017 року та 2,3,4 квартали 2018 року.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо винесення вказаної вимоги та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (надалі, Закону №2464), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 5 частиною першою статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 13 Закону № 5076-VI).

Відповідно до частин першої, шостої статті 15 Закону № 5076-VI адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі, ПК України), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, відтак, ширшою від діяльності адвоката.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464, визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На думку суду, оскільки Законом № 2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржена вимога, нараховував та сплатив роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, враховуючи те, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно виніс оскаржену вимогу, з огляду на що остання підлягає до скасування.

Водночас, в даній справі №500/512/19 предметом оскарження є вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ф-1017-54 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 15816,72 грн. за період 2017 року та 2,3,4 квартали 2018 року.

В ході розгляду даної справи встановлено, що позивачу виставлялася вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-1017-54, якою було зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 13359,54 грн. за період, який охоплюється оскарженою вимогою у даній справі, зокрема за 2017 року та за І-ІІІ квартали 2018 року. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі № 500/2814/18 зазначену вимогу скасовано, та дане рішення залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі № 857/3944/19. Також, Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1398/19 скасовано вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 за №Ф-1017-54 щодо сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18570,90 грн. за 2017-2018 рр. та перший квартал 2019 р. відповідно до статті 25 Закону № 2464. Судове рішення у справі №500/1398/19 залишено без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі №857/10933/19.

У відповідності до відомостей з інформаційної системи "Єдиний державний реєстр судових рішень" судові рішення у справах №500/2814/18 та №500/1398/19 набрали законної сили, а тому в силу вимог частини четвертої ст.78 КАС України, встановлені у них обставини не доказуються. Суд зазначає, що у контексті норм Закону №2464, оскаржувана в даній справі вимога є вимогою за тим же номером, що і оскаржувані вимоги в адміністративних справах №500/2814/18 та №500/1398/19, які скасовані у судовому порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У спірному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги - задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 №Ф-1017-54.

3.Скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 №Ф-1017-54.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.№ НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплачений у відповідності до квитанції № 1_12 від 25.02.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Повне судове рішення складено 05 травня 2020 року.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.