Рішення № 89083827, 06.05.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.05.2020р. Справа №905/468/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м.Маріуполь

до відповідача Державного підприємства "Торецьквугілля", м.Торецьк

про стягнення заборгованості в сумі 17115,40 грн.

Суддя Г.В. Левшина

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Торецьквугілля", м.Торецьк, про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 17115,40 грн., у тому числі основний борг в розмірі 14756,81 грн., 3% річних в сумі 179,95 грн., інфляція в розмірі 236,60 грн., пеня в розмірі 1941,04 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оприлюдненим на офіційному веб-сайті позивача, до якого відповідач приєднався 17.07.2019р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.03.2020р. по справі №905/468/20 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 13.04.2020р. об 11.00 год.

13.04.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшли довідка про юридичну адресу та рахунки, довіреність.

Ухвалою від 13.04.2020р. відкладено розгляд справи на 06.05.2020 року об 11:00 год.

05.05.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 06.05.2020р. представники сторін не з`явились.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємства "Торецьквугілля" зареєстроване за адресою: 85200, Донецька обл., м.Торецьк, вул.Дружби, б.19, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, відповідачем отримана вищевказана ухвала суду про відкриття провадження - 17.03.2020р., ухвала про відкладення розгляду справи - 21.04.2020р.

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020р. зі змінами, запроваджено карантин на території України з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020р., внесено зміни до розділу XІ «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України та продовжено процесуальні строки, в тому числі, на подання відзиву та розгляд справи по суті - на строк дії такого карантину.

Проте, за змістом даного Закону відсутня заборона на розгляд справи по суті судом у випадку наявності необхідних для розгляду спору документів.

Виходячи з того, що відповідач обізнаний з фактом відкриття провадження у даній справі, про що свідчать поштові повідомлення, приймаючи до уваги, що від відповідача жодних заяв щодо необхідності надання додаткового терміну на підготовку своєї правової позиції по суті спору, неможливості розгляду спору в період дії карантину, на адресу суду не надходило, а також враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

17.07.2019р. між позивачем, ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (позивач, постачальник) та відповідачем, ДП «Торецьквугілля» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №2898, відповідно до п.1.1 якого договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов договору.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання. Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із продажем електричної енергії, здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р. і безпосередньо договором.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно ч.1 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи викладене, за висновками суду, між сторонами з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України укладено публічний договір приєднання, який визначає порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії, шляхом приєднання споживача (відповідача) до умов цього договору на підставі заяви-приєднання відповідача до договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі по тексту - Правила) та є однаковими для усіх споживачів.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Відповідно до п.3.1.8 Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Матеріалами справи підтверджується, що споживач приєднався до умов вищевказаного договору про постачання електричної енергії №2898 на підставі заяви-приєднання від 17.07.2019р., що є додатком 1 до договору.

Предмет договору визначений сторонами п.2.1, згідно з яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно з п.п.3.1, 3.3 договору умови надання універсальних послуг споживачу визначаються комерційної пропозицією, що є додатком 3 до цього договору. Постачальник за договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до договору.

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднанні, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але у будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору.

Відповідно до п.13.1 договору, договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.

В заяві - приєднанні, що є додатком №1 до договору, сторони узгодили, що початок постачання електричної енергії відповідачу - з 07.2019р., але не раніше наступного дня, за днем подачі цієї, якщо інше не визначено комерційною пропозицією обраною споживачем. Розрахунковим вважається період з 00-00 годин 01 числа до 24-000 годин останнього числа поточного місяця.

В додатку №3 вказаного договору викладена комерційна пропозиція «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» для малих не побутових споживачів.

За умовами п.10 зазначеного додатку до договору, постання електричної енергії для споживачів, у яких є чинний такий договір, на умовах даної комерційної пропозиції здійснюється з 01.07.2019р. Для інших споживачів договір набирає чинності з наступного дня після подання споживачем заяви-приєднання, в якій повідомляється про обрання комерційної пропозиції «Універсальна», якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції.

Договір укладається на строк до 31.12.2019р. договір вважається щорічно продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов (п.п.10.1, 10.2 додатку 2).

Договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України та цим договором, але в будь-якому випадку договір діє до повної оплати заборгованості по даному договору, включаючи штрафні санкції (п.10.3).

Як встановлено, згідно з наявним в матеріалах справи актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за липень 2019р., кількість переданої позивачем та прийнятої відповідачем електроенергії за вказаний період згідно з наведеними в акті показниками приладів обліку - 5564 кВт.

Позивачем на підставі даного акту виставлено рахунок за спожиту електроенергію №2898 за липень 2019р. від 02.08.2019р. на суму19120,14грн., що підписаний споживачем.

Згідно з останнім, кінцева дата сплати 09.08.2019р.; станом на 02.08.2019р. дебіт на поточну дату складав 16841,16 грн. з урахуванням попередньої оплати відповідача на суму 2278,98 грн. Так, згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками, відповідачем сплачено попередню оплату за вартість продукції за липень 2019р. на суму 2278,98 грн.

Крім того, в письмових пояснення позивача №29/2774 від 05.05.2020р. останнім повідомлено про те, що 03.09.2019р. відповідачу виставлений рахунок №2898 за спожиту електроенергію у серпні 2019р. на суму 194,63 грн. Згідно з останнім, дебіт на початок розрахункового періоду складає 16841,16 грн., кредит - 2278,98 грн., сплачено по рахунку - 194,63 грн.; дебіт на поточну дату складає 16841,16 грн., кредит на поточну дату - 2084,35 грн.

Відомості, визначені в рахунку підтверджені відповідачем шляхом підпису. У зв`язку з цим, оскільки згідно з платіжним дорученням №178 від 15.07.2019р. здійснена відповідачем попередня оплата за серпень в сумі 2278,98 грн. перевищила фактичне нарахування за цей місяць, а з 03.09.2019р. постачання електроенергії відповідачу не здійснювалось через відключення точки обліку, суму переплати в розмірі 2084,35 грн. (що перебувала на спец. рахунку) зараховано позивачем в якості погашення заборгованості за спожиту електроенергію за липень.

Таким чином, заборгованість відповідача за спірним публічним договором на теперішній час складає 14756,81 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами розділу 4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.

Оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника. Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків.

Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

За умовами п.п.5.1-5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженому регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.

Відповідно до п.п.5.8-5.9 розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Дата початку та кінця розрахункового періоду зазначаються в заяві-приєднанні. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спец рахунок постачальника надійшла вся сума коштів.

Згідно з п.5.10 оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

За умовами розділу 4 додатку №3 (комерційна пропозиція) оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену енергію згідно з даними комерційного обліку.

Розмір попередньої оплати визначається постачальником за даними фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті сплати попередньої оплати або на підставі заявлених обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, за який здійснюється попередня оплата. Вартість попередньої оплати визначається шляхом множення фактичного обсягу споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду або заявленого на відповідний розрахунковий період, на ціну, визначену відповідно до п.2 Комерційної пропозиції.

Згідно положень розділу 5 додатку №3 (комерційна пропозиція) 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком, що проводиться за фактичну відпущену електричну енергію.

Оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

За висновками суду, свої грошові зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги всупереч вимог ст.ст.526, 530, 904 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав. Зокрема, доказів перерахування на користь позивача грошових коштів в сумі 14756,81 грн. всупереч вимог ст.ст.74, 80 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до справи не надано.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань на суму 16841,16 грн., позивач у позові також заявив вимоги про стягнення трьох процентів річних в сумі 179,95 грн. за період з 10.08.2019р. по 17.12.2019р. та інфляційні в сумі 236,60 грн. за період з серпня 2019р. по листопад 2019р.

Оскільки відповідач не надав підтвердження оплати ним суми 2084,35 грн., що унеможливлює визначити дату погашення боргу в цій частині, суд перевіряє розрахунок штрафних санкцій, відсотків користування коштами та інфляційних, виходячи із суми боргу, підтвердженої матеріалами справи.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних виконаний позивачем невірно. Зокрема, останній не правильно визначив періоди нарахування та не вірно зазначив суму боргу після зарахування переплати в сумі 2084,35 грн.

Так, порядок погашення боргу, наведений у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18. Тобто, лише у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, кредитор має право зараховувати їх в якості погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Відтак, оскільки в підписаному без зауважень рахунку №2898 від 03.09.2019р. відповідач визнав суму переплати за спожиту енергію за попередній розрахунковий період серпень 2019р. в розмірі 2084,35 грн., повернення йому цих коштів, що перебували на спец рахунку, не вимагав, враховуючи, що нормативна неврегульованість подібного порядку не звільняє відповідача від обов`язку відшкодування заборгованості, суд дійшов висновку про правомірність зарахування з 03.09.2019р. суми в розмірі 2084,35 грн. в якості погашення заборгованості в хронологічному порядку - за місяць липень.

За наслідками проведеного судом перерахунку 3% річних, вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 159,16 грн.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до вищенаведеного, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений та за кожний наступний повний місяць. Тому, визначення позивачем в розрахунку інфляційних витрат серпень є неправомірним.

З огляду на вищезазначене, а також у зв`язку з невірною базою нарахування позивачем витрат, вимоги про стягнення інфляційних підлягають задоволенню у розмірі 192,32 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем на підставі п.6 додатку № 3 до договору (комерційна пропозиція) також заявлено до стягнення пеню в сумі 1942,04 грн. за період з 10.08.2019р. по 17.12.2019р.

За умовами договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції. (п.5.10).

Згідно з розділом 6 додатку № 3 до договору (комерційна пропозиція) за внесення платежів із попущенням строків визначних комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З аналогічних вищенаведеним підстав, судом проведено перерахунок суми пені, внаслідок чого, задоволенню позовні вимоги в цій частині підлягають в розмірі 1710,74 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позовних вимог не надав.

За таких обставин, виходячи з того, що позовні вимоги частково доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м.Маріуполь до відповідача Державного підприємства "Торецьквугілля", м.Торецьк, про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію підлягають частковому задоволенню: основний борг в розмірі 14756,81 грн., 3% річних в сумі 159,16 грн., інфляція в розмірі 192,32 грн., пеня в розмірі 1710,74 грн. Решта позовних вимог є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 81, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", м.Маріуполь до Державного підприємства "Торецьквугілля", м.Торецьк про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 17115,40 грн., у тому числі основний борг в розмірі 14756,81 грн., 3% річних в сумі 179,95 грн., інфляція в розмірі 236,60 грн., пеня в розмірі 1941,04 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Торецьквугілля" (вул. Дружби, б.19 м.Торецьк, код ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (бульвар Шевченко, 62 м.Маріуполь, Донецька обл., ЄДРПОУ 42086719) основний борг розмірі 14756,81 грн., 3% річних в сумі 159,16 грн., інфляцію в розмірі 192,32 грн., пеню в розмірі 1710,74 грн., всього заборгованість в сумі 16819,03 грн., судовий збір в сумі 2065,61 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 06.05.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 06.05.2020р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина