Рішення № 89086026, 06.05.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/743/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

позивач 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

позивач 3: ОСОБА_3 (АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_3 ),

позивач 4: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ),

позивач 5: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ),

відповідач: Тишківська сільська рада (27013, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Тишківка, вул. Центральна, 3, код ЄДРПОУ 04365827)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , через адвоката Балюру С.В., звернулися до суду з адміністративним позовом до Тишківської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що позивачі є членами фермерського господарства "ОСОБА_3" (надалі - ФГ " ОСОБА_3 "). В оренді у цього господарства перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 3521786000:02:000:9125 площею 7,9357 га та 3521786000:02:000:9114 площею 14,2178 га, які розташовані на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Загальними зборами членів ФГ " ОСОБА_3 " 17.04.2019 року прийнято рішення щодо розпаювання цих земельних ділянок на членів господарства з розміром земельної частки (паю) по 4,4307 га. Позивачі як розпорядники земельних ділянок 27.11.2019 року звернулися до Тишківської сільської ради із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення кожному із них у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства. Однак, рішенням Тишківської сільської ради №721 від 12.12.2019 року позивачам відмовлено у задоволенні їхніх заяв з посиланням на те, що право оренди земельної ділянки не належить фермерському господарству. Позивачі вважають вказане рішення відповідача протиправним та таким, що суперечить частині 7 статті 118 Земельного кодексу України. Стверджуючи, що позивачі мають право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), представник позивачів просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам ФГ " ОСОБА_3 " у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за заявами позивачів від 27.11.2019 року;

- зобов`язати Тишківську сільську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам ФГ " ОСОБА_3 " у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ А.01.01) загальною площею 22,1535 га за адресою: Кіровоградська область, Добровеличківський район, Тишківська сільська рада, за межами населеного пункту;

- зобов`язати Тишківську сільську раду розглянути заяви позивачів від 27.11.2019 року, з прийняттям рішень стосовно надання їм у власність земельних ділянок за кадастровими номерами 3521786000:02:000:9125 площею 7,9357 га та 3521786000:02:000:9114 площею 14,2178 га, по 4,4307 га ріллі кожному, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ А.01.01), що розташовані на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

Ухвалою судді від 06.03.2020 року відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача через підсистему "Електронний суд" подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивачі не зверталися до Тишківської сільської ради із заявами про надання їм дозволів щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Натомість в заявах від 27.11.2019 року вони просили надати дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства. Однак, земельні ділянки, які позивачі бажають отримати у власність у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, не включені до складу майна ФГ " ОСОБА_3 ", позаяк були передані в оренду громадянину ОСОБА_3 , а не фермерському господарству, тож члени ФГ " ОСОБА_3 " не мають права на отримання земельної частки (паю) за рахунок цих земель. З цих підстав представник відповідача просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачі не скористалися правом подання відповіді на відзив.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини.

За договорами оренди землі, укладеними 20.07.2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_3 , останній отримав в оренду на сім років земельні ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами 3521786000:02:000:9125 (площею 7,9357 га) та 3521786000:02:000:9114 (площею 14,2178 га) для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі державної власності та розташовані на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. (а.с. 51 - 65)

Згодом ОСОБА_3 створив фермерське господарство ФГ " ОСОБА_3 ", яке з 28.07.2016 року зареєстроване як юридична особа. Головою цього фермерського господарства став сам ОСОБА_3 (а.с. 96 - 100)

Позивачі відповідно до Статуту ФГ " ОСОБА_3 " є членами цього господарства. Зокрема ОСОБА_2 є сином засновника, ОСОБА_5 є матір`ю засновника, ОСОБА_1 є дружиною засновника, ОСОБА_4 є сином брата засновника, ОСОБА_3 є сином брата засновника. (а.с. 22 - 33)

Загальними зборами голови та членів ФГ " ОСОБА_3 " 17.04.2019 року прийнято рішення про передачу членам фермерського господарства у приватну власність земельних ділянок за кадастровими номерами 3521786000:02:000:9125, 3521786000:02:000:9114 у межах розміру земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. (а.с. 45)

Позивачі 27.11.2019 року звернулися до Тишківської сільської ради із заявами, в яких просили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель ФГ " ОСОБА_3 " у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. До заяв додали зокрема графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію договорів оренди землі, згоду голови ФГ щодо вилучення та розпаювання земельних ділянок, копії правовстановлюючих документів фермерського господарства. (а.с. 91 - 95)

На двадцять п`ятій сесії Тишківської сільської ради сьомого скликання прийнято рішення №721 від 12.12.2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства", яким відмовлено позивачам у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель ФГ " ОСОБА_3 " у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, оскільки право оренди земельної ділянки не належить фермерському господарству. (а.с. 70)

Не погоджуючись з таким рішенням, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Пунктом "а" частини 5 статті 83 ЗК України передбачено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", яким наказано Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки для ведення фермерського господарства за кадастровими номерами 3521786000:02:000:9125, 3521786000:02:000:9114 за наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області передані у комунальну власність Тишківській сільській раді. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.10.2018 року та 30.08.2018 року проведена державна реєстрація права комунальної власності на ці земельні ділянки. Їхнім власником є територіальна громада в особі Тишківської сільської ради. (а.с. 101 -108)

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження цими земельними ділянками комунальної власності, у тому числі їх безоплатна передача у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Як установлено судом, позивачі звернулися до відповідача, будучи зацікавленими в одержанні безоплатно у власність частин вказаних земельних ділянок, які раніше передані ОСОБА_3 в користування (оренду) для ведення фермерського господарства строком на 7 років. Позивачі вважають, що відповідно до статті 32 Земельного кодексу України, статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" вони мають право на отримання частин цієї земельної ділянки безоплатно у приватну власність як члени фермерського господарства " ОСОБА_3 ", в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, у межах норми, установленої п. "а" ч.1 ст.121 ЗК України.

Оцінюючи ці доводи, суд виходив з того, що правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство".

Відповідно до статті 1 цього Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачений порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств.

Відповідно до частин 1, 2, 3 цієї статті члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Такі ж норми містяться у статтях 31 ("Землі фермерського господарства") та 32 ("Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств") Земельного кодексу України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі №816/1920/17, від 14.08.2018 року у справі №818/1530/17, від 07.06.2019 року у справі №1140/2695/18, яку суд враховує відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджено, що земельні ділянки комунальної власності за кадастровими номерами 3521786000:02:000:9125, 3521786000:02:000:9114 загальною площею 22,1535 га, що розташовані на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, надані у користування (оренду) громадянину ОСОБА_3 , а не фермерському господарству " ОСОБА_3 ".

Таким чином, звернутися із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок цих земельних ділянок та використати своє право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) може громадянин ОСОБА_3 , який користується ними на праві оренди, за умови, якщо він раніше не набув права на земельну частку (пай).

Натомість позивачі мають право на отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом статей 116, 118, 121 ЗК України громадянам у межах норм безоплатної приватизації із земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися у приватну власність земельні ділянки за такими видами цільового використання та в таких межах:

- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство (п. "а" ч.1 ст.121 ЗК України);

- для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч.1 ст.121 ЗК України);

- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч.1 ст.121 ЗК України).

Судом установлено, що позивачі як члени ФГ " ОСОБА_3 " не мають права на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у приватну власність) для ведення фермерського господарства чи для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду громадянину ОСОБА_3 .

Будучи зацікавленими в одержанні безоплатно у приватну власність за рішенням відповідача саме цих земельних ділянок, позивачі можуть звернутися до відповідача у порядку, установленому статтею 118 ЗК України, із заявами про відведення їм частин цих земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства або для ведення садівництва, в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Крім того, вони можуть придбати ці земельні ділянку у власність на конкурентних засадах з аукціону (глава 21 Земельного кодексу України).

Суд зауважує, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 від 03.04.2019 року про його згоду на вилучення та розпаювання земельних ділянок за кадастровими номерами 3521786000:02:000:9125, 3521786000:02:000:9114, наданими йому в оренду, та на передачу їх у власність членам фермерського господарства (а.с. 46), не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки не доводить припинення договору оренди землі, яке має відбуватися за правилами статті 31 Закону України "Про оренду землі".

ОСОБА_3 не вправі розпоряджатися цими земельними ділянками, зокрема погоджувати їх передачу у приватну власність членам свого фермерського господарства, оскільки повноваження власника щодо них від імені територіальної громади здійснює Тишківська сільська рада.

ОСОБА_3 , маючи намір відмовитися від цих земельних ділянок, повинен звернутися до відповідача, як до розпорядника земель, з пропозицією про дострокове розірвання договорів оренди землі від 20.07.2016 року. Умовами цих договорів не передбачена можливість одностороннього їх розірвання орендарем.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки є комунальною власністю та продовжують перебувати у користуванні ОСОБА_3 . У зв`язку з цим, відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України виділення іншим фізичним особам земельних ділянок за рахунок цих земель можливе лише після припинення договорів оренди землі, укладених з ОСОБА_3 .

Щодо посилання позивачів на частину 7 статті 118 ЗК України, яка містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає, що ця норма стосується розгляду клопотань, поданих громадянами, які відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81, пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України мають право на одержання у приватну власність земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Подані позивачами заяви суперечили вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", оскільки позивачі у них просили про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_3 , не маючи на це права згідно зі статтями 31, 32 Земельного кодексу України, статтями 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Отже відповідач правомірно відмовив позивачам у задоволенні їхніх заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом, для ведення фермерського господарства.

У ході розгляду справи, суд установив, що подані позивачами заяви від 27.11.2019 року про надання їм дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) були розглянуті Тишківською сільською радою у встановлений законом строк та спосіб. За результатами розгляду цих заяв відповідачем відповідно до норм Земельного кодексу України, Законів України "Про фермерське господарство" та "Про місцеве самоврядування в Україні" прийнято законне та обґрунтоване рішення №721 від 12.12.2019 року про відмову у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Тож відповідач у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності щодо позивачів не вчиняв, їхніх прав та законних інтересів не порушував. Натомість позивачі не дотрималися порядку набуття права власності на земельну ділянку. Тому у задоволенні їхнього позову за первісною вимогою про визнання протиправною бездіяльності та за похідними вимогами про зобов`язання відповідача вчинити дії слід відмовити.

Оскільки позивачам відмовлено у задоволенні їхніх позовних вимог, тому підстави для присудження їм понесених судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Тишківської сільської ради (27013, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Тишківка, вул. Центральна, 3, код ЄДРПОУ 04365827) відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш