Рішення № 89085005, 04.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 р. Справа№200/2092/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.11.2019 року звернувся із заявою № 3711 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як працівник, що працював на підземних роботах, роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, до Селидовського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач). Рішенням відповідача від 29.11.2019 р. № 1926 було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з недостатністю пільгового стажу на підземних роботах. В якості підстав для неврахування певних періодів вказано, що заявником не надані пільгові довідки та копії наказів про атестацію робочих місць тощо.

Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 29.11.2019 р. № 1926;

зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу на підземних роботах періоди роботи: на шахті «Мушкетівська» виробничого об`єднання «Донецьквугілля» з 07.12.1992 р. по 08.06.1994 р. в якості учня гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток по контракту з повним робочим днем в шахті, гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток підземного з повним робочим днем в шахті, учня гірничого робітника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті, гірничого робітника очисного забою 4 розряду підземного з повним робочим днем в шахті; з 26.04.1995 р. по 19.02.1997 р. в якості гірничого робітника очисного забою 5 розряду підземного з повним робочим днем в шахті; на ш/у ім. газети «Правда» виробничого об`єднання «Донецьквугілля» з 20.06.1994 р. по 17.04.1995 р. в якості гірничого робітника очисного забою 4 розряду підземного з повним робочим днем в шахті; на ш/у «Донбас» виробничого об`єднання «Донецьквугілля» з 20.02.1997 р. по 22.07.1997 р. в якості гірничого робітника очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті на добувній дільниці, гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті; на шахтоуправлінні «Червона Зірка» Донецького виробничого об єднання по видобутку вугілля з 31.07.1997 р. по 18.01.1998 р. в якості гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток 4 розряду підземного; на шахті імені М. Горького виробничого об`єднання «Донецьквугілля» з 29.01.1998 р. по 30.06.2000 р. в якості гірничого робітника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті, з 01.08.2003 р. по 31.12.2004 р. в якості гірничого робітника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву № 3711 від 27.11.2019 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих до пільгового підземного стажу спірних періодів роботи.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на безпідставність позиції ОСОБА_1 та зазначив, що спірні періоди не зараховані до пільгового стажу на законних підставах. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , 27.11.2019 року звернувся до установи відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням відповідача № 1923 від 29.11.2019 року в призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено. Заначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 07.12.1992 р. по 08.06.1994 р., з 26.04.1995 р. по 19.02.1997 р. на шахті «Мушкетівська» виробничого об`єднання «Донецьквугілля»; з 20.06.1994 р. по 17.04.1995 р. на ш/у ім. газети «Правда» виробничого об`єднання «Донецьквугілля»; з 20.02.1997 р. по 22.07.1997 р. на ш/у «Донбас» виробничого об`єднання «Донецьквугілля»; з 31.07.1997 р. по 18.01.1998 р. на шахтоуправлінні «Червона Зірка» Донецького виробничого об єднання по видобутку вугілля; з 29.01.1998 р. по 30.06.2000 р. на шахті імені М. Горького виробничого об`єднання «Донецьквугілля» оскільки відсутні пільгові довідки та виписки з наказів про атестацію робочих місць.

Також до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.08.2003 р. по 31.12.2004 р. так як по трудовій книжці заявник працював на ДП шахта імені «Максима Горького», а згідно даних персоніфікованого обліку та спец стажу на підприємстві ВП шахта «Південнодонбаська № 1», що не підтверджено документами.

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 (в частині спірних періодів), ОСОБА_1 працював:

на шахті «Мушкетівська» виробничого об`єднання «Донецьквугілля», а саме: з 07.12.1992 р. був прийнятий на роботу в якості учня гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток по контракту з повним робочим днем в шахті; з 01.04.1993 р. був переведений на посаду гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток підземного 3 розряду з повним робочим днем в шахті; з 14.12.1993 р. був переведений на посаду учня гірничого робітника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті; з 10.02.1994 р. був переведений на посаду гірничого робітника очисного забою 4 розряду підземного з повним робочим днем в шахті; 08.06.1994 р. був звільнений за власним бажанням; з 26.04.1995 р. був прийнятий на роботу в якості гірничого робітника очисного забою 5 розряду підземного з повним робочим днем в шахті; 19.02.1997 р. був звільнений за ст. 40 п. 1 КЗпП по ліквідації підприємства;

на ш/у ім. газети «Правда» виробничого об 'єднання «Донецьквугілля», а саме: з 20.06.1994 р. був прийнятий на роботу в якості гірничого робітника очисного забою 4 розряду підземного з повним робочим днем в шахті; 17.04.1995 р. був звільнений за власним бажанням;

на ш/у «Донбас» виробничого об 'єднання «Донецьквугілля», а саме: з 20.02.1997 р. був прийнятий на роботу в якості гірничого робітника очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті на добувній дільниці; з 01.05.1997 р. був переведений на посаду гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті; 22.07.1997 р. був звільнений за власним бажанням;

на шахтоуправлінні «Червона Зірка» Донецького виробничого об 'єднання по видобутку вугілля, а саме: з 31.07.1997 р. був прийнятий на роботу в якості гірничого робітника по ремонту гірничих виробіток 4 розряду підземного, 18.01.1998 р. звільнений за власним бажанням;

на шахті імені М. Горького виробничого об 'єднання «Донецьквугілля», а саме: з 29.01.1998 р. був прийнятий на роботу в якості гірничого робітника очисного забою підземного з повним робочим днем в шахті, 09.08.2006 р. звільнений за власним бажанням;

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п. а ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846.

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд нагодошує, що трудова книжка позивача має достатні відомості для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу, а саме: по кожному періоду вказано, що позивач працював «під землею» та «повний робочій день». Відтак позиція з приводу необхідності підствердення стажу довідками підлягає відхиленню.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

За приписами п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Частиною 2 п. 4 цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічний правовий висновок зазначено в Постанові Великої палати Верховного суду від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а.

Згідно вищевикладеного суд приходить до висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 з 07.12.1992 р. по 08.06.1994 р., з 26.04.1995 р. по 19.02.1997 р. на шахті «Мушкетівська» виробничого об`єднання «Донецьквугілля»; з 20.06.1994 р. по 17.04.1995 р. на ш/у ім. газети «Правда» виробничого об`єднання «Донецьквугілля»; з 20.02.1997 р. по 22.07.1997 р. на ш/у «Донбас» виробничого об`єднання «Донецьквугілля»; з 31.07.1997 р. по 18.01.1998 р. на шахтоуправлінні «Червона Зірка» Донецького виробничого об єднання по видобутку вугілля; з 29.01.1998 р. по 30.06.2000 р. на шахті імені М. Горького виробничого об`єднання «Донецьквугілля» підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

Щодо періоду роботи з 01.08.2003 р. по 31.12.2004 р., який не було враховано так як по трудовій книжці заявник працював на ДП шахта імені «Максима Горького», а згідно даних персоніфікованого обліку та спец стажу на підприємстві ВП шахта «Південнодонбаська № 1», що не підтверджено документами суд зазначає наступне.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення № 10-1)

Відповідно п. 1 Положення № 10-1, це Положення відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Пунктом 4 Положення № 10-1 встановлено, що реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Таким чином фізична особа - працівник не несе відповідальності за ведення реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно не може бути обмеженим в реалізації своїх соціальних прав через відомості, що містяться в реєстрі.

Відповідно, в силу ст. 62 Закону Закону України "Про пенсійне забезпечення", дані щодо підприємства - роботодавня, що зазначені в трудовій книжці, мають преюдиційне значення по відношенню до даних, зазначених в інших джерелах.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового та пільгового стажу необхідного розміру. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів (у трудовій книжці, реєстрі страхувальників) можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність таких записів.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Відтак період роботи з 01.08.2003 р. по 31.12.2004 р. підлягає зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Поряд з цим суд наголошує, що повноваження з приводу зарахування певних періодів до страхового стажу є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень та не можуть бути підмінені судовим рішенням. Відтак суд вважає за належне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3711 від 27.11.2019 року про призначення пенсії на підставі п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Героїв праці, б. 6, м. Селидове, ЄДРПОУ 41247274) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.11.2019 р. № 1926 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 3711 від 27.11.2019 року про призначеня пенсії з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні суду.

Стягнути з Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Героїв праці, б. 6, м. Селидове, ЄДРПОУ 41247274) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В. Стойка