Ухвала суду № 89078135, 05.05.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3421/19

№ провадження 1-кс/208/577/20

УХВАЛА

05 травня 2020 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Нельга Д.В.,

за участю особи, яка подала скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 – адвоката Єсіпової К.В., прокурора Ляшенко М.В.,

за участю секретаря Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,-

В С Т А Н О В И В:

Потерпіла ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська зі скаргою, у якій просить суд скасувати постанову слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Пархоменко Т.П. від 10.02.2020р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040160000997 від 11.05.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

В обґрунтування викладених у скарзі вимог потерпіла посилається на те, що оскаржуване нею рішення є передчасним, оскільки прийнято слідчим без повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження; без ознайомлення потерпілої з висновком судово-медичної експертизи, що позбавило її можливості реалізувати право на призначення альтернативної медичної експертизи; а також без призначення експертизи з метою визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, завданих потерпілій.

В судовому засіданні потерпіла та її представник підтримали вимоги, викладені у скарзі.

В судовому засіданні прокурор суду зазначив про те, що, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, оскільки прийнято на підставі повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали скарги; дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно ч.3 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя у порядку, передбаченому цим Кодексом, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Згідно ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст.93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ст.40 КПК України, слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Як встановлено судом в ході розгляду даної скарги, 11.05.2019р. органом досудового розслідування внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, а саме за фактом неналежного виконання професійних обов`язків лікарем ОСОБА_2 під час надання медичної допомоги потерпілій ОСОБА_1 , зокрема залишення у тілі потерпілої обломку голки.

Оскаржуваною постановою від 10.02.2020р. слідчий закрив вищевказане кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, встановивши відсутність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

Згідно ч.1 ст.140 КК України, невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Згідно п.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України N 6 від 17.01.1995р., у випадку неналежного надання медичної допомоги, що виявилося у порушенні анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, експертна комісія вправі розглядати це порушення як тілесне ушкодження і визначити ступінь його тяжкості за цими Правилами.

Згідно п.4.1 вищевказаних Правил, судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих, Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості.

Згідно ст.73 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи та в інших передбачених законодавством випадках на вимогу громадянина проводиться альтернативна медична (медико-соціальна, військово-лікарська) експертиза або патологоанатомічний розтин. Альтернативна медична експертиза здійснюється фахівцями відповідного профілю і кваліфікації. Громадяни самостійно обирають експертну установу та експертів. Порядок та умови проведення альтернативної медичної експертизи визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як випливає зі змісту оскаржуваної постанови, оскаржуване рішення слідчий прийняв на підставі Висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) №19, виконаного експертами КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи`ДОР» на виконання постанови слідчого від 28.11.2019р. про призначення комісійної судово-медичної експертизи.

Водночас, як вбачається зі змісту постанови слідчого від 28.11.2019р., останній, при призначенні судово-медичної експертизи, не поставив на вирішення експертів питання щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_1 , отриманих внаслідок залишення у її тілі обломку голки під час хірургічного втручання, проведеного 04.04.2019р. лікарем ОСОБА_2 ..

Крім того, як випливає з матеріалів кримінального провадження, судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень шляхом медичного обстеження потерпілої в ході досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження судово-медичним експертом проведена не була.

Оскільки встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень є необхідним для визначення характерної ознаки злочину, передбаченого ст.140 КК України, слідчий суддя приходить до висновку про те, що, не з`ясування слідчим фактів та обставин, що мають значення для вищевказаного кримінального провадження та підлягають доказуванню, є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Вищевикладені обставини, в свою чергу, дають підстави слідчому судді дійти висновку про те, що, в ході проведення досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження слідчим не було вжито всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Встановивши, таким чином, те, що, оскаржуване рішення про закриття кримінального провадження прийнято слідчим без всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки показань, речей і документів, які стосуються кримінального провадження, у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення є передчасним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.303-307, 372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Пархоменко Т.П. від 10.02.2020р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040160000997 від 11.05.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України – задовольнити.

Постанову слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Пархоменко Т.П. від 10.02.2020р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040160000997 від 11.05.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України - скасувати.

Матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040160000997 від 11.05.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України - повернути до СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Суддя Нельга Д. В.