Рішення № 89085598, 06.05.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року справа № 340/608/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини 2269 Національної гвардії України (далі - військова частина) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виплатити кошти,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою до відповідача про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати грошової компенсації при звільненні за неотримане речове майно (далі - компенсація).

Водночас просив суд зобов`язати військову частину сплатити кошти.

Разом з тим просив суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

У позові ОСОБА_1 зазначив, що компенсація нарахована, однак не виплачена у день звільнення зі служби.

Військова частина заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.23-27).

Зазначила, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Стверджує, що ОСОБА_1 до і після звільнення не подавав рапорту чи заяви про виплату компенсації.

Водночас відповідач заперечив право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 24 лютого 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.16-17).

Ухвалою суду від 15 квітня 2020 року залишено без розгляду позовну заяву в частині нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 травня 2019 року по 10 лютого 2020 року (а.с.61-62).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, 29 березня 2019 року наказом командувача Національної гвардії України №460-о/с припинено контракт з позивачем про проходження військової служби (а.с.8).

11 травня 2019 року наказом військової частини №111 припинено контракт про проходження військової служби ОСОБА_1 та останнього виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.28).

У наказі про звільнення не зазначено про виплату компенсації.

Згідно довідки військової частини від 09 травня 2019 року №14 вартість речового майна, що належить до видачі, складає 42809,10 грн. (а.с.10).

Сума компенсації після відрахування податку на доходи фізичних осіб становить 36278,90 грн. (а.с.10).

На день звільнення позивач не подав рапорту чи заяви про виплату компенсації.

04 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини з заявою, в якій просив надати завірену копію арматурної картки, у зв`язку з тим, що у згаданій довідці не відображено всі предмети речового майна.

Водночас просив пояснити, чому не виплачені нараховані кошти за речове майно.

26 грудня 2019 року військова частина надіслала письмову відповідь, в якій зазначила, що кошти не виплачені у зв`язку з їх відсутністю, запропонувавши отримати майно (а.с.68).

Юридична оцінка встановлених судом обставин і фактів справи.

Перш за все, приписами частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Уряд України 16 березня 2016 року прийняв постанову №178, якою затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок).

Приписами пункту 4 Порядку встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Отже компенсація виплачується тільки за заявою (рапортом) військовослужбовця.

Приписами пункту 15 Розділу 3 Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії в мирний час та особливий період, яка затверджена наказом МВС України від 07 червня 2017 року №475, визначено, що військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.

Отже компенсація може виплачуватись не раніше звільнення зі служби виключно за заявою військовослужбовця.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час звільнення і до цього часу такої заяви (рапорту) не подав.

Тому у відповідача не виник обов`язок її виплатити.

Більше того, військова частина запропонувала отримати речове майно і очікує відповіді позивача.

Вирішення такого питання залежить виключно від волі ОСОБА_1 .

Підсумовуючи, суд зробив висновок про передчасність звернення до суду в частині стягнення компенсації.

За таких обставин не почав відлік строку звернення до суду в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо сплати компенсації.

Рішення суду не є перешкодою подання позивачем згаданої заяви до відповідача.

Щодо правовідносин стосовно несвоєчасної сплати коштів військовослужбовцю при звільненні поширюються приписи статті 117 КЗпП України.

Цією нормою права встановлено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Приписами частини 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

На час звільнення ОСОБА_1 зі служби у військової частини не виник обов`язок виплати компенсацію, оскільки він не подав відповідної заяви.

Отже немає підстав стягувати з відповідача середній заробіток за період з 11 лютого 2020 року, бо не встановлено затримки розрахунку при звільненні.

Тому у задоволенні позову належить відмовити.

Сторони не понесли судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей