Рішення № 89086002, 06.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Київ № П/320/1186/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невірного розрахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України;

- зобов`язати відповідача виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 1 січня 2014 р. по 3 грудня 2018 р. в сумі 15978 грн. 69 коп. та за увесь час прострочення три проценти річних, яка складає 479 грн. 25 коп., загальна суму виплати 16457 грн. 94 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у жовтні 2019 року вона звернулась до пенсійного органу із заявою, в якій просила видати довідку про отримання пенсії за період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2018 р. та нарахувати за цей період додаткову пенсію по інфляції, а також згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України три відсотки річних від простроченої нарахованої суми індексу інфляції. За наслідками розгляду заяви відповідач повідомив, що підстав для розрахунку індексу інфляції та трьох відсотків річних немає. На думку позивача, такі дії пенсійного органу звужують її права як пенсіонера та знижують рівень її соціальної захищеності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

18 березня 2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні відмовлено.

24 квітня 2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що призначена та виплачена позивачу пенсія є більшою за прожитковий мінімум, що не дає підстав для її індексації відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначає, що позивач не наводить фактів порушення грошових зобов`язань з боку територіального органу Пенсійного фонду України, а приписи ст.625 ЦК України не підлягають застосуванню у даних правовідносинах, оскільки ці правовідносини є публічно-правовими.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 19 січня 2000 р.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видане Київською обласною державною адміністрацією 2 серпня 2005 р.

1 жовтня 2019 р. позивач звернулася із заявою до відповідача про видачу позивачу довідки про отримання пенсії по місяцях за період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2018 р., а також нарахувати позивачу недоотриману додаткову пенсію по інфляції за цей період, яка складає згідно статистики міністерства фінансів України за 2014 рік - 124,9 %, 2015 рік - 143,3 %, 2016 рік - 112,4 %, 2017 рік - 113,7 %, 2018 рік - 109,8 %, а також згідно з ст. 625 п. 2 ЦК України нарахувати та виплатити три проценти річних від простроченої цієї нарахованої суми по індексу інфляції.

13 листопада 2019 р. листом відповідача № 1526/О-01 позивача повідомлено, що у відповідача відсутні підстави нарахувати позивачу недоотриману додаткову пенсію по інфляції за цей період, яка складає згідно статистики Міністерства фінансів України за 2014 рік - 124,9 %, 2015 рік - 143,3 %, 2016 рік - 112,4 %, 2017 рік - 113,7 %, 2018 рік - 109,8 %, а також згідно з ст. 625 п. 2 ЦК України нарахувати та виплатити три проценти річних від простроченої цієї нарахованої суми по індексу інфляції.

У зв`язку з тим, що позивач вважає дії відповідача протиправними, він звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 червня 2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. №1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №1078), Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у 2019 році», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 (далі - Порядок №124).

Відповідно до вимог статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з вимогами ч.1 статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці та пенсії.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. За приписами частини 5 цієї статті індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до вимог статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Отже, обчислення індексу споживчих цін відбувається у наступному місяці, що слідує за місяцем, у якому величина індексу таких цін перевищила поріг індексації в розмірі 101 відсоток. Тобто, обчислення індексації здійснюється у разі перевищення порогу індексації в розмірі 101 відсоток.

Натомість, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 р. № 911-VІІ, який набрав чинності 1 січня 2016 р., внесені зміни до ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», зокрема визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Тобто, з 1 січня 2016 р. обчислення індексації здійснюється у разі перевищення порогу індексації в розмірі 103 відсотка.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення" були внесені зміни, зокрема, доповнено статтю 5 частиною 6 такого змісту: "Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік".

Суд зазначає, що Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII набрав чинності з 1 січня 2015 р. Таким чином, з 1 січня 2015 р. статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до вимог статті 6 вказаного Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні зміни були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. № 77 до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 р. № 1078 «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення».

Водночас, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застосування Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» є доречним у межах спірних відносин з огляду на дію загальноправового принципу дії норми права у часі, що дозволяє подальше застосування постанови Уряду. Отже, враховуючи Прикінцеві положення закону України «Про Державний Бюджет України на 2015 рік», індексація повинна бути проведена у відповідності до положень Порядку № 1078. Суд звертає увагу на те, що наведені норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не визнані неконституційними.

Кабінетом Міністрів України, на виконання «Прикінцевих положень» Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" винесено постанову від 9 грудня 2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою затверджено зміни до Порядку № 1078, які підлягали застосуванню, починаючи з 1 грудня 2015 року.

Пункт 6 Порядку № 1078 доповнено абзацом, який передбачає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Слід зазначити, що у зв`язку з набранням 11.10.2017 чинності Законом України від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII частина шоста статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» мала наступну редакцію: «Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік».

Суд зазначає, що з 1 січня 2015 р. проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У той же час, відповідно до п. 3 вищезгаданого Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078, у редакції, що діяла у період, заявлений для індексації), до об`єктів індексації, визначених у п. 2, не відносились, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абз. 1 ч. 1 загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).

Відповідно до вимог абз. 3 п. 4 Порядку № 1078 у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуваннями виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачується особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Суд зазначає, що індексація пенсії позивача є складовою загальної суми пенсійної виплати. За приписами абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Абзацом 1 п. 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

У рішенні від 26 грудня 2011 р. № 20-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Із урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Водночас, Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2016 р. по справі №21-5368а15 дійшов висновку про те, що відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції споживчих цін, що перевищив поріг 101 відсоток, може бути застосованим для індексації пенсії тільки у місяці, що настає після опублікування індексу споживчих цін за попередній місяць, що слідує за базовим, але у зв`язку з тим, що вказаний місяць, коли може бути застосована індексація, збігається із щоквартальним підвищенням пенсії, відповідно до приписів абзацу першого пункту 5 Порядку індексація у базовому місяці не проводиться.

Отже, пенсія, яку отримує позивач, є об`єктом індексації, яка має перераховуватись щомісячно, за місяцем, у разі якщо індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації до 1 січня 2016 р. в розмірі 101 відсоток, а з 1 січня 2016 р. в розмірі 103 відсотка, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Натомість, з матеріалів справи, зокрема, з даних індексу інфляції по Україні за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, встановлюється наступне.

Згідно вказаних офіційних даних, у січні 2014 року індекс споживчих цін склав - 100,2 відсотка, у лютому 2014 склав - 100,6 відсотка, у березні - 2014 року склав - 102,2 відсотка, у квітні 2014 року - 103,8 відсотка, у травні 2014 року - 103,8 відсотка, у червні 2014 року - 101 відсоток, у липні 2014 року - 100,4 відсотка, у серпні - 2014 року - 100,8 відсотка, у вересні 2014 року - 102,9 відсотка, у жовтні 2014 року - 102,4 відсотка, у листопаді 2014 року - 101,9 відсотка, у грудні 2014 року - 103,0 відсотка.

Тобто, у 2014 у березні, квітні, травні, вересні, жовтні, листопаді та грудні індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в розмірі 101 відсоток.

У 2015 році відсоток індексу інфляції становив: у січні - 103,1, у лютому - 105,3, у березні - 110,8, у квітні - 114,0, у травні - 102,2, у червні - 100,4, у липні - 99,0, у серпні - 99,2, у вересні - 102, 3, у жовтні - 98,7, у листопаді - 102,0, у грудні - 100,7.

Тобто, у 2015 році у січні, лютому, березні, квітні, травні, вересні та листопаді індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в розмірі 101 відсоток.

Суд звертає увагу на те, що з 01.01.2016 обчислення індексації цін здійснюється у разі перевищення порогу індексації в розмірі 103 відсотка.

Так, у 2016 році відсоток індексу інфляції становив: у січні - 100,9, у лютому - 99,6, у березні - 101,0, у квітні - 103,5, у травні - 100,1, у червні - 99,8, у липні - 99,9, у серпні - 99,7, у вересні - 101,8, у жовтні - 102,8, у листопаді - 101,8, у грудні - 100,9.

Тобто, у 2016 році лише у квітні індекс споживчих цін перевищив поріг індексації в розмірі 103 відсотка, що становило 103,5.

За 2017 рік індекс споживчих цін у відсотках складав, зокрема, у січні - 101,1, лютий - 101,0, березень - 101,8, квітень - 100,9, травень - 101,3, червень - 101,6, липень - 100,2, серпень - 99,9, вересень - 102,0, у жовтні - 101,2, у листопаді - 100,9, у грудні - 101,0. Отже, за період 2017 року індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації в розмірі 103 відсотка.

За 2018 рік індекс споживчих цін у відсотках складав, зокрема, у січні - 101,5, лютому - 100,9, березень - 101,1, квітень - 100,8, травень - 100,0, червень - 100,0, липень - 99,3, серпень - 100,0, вересень - 101,9, у жовтні - 101,7, у листопаді - 101,4, у грудні - 100,8. Тобто, за період 2018 року індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації в розмірі 103 відсотка

Суд звертає увагу, що з урахуванням наведених норм, індексація пенсії має перераховуватись щомісячно, за місяцем, у разі коли індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації до 1 січня 2016 р. в розмірі 101 відсоток, а з 1 січня 2016 р. в розмірі 103 відсотка, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Водночас, суд наголошує, що позивачем не надано жодних, у розумінні статті 73 КАС України, доказів того, що управління Пенсійного фонду України, не здійснило індексацію його пенсії за періоди, коли індекс споживчих цін перевищував законодавчо встановлений рівень і не виплатило відповідні суми збільшення.

При цьому, згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України розмір пенсії позивача є більшим від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного у спірний період.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки, фінансування вказаних витрат здійснюється в межах відповідного бюджету, а під час розгляду справи не встановлено порушення вказаних правил відповідачем відносно позивача, та враховуючи те, що заявлений позивачем спосіб проведення індексації не передбачений законодавством України.

Суд зазначає, що тлумачення позивачем норм ст.625 ЦК України є помилковим. Суд погоджується з наведеними у відзиві доводами відповідача щодо відсутності фактів порушення грошових зобов`язань з боку територіального органу Пенсійного фонду України, а також про те, що між позивачем і відповідачем склалися публічно-правові, а не цивільно-правові відносини, тому приписи ст.625 ЦК України не підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із урахуванням наведеного суд визнає, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, що регулює порядок здійснення такого перерахунку, та дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене свідчить, що дії відповідача були правомірними. Право позивача не порушено. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, питання про розподіл судових витрат не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ - 22933548.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 6 травня 2020 року.