Рішення № 89071947, 16.03.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12618/19

Провадження № 2/761/1092/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Мальцева Д.О.

при секретарі: Чугаєва І.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Чучковської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП-ВАБОС» про стягнення винагороди та комісії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП-ВАБОС», згідно з яким просив: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП-ВАБОС» на його користь винагороду у сумі 50 000 грн. 00 коп.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП-ВАБОС» на його користь комісію у розмірі 350 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 02.03.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «НВП-Вабос» було укладено цивільно-правовий договір про надання юридичних послуг, за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов`язався надати йому юридичну допомогу в обсязі і на умовах, що зазначені в цьому договорі, зокрема: щомісячно надавати замовнику необхідну правову допомогу з питань діяльності підприємства шляхом разових усних консультацій.

Згідно з п. 2.2 Договору замовник зобов`язується своєчасно надавати (забезпечувати) виконавцю всі необхідні документи, які є у нього, та інформацію, а в разі необхідності спеціальну літератури, засоби оргтехніки, приміщення для виконання правової роботи, передбаченої даним Договором.

При цьому, як обумовлено сторонами у п. 3.1 та ч. 3 п. 2.3 Договору, винагорода (вартість договору) по цьому Договору (п.2.1 Договору) не може становити менше 10 000 грн. 00 коп. на руки щомісячно без врахування до цієї суми усіх податків і зборів, які, у зв`язку з цим, розраховуються і сплачуються відповідачем додатково до цієї винагороди.

Разом з тим, позивач вказує, що в порушення вищенаведених положень договору, за період з квітня по вересень 2018 року відповідач перераховував йому винагороду за вирахуванням комісії в сумі 50 грн. 00 коп., а винагорода за березень, жовтень, грудень 2018 року, а також за січень-лютий 2019 року не була ним виплачена взагалі.

Ухвалою від 29.03.2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.09.2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява відповідача.

Ухвалою від 13.09.2019 року зустрічну позовну заяву повернуто відповідачу.

Ухвалою від 25.09.2019 року зупинено провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою від 21.11.2019 року поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 16.03.2020 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ТОВ «НВП-Вабос» до ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, до спільного розгляду із позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «НВП-Вабос» про стягнення винагороди та комісії.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 02.03.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «НВП-Вабос» було укладено цивільно-правовий договір про надання юридичних послуг, за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов`язався надати йому юридичну допомогу в обсязі і на умовах, що зазначені в цьому договорі, зокрема: щомісячно надавати замовнику необхідну правову допомогу з питань діяльності підприємства шляхом разових усних консультацій.

В свою чергу, згідно з п.п. 2.2, 2.8 Договору замовник зобов`язується; своєчасно надавати (забезпечувати) виконавцю всі необхідні документи, які є у нього, та інформацію, а в разі необхідності спеціальну літератури, засоби оргтехніки, приміщення для виконання правової роботи, передбаченої даним Договором; своєчасно оплачувати вартість послуг виконавця на умовах, передбачених цим договором.

При цьому, як обумовлено сторонами у п. 3.1 та ч. 3 п. 2.3 Договору, винагорода (вартість договору) по цьому Договору (п.2.1 Договору) не може становити менше 10 000 грн. 00 коп. на руки щомісячно без врахування до цієї суми усіх податків і зборів, які, у зв`язку з цим, розраховуються і сплачуються відповідачем додатково до цієї винагороди.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, вказував, що в порушення вищенаведених положень договору, за період з квітня по вересень 2018 року відповідач перераховував йому винагороду за вирахуванням комісії в сумі 50 грн. 00 коп., а винагорода за березень, жовтень, грудень 2018 року, а також за січень-лютий 2019 року не була ним виплачена взагалі.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за договором про надання послуг виконавець зобов`язаний надати послугу, а замовник - оплатити її.

При цьому, як зазначено у листі ДФС від 28.09.2015 року за № 9062/Б/99-99-17-02-02-14, листах Мінфіну України від 27.11.2006 року за № 31-34000-20-23/25136, від 09.07.2007 року за № 31-34000-20/23-4579/480 та від 30.05.2011 року за № 31-08410-07-27/13794, факт отримання товарів (послуг) має бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Однак, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем від позивача юридичних послуг у вигляді усних консультацій з питань діяльності підприємства, зокрема відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Так, на підтвердження обставин, що відповідач не в повному обсязі сплачував грошові кошти за надання юридичних послуг, позивач посилається на положення умов Договору від 02.03.2018 року.

Однак, за відсутності будь-яких інших доказів невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, посилання позивача на умови цього договору судом оцінюються критично, адже договір, укладений між сторонами, свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.\

Таким чином, оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ті обставини, які викладені позивачем в обґрунтування своїх вимог, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються наявними матеріалами справи в їх сукупності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП-ВАБОС» про стягнення винагороди та комісії.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м.Києва

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.03.2020 року.

Суддя: