Рішення № 89085516, 06.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Київ № П/320/1256/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про зобов`язання Головного управління ДПС у Київські області зняти з податкового обліку ФОП ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 (тобто, виключити з Єдиного банку даних інформацію про ФОП ОСОБА_1 як платника податків) та внести зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Позов мотивовано безпідставністю формування контролюючим органом вимог про сплату боргу (недоїмки) з огляду на неналежність позивача до платників єдиного внеску, оскільки позивач не зареєстрована як фізична особа-підприємець, що встановлено відповідним судовим рішенням та рішеннями Державної податкової служби України за результатами розгляду скарг позивача на вимоги контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки).

Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що згідно даних АІС «Податковий блок» позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Яготинській ДПІ з 07.02.1997 як платник податків на загальній системі оподаткування, відповідно, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску за 2017-2019 роки у розмірі 21030,90 грн., контролюючим органом правомірно сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) на вказану суму ЄСВ.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у реєстрі відсутні записи про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 у справі №320/1662/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.02.2019 №Ф-163384-51 про сплату недоїмки в сумі 18276,72 грн.

Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-163384-51 згідно якої станом на 03.06.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , становить 5211,36 грн. недоїмки.

Державною податковою службою України прийнято рішення від 01.07.2019 №29845/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги, яким скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-163384-51 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 . не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-163384-51 згідно якої станом на 31.10.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , становить 5508,36 грн. недоїмки.

Державною податковою службою України прийнято рішення від 29.11.2019 №11320/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги, яким скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-163384-51 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Вважаючи дії контролюючого органу щодо направлення вимог про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).

Згідно частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (абзац третій пункту 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4).

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону №2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону №1774-VIII), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший).У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий).

Отже, Законом №2464-VI встановлено обов`язок фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначено Законом №2464-VI і не залежить від подання чи неподання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший) Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449).

Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац перший пункту 4).

Судом встановлено, що контролюючим органом винесено вимоги від 07.02.2019 №Ф-163384-51, від 10.05.2019 №Ф-163384-51, від 05.11.2019 №Ф-163384-51 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному внеску, які скасовано в судовому та адміністративному порядку у зв`язку з відсутністю правових підстав для нарахування єдиного внеску, з огляду на те, що Чесніша В.І. не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

При цьому, як убачається з рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 у справі №320/1662/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), яке набрало законної сили у зв`язку із залишенням його без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019, судом встановлено відсутність у ОСОБА_1. обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем, оскільки позивач не здійснювала підприємницьку діяльність та не включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи набрання 23.12.2019 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 у справі №320/1662/19 законної сили, обставина щодо відсутності у ОСОБА_1. обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску через відсутність факту її реєстрації як фізичної особи-підприємця доказуванню не підлягає та розцінюється судом при розгляді даної справи як преюдиційний факт.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, щодо безпідставного виноесення контролюючим органом відносно позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) попри відсутність обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Водночас, доводи відповідача про те, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, є платником податків на загальній системі оподаткування та зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

На думку суду, безпідставне систематичне винесення контролюючим органом вимог про сплату боргу (недоїмки) та направлення їх позивачу змушує позивача постійно вживати активних заходів щодо захисту своїх порушених прав та інтересів, що вимагає додаткових затрат часу, пов`язаних з підготовкою скарг на рішення контролюючого органу та матеріальних витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, відправкою поштової кореспонденції тощо.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зняти з податкового обліку ФОП ОСОБА_1. та зобов`язання внести зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1. шляхом виключення з неї недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, позивач зазначила, що належним способом захисту порушених її прав та інтересів є виключення з інтегрованої картки платника податків інформації про наявність у позивача боргу зі сплати єдиного соціального внеску з огляду на протиправність винесення контролюючим органом вимог про сплату бору та відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 №462), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: 1) підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Дата зняття з обліку фізичної особи-підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою №6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою №6-ОПП.

Дані про зняття з обліку фізичної особи-підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Згідно пункту 9 графи 1 розділу ІI Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 №422, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881, ІКП закриваються структурним підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників в органах ДФС у зв`язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням.

Заходи щодо зняття з обліку платників в органах ДФС у зв`язку з припиненням платника податків проводяться відповідно до порядку обліку платників податків і зборів та порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами проведення відповідних заходів у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків орган ДФС за основним місцем обліку формує відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої ІКП або даті отримання повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у разі, якщо на момент отримання такого повідомлення були закриті всі ІКП.

Зміст наведених положень Порядку обліку платників податків і зборів та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в контексті обраного позивачем способу захисту, дає підстави для висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зняття з податкового обліку ФОП ОСОБА_1 та закриття інтегрованої картки платника - ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску, з огляду на протиправне нарахування контролюючим органом єдиного внеску позивачу, що встановлено судовим рішенням та рішеннями Державної фіскальної служби України за результатами розгляду скарг позивача на вимоги контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки), та з метою недопущення подальшого порушення прав, свобод і інтересів позивача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів, встановлених судом обставин справи та наведених сторонами аргументів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 07.02.2020 №0.0.1608275930.1). Відтак, з урахування задоволення позову у повному обсязі на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київські області зняти з податкового обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київські області закрити інтегровану картку платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одночасним формуванням відомостей про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ-151, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 06 травня 2020 року.