Рішення № 89083918, 30.04.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/46/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2020 Справа № 908/521/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Осоцького Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

позовної заяви Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, б. 61)

до відповідача Міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 29-А)

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

27.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Водоканал" до Міського комунального підприємства "Основаніє" про стягнення заборгованості у розмірі 65657,41 грн за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення, 3% річних у розмірі 255,10 грн, інфляційних втрат у розмірі 22,11 грн.

27.02.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/521/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/521/20, присвоєно справі номер провадження №35/46/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 31.03.2020.

Ухвалою суду від 31.03.2020 розгляд справи у порядку спрощеного провадження відкладено до 30.04.2020.

В судове засідання 30.04.2020 представники сторін не з`явилися.

28.04.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання (без ЕЦП) про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням на території України карантину.

Враховуючи, що на адресу суду 23.04.2020 від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено про визнання позову в повному обсязі, судом не вбачається підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення у сумі 65 657,41 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати в сумі 22,11 грн та 3% річних в сумі 255,10 грн.

Відповідач у відзиві, що надійшов на адресу суду 23.04.2020, зазначив, що просить прийняти до початку розгляду справи по суті заяву про визнання відповідачем позовних вимог в розмірі 65 934,62 грн в повному обсязі. Також просить вирішити питання про повернення позивачеві 50% сплаченого судового збору.

В судому засіданні 30.04.2020 судом прийнято рішення.

У зв`язку з неявкою представників сторін запис розгляду справи технічними засобами не здіснювався.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

18.04.2000 між Державним комунальним підприємством «Водоканал» (правонаступником якого є КП «Водоканал» - водоканал та ДКП «ВРЕЖО №11» (правонаступником якого є МКП «Основаніє») - ВРЕЖО укладено договір про постачання води та приймання стоків в комунальну каналізацію.

Згідно з п. 1.1 договору (в редакції на час укладання) «Водоканал» забезпечує «ВРЕЖО» подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод в період з 01.01.2000 по 31.12.2005 на майданчики (згідно зазначеному в договорі переліку).

Розділом 7 Договору передбачено, що договір вважається чинним до укладання нового договору. До договору вносились зміни та доповнення. На даний час договір є чинним. Таким чином, договір був чинним на час існування спірних правовідносин, а саме у період надання послуг з водопостачання та водовідведення: 10.19- 12.19.

Пунктом 4.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1/28/08/2012 від 28.08.2012 встановлено, що основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за питну воду та водовідведення виписуються Абоненту представником Водоканалу при наявності особистого посвідчення 30, 31 числа кожного місяця. Протягом 2-х робочих днів на підставі даних, зазначених в акті, Споживачу виписується Акт-рахунок. На протязі 3-х банківських днів з дня виписки акта-рахунку Споживач зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в акті-рахунку.

За період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року у відповідача виникла заборгованість за надані послуги в розмірі 65 657,41 грн, що підтверджується наступними документами:

- акт №2032/2 та акт-рахунок №2032/2 від 31.10.2019;

- акт №2032/2 та акт-рахунок №2032/2 від 30.11.2019;

- акт №2032/2 та акт-рахунок №2032/2 від 31.12.2019.

Акти та акти-рахунки підписані споживачем без зауважень.

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення не виконав, у зв`язку із чим загальна сума заборгованості складає 65 657,41 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати послуг з водопостачання та водовідведення стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг.

Згідно з частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (надалі - Правила), які відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.

Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач позов визнав в повному обсязі.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 65 657,41 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в сумі 22,11 грн та 3% річних в сумі 255,10 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак вимога про стягнення 3% річних в сумі 255,10 грн та 22,11 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення закріплені також в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

За умовами ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, повернення сплаченого судового збору здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 130 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в розмірі 50% від сплаченої позивачем суми судового збору.

Питання про повернення позивачеві 50% сплаченого судового збору буде вирішено після звернення до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Водоканал» до Міського комунального підприємства «Основаніє» про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 29-А, ідентифікаційний код юридичної особи 20485152) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, б. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) заборгованість за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення у сумі 65 657,41 грн (шістдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень 41 коп.), 3% річних у розмірі 255,10 грн (двісті п`ятдесят п`ять гривень 10 коп.), інфляційні втрати в сумі 22,11 грн (двадцять дві гривні 11 коп.), судовий збір у розмірі 1 051,00 грн (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.05 2020 року.

Суддя О.А. Топчій