Рішення № 89084799, 06.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1072/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрус» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокрус» (далі - ТОВ «Автокрус») звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 03.12.2019 №UA205110/019/002706/2 та № UA205110/019/002707/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Автокрус» придбало у UAB «IDLIJA» 2 легкові автомобілі Chevrolet Camaro, 2018 року випуску та Chevrolet Camaro 2SS, 2015 року випуску. З метою митного оформлення вказаного товару декларантом в інтересах позивача подано до Волинської митниці Держмитслужби митні декларації (далі - МД) від 29.11.2019 №UA205090/2019/137574 та №UA205090/2019/137594 та документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), із заявленою митною вартістю за ціною договору. Проте відповідачем було безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.12.2019 №UA205110/019/002706/2 та №UA205110/019/002707/2.

Позивач вважає зазначені рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товарів за ціною договору (за основним методом).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час опрацювання документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару було встановлено, що митна вартість товарів за ціною договору щодо товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим , що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Також встановлено, що документи подані декларантом, не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості та містили розбіжності. У зв`язку з цим у митних органів виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей про заявлену митну вартість та не підтвердження усіх числових значень складових митної вартості. Відтак декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларантом не надано усіх документів, що витребовувались для усунення сумнівів митниці щодо достовірності інформації в поданих документах. Таким чином, враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняті рішення про коригування митної вартості від 03.12.2019 №UA205110/019/002706/2 та №UA205110/019/002707/2.

Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача подано клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 25.07.2019 між ТОВ «Автокрус» (Покупець) та Компанією UAD «IDLIJA» (Продавець) укладено контракт №07/19-РМ, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні…. (далі - товар) (а.с.62-65).

Відповідно до пункту 1.1 контракту №07/19-РМ асортимент, кількість та ціни товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару і є невід`ємними частинами цього контракту.

Згідно із пунктом 3.1 контракту №07/19-РМ встановлено, що ціни та загальна вартість кожної партії товару вказуються в інвойсах, які складають невід`ємну частину цього контракту.

Пунктом 4.1 контракту №07/19-РМ передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах після оплати протягом 365 календарних днів з моменту поставки. Можлива попередня оплата згідно інвойсів, про що окремо зазначається у інвойсах.

На виконання умов контракту №07/19-РМ від 25.07.2019 позивачу поставлено:

- легковий автомобіль марки Chevrolet Camaro, 2018 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 (далі - ТЗ-1) за ціною 7500 доларів США, що стверджується рахунком-фактурою (рахунком на попередню оплату) від 14.11.2019 №31(19) (а.с.19-20);

- легковий автомобіль марки Chevrolet Camaro 2SS, 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2 (далі - ТЗ-2) за ціною 6000 доларів США, що стверджується рахунком-фактурою (рахунком на попередню оплату) від 14.11.2019 №30(19) (а.с.44-45).

Позивач провів розрахунок за придбані автомобілі, сплативши UAD «IDLIJA» 13500 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 02.12.2019 №77 (а.с.66).

З метою здійснення митного оформлення даного товару декларантом 29.11.2019 подано митному органу митні декларації:

1) №UA205090/2019/137574, у якій вартість ТЗ-1 була визначена за основним методом в розмірі 7500 доларів США;

2) №UA205090/2019/137594, у якій вартість ТЗ-2 була визначена за основним методом в розмірі 6000 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №UA205090/2019/137574 митної вартості товару та обраного методу її визначення декларантом додано, зокрема: рахунок-фактуру№31(19) від 14.11.2019; автотранспортну накладну AN №871558 від 25.11.2019; декларацію про проходження товару №31(19) від 14.11.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 30.08.2019; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів № 17721/19 від 29.11.2019; контракт №07/19-РМ від 25.07.2019; митну декларацію країни відправлення №19LTLC0100EK1D0F41 від 25.11.2019.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №UA205090/2019/137594 митної вартості товару та обраного методу її визначення декларантом додано, зокрема: рахунок-фактуру №30(19) від 14.11.2019; автотранспортну накладну AN №871558 від 25.11.2019; декларацію про проходження товару №30(19) від 14.11.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 24.07.2019; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів №17722/19 від 29.11.2019; контракт №07/19-РМ від 25.07.2019; митну декларацію країни відправлення №19LTLC0100EK1D1661 від 25.11.2019.

У зв`язку із встановленням розбіжностей у документах 02.12.2019 посадовою особою митниці вручено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме: платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; рахунки про здійснення платежів третім особам, зазначеним в технічному паспорті; договори (угоди, контракти) із третіми особами.

Декларант листами від 02.12.2019 №9082 та №1848 надав відповідачу пояснення щодо встановлених митним органом розбіжностей та наступні документи: платіжне доручення в іноземній валюті №77 від 29.11.2019; комерційні рахунки №1848 та №9082 про транспортування через океан; імпортні декларації №19LTDC0100IM106D64 та №19LTDC0100IM105D27 (а.с.94-96).

03.12.2019 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/019/002706/2 (щодо ТЗ-1) та №UA205110/019/002707/2 (щодо ТЗ-2) (а.с.13-14, 38-39).

Як вбачається із зазначених рішень, підставою для їх прийняття було те, що митна вартість товарів за ціною договору щодо товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим , що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, зокрема: щодо ТЗ-1: в інвойсі №31(19) від 14.11.2019 зазначено вартість транспортного засобу 7500 доларів США, а в декларації країни відправлення 19LTLC0100EK1D0F41 зазначена вартість 6742,79 євро, в ціновій інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел за VIN- кодами: НОМЕР_4 , валюта - USD, вартість - 15 000, згідно інвойсу №31(19) продавцем товару є UAB «IDLIJA», а згідно декларації країни відправлення 19LTLC10100EK1D0F41 відправником і є третя особа - L.Olisauskenes Koniercine Firma. Klaipeda; щодо ТЗ-2: в інвойсі №30(19) від 14.11.2019 зазначена вартість транспортного засобу 6000 доларів США, а в декларації країни відправлення 19LTLC0100EK1D1661 зазначена вартість 5394,23 євро, в ціновій інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел за VIN- кодами: НОМЕР_8 , валюта - USD, вартість -10 900, декларанту було запропоновано надати протягом 10 днів наступні додаткові документи: платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; рахунки про здійснення платежів третім особам, зазначеним в технічному паспорті; договори (угоди, контракти) із третіми особами. Декларант не надав документів, які б могли підтвердити вартість даного товару, про що повідомив листом. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел за VIN-кодами: НОМЕР_4 , валюта - USD, вартість - 15 000 (щодо ТЗ-1) та НОМЕР_8 валюта - USD, вартість - 10 900 (щодо ТЗ-2). Рівень митної вартості товару (ТЗ-1) становить 15000 доларів США, товару (ТЗ-2) - 10 900 доларів США.

04.12.2019 декларантом позивача подано митні декларації №UA205090/2019/139130 (щодо ТЗ-1) та №UA205090/2019/139128 (щодо ТЗ-2), за якими імпортовані автомобілі випущено у вільний обіг у зв`язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України (а.с.17, 42).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів - легкового автомобіля марки Chevrolet Camaro, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 7500 доларів США та легкового автомобіля марки Chevrolet Camaro 2SS, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за ціною 6000 доларів США та ненадання відповідачу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи нe мicтили oб`єктивниx, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості та містили розбіжності, зокрема:

- щодо ТЗ-1: в інвойсі №31(19) від 14.11.2019 зазначено вартість транспортного засобу 7500 доларів США, а в декларації країни відправлення 19LTLC0100EK1D0F41 зазначена вартість 6742,79 євро, в ціновій інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел за VIN- кодами: НОМЕР_4 , валюта - USD, вартість - 15 000, згідно інвойсу №31(19) продавцем товару є UAB «IDLIJA», а згідно декларації країни відправлення 19LTLC10100EK1D0F41 відправником є третя особа - L.Olisauskenes Koniercine Firma. Klaipeda;

- щодо ТЗ-2: в інвойсі №30(19) від 14.11.2019 зазначена вартість транспортного засобу 6000 доларів США, а в декларації країни відправлення 19LTLC0100EK1D1661 зазначена вартість 5394,23 євро, в ціновій інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел за VIN- кодами: НОМЕР_8 , валюта - USD, вартість -10 900.

У зв`язку із цим від декларанта витребовувалися додаткові документи. Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.

Оскільки декларантом не було надано витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел за VIN-кодами: НОМЕР_4 , валюта - USD, вартість - 15 000 (щодо ТЗ-1) та НОМЕР_8 валюта - USD, вартість - 10 900 (щодо ТЗ-2).

Однак, із такими доводами відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, контракту №07/19 РМ від 25.07.2019, рахунків на попередню оплату від 14.11.2019 №30(19) та №31(19) вбачається, що позивачем придбано легкові автомобілі: Chevrolet Camaro, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 7500 доларів США та Chevrolet Camaro 2SS, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за ціною 6000 доларів США.

Оплата за вказані автомобілі проведена позивачем у зазначених сумах в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №77 від 29.11.2019 (а.с.66).

Згідно із умовами контракту, доставка товару здійснювалась за умовами поставки DAP Луцьк. Умови поставки DAP Інкотермс 2010, що перекладається «поставка в пункті». Тобто, вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту. Згідно з умовами поставки Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і зборів у країні відправлення. Продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Ціна DAP означає, що контрактна (інвойсова) ціна за товар, включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів та вартості доставки (фрахту) до пункту призначення.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що ціна, визначена в інвойсі включає в себе усі необхідні платежі.

Отже, вказаним документом підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб та не містить в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях, вартості автомобіля.

Разом з тим, посилання Волинської митниці Держмитслужби на необхідність коригування митної вартості у зв`язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах щодо ціни товару, зазначеної у інвойсах та у деклараціях країни відправлення, є безпідставним, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач придбав вищевказані автомобілі у литовської фірми UAB «IDLIJA» за ціною 7000 доларів США та 6500 доларів США відповідно, а у деклараціях країни-відправлення ту ж саму вартість конвертовано у валюту євро.

Рахунок на товар виданий саме компанією-продавцем UAB «IDLIJA» та кошти за товар перераховані на рахунок саме цієї компанії. Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах щодо ціни товару є необґрунтованими.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаних автомобілів в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, зазначеного у інвойсах від 14.11.2019 №30(19) та №31(19) не вступав.

Покликання відповідача у спірних рішеннях на те, що відправником товару є «L.OLISAUSKIENES KOMERCINE FIRMA» (Клайпеда, Литва) і вказана обставина свідчить про наявність ще одного учасника угоди з продажу транспортного засобу, суд також до уваги не бере з огляду на взяття компанією UAB «IDLIJA» зобов`язань по доставці товару позивачу за власний рахунок, що підтверджується умовами контракту від 27.05.2019 №07/19РМ (пункт 5.1).

Отже, вказаними документами підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в безготівковій формі на рахунок продавця за придбаний товар. Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях, вартості товару.

Разом з тим, як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів на підставі цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел за VIN-кодами: НОМЕР_4 , валюта - USD, вартість - 15 000 (щодо ТЗ-1) та НОМЕР_8 валюта - USD, вартість - 10 900 (щодо ТЗ-2).

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки із контракту та рахунків на попередню оплату вбачається, що позивач здійснив оплату транспортного засобу, чим підтверджено факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в безготівковій формі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб.

Відтак, рахунки на попередню оплату від 14.11.2019 №30(19) та №31(19) та платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №77 від 29.11.2019 є документами, які засвідчують дійсну вартість придбаних автомобілів за ціною 7000 доларів США (ТЗ-1) та 6500 доларів США (ТЗ-2).

Інших додаткових витрат, пов`язаних з купівлею цього автомобіля, що можуть бути включені до митної вартості імпортованого товару згідно із статтею 58 МК України, понесених позивачем, матеріали справи не містять.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами спростовується позиція митниці про те, що митна вартість товарів нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, оскільки подані декларантом документи підтверджують ціну товарів, яка підлягала сплаті за такі автомобілі.

Крім того, оскільки в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, вимога митного органу щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними установами є безпідставною. Відтак, відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю.

Отже, на думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначених автомобілів за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з тим, ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах (хоча подані документи чітко визначають, що розрахунок за автомобілі було здійснено за ціною 7000 доларів США та 6500 доларів США відповідно).

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом усіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається із рішень про коригування митної вартості товарів від 03.12.2019 №UA205110/019/002706/2 та №UA205110/019/002707/2, у них зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію, отриману із зовнішніх джерел. Документи, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав.

При цьому слід зазначити, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відтак, наявними в матеріалах справи документами спростовується позиція митниці про те, що митна вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої із зовнішніх джерел, оскільки подані декларантом документи підтверджують ціну товару, яка підлягала сплаті за такі автомобілі.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03.12.2019 №UA205110/019/002706/2 та № UA205110/019/002707/2 є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України відсутні.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд також зазначає, що неподання декларантом усіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товарів за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 15000 доларів США та 10900 доларів США внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом. Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03.12.2019 №UA205110/019/002706/2 та № UA205110/019/002707/2 є необґрунтованими та безпідставними, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 4806 грн., сплачений відповідно до платіжних доручень №226 від 24.02.2020 та №237 від 12.03.2020 (а.с.12, 71).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 03 грудня 2019 року №UA205110/019/002706/2 та № UA205110/019/002707/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автокрус» (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лесі Українки, будинок 15, код ЄДРПОУ 42902771) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 39472698) судовий збір в розмірі 4806 (чотири тисячі вісімсот шість) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Порядок набрання законної сили рішенням та його апеляційного оскарження застосовується з врахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України.

Суддя В.В. Дмитрук