Рішення № 89078369, 30.04.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

30.04.2020 Єдиний унікальний номер 205/1294/20

Провадження №2/205/1266/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Шавули В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 20.02.2020р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, у якому посилаючись на викладені обставини просить суд усунути перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача з квартири без надання житлового приміщення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2020р. відкрито провадження у вказаній справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачі фактично ухвалу про відкриття спрощеного провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримав, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення адресату, проте відзиву на позов та будь-яких письмових заяв чи клопотань не надавав до суду.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність заперечень позивача проти ухвалення заочного рішення судом відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України ухвалено проводити розгляд справи у заочному порядку.

Згідно із ч.13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2019 року у справі №205/3257/15-ц, визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ) від 06.04.1999 року, зареєстрований на Товарній біржі «Українська» 06.04.1999 року за реєстровим № 07/0321-Н та зареєстрований в КП МБТІ ДОР 16.01.2003 року в реєстровій книзі №114п за реєстровим №93-185 між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

скасовано державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 ;

визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру загальною площею 37,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

витребувано вказану квартиру з незаконного володіння від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 9-15).

11.01.2020 року на підставі Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2019 року у справі №205/3257/15-ц державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , та на Ѕ частки цієї квартири за ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єднання нерухомого майна у виді інформаційної довідки за № 200710521 від 18.02.2020 року (19-20).

Набувши право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , здійснюючи своє право власності виявили бажання використовувати вказану квартиру для їх проживання та проживання їх членів сім`ї, але потрапити до квартири не змогли, оскільки ключі від вхідних дверей має тільки ОСОБА_4 , і двері їм ніхто в квартиру не відчинив.

З метою досудового врегулювання спору 29.01.2020 року позивачі направляли вимогу ОСОБА_4 щодо звільнення вказаною квартири та віддати ключі від дверей. Вказана вимога була отримана 30.02.2020 року, але так і не була виконана відповідачем (а.с.16-18).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, зокрема із правочинів, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України в редакції 2003 року).

Згідно із ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1ст.319 ЦК України).

Згідно до ч.1ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст.383 ЦК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Згідно ст. 150 ЖК України, ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб, розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 98 Житлового кодексу України, тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім`ї, які проживають разом з ним, зобов`язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Отже, заважаючи на надані докази, вищевикладене та за своїм власним переконанням, суд приходить до висновку, що позивачі своєї згоди на проживання відповідача у спірній квартирі не надавали, що свідчить про те, що останній проживає у спірній квартирі без жодних правових підстав, чим чинить перешкоди позивачам у реалізації їх права власності на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим підлягає виселенню з неї без надання іншого жилого приміщення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, оцінивши здобуті по справі докази, за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, вирішуючи питання щодо судових витрат, згідно зі ст.. 141 ЦПК України, оскільки позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплачено судовий збір та понесені витрати на правову допомогу, вимоги позову задоволені, то з відповідача належить стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн. та витрати на надану правничу допомогу в сумі 3500,00 грн..

Керуючись ст..41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.98, 150 ЖК Української РСР, ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83,141, 247, 263-264 268, 280-282 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом виселення - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 перешкоди у здійсненні ними права власності своїм майном, шляхом виселення ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 840,80грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) та витрати на надану професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот грн.. 00коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені ст..ст.284, 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.С. Шавула