Рішення № 89069439, 23.04.2020, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/156/20

Провадження № 2/329/99/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Богослова А.В.,

за участі: помічника судді, який здійснює повноваження секретаря судового засідання - Сокирко В.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 11746,28 грн.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначає, що з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року, вона працювала черговим по залізничній станції Бункерна виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати позивачу заробітну плату, хоча і продовжував її нарахування. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати, за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 14697,83 грн., за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 11746,28 грн., що підтверджується довідкою, виданою позивачу за місцем роботи. Позивач ОСОБА_1 зазначила, що первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» за адресою: вул. Привокзальна, м. Лиман, Донецька область. Відповідач не бажає сплачувати вказану суму заборгованості по заробітній платі в добровільному порядку. Позивач ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх прав, просить стягнути з АТ «Українська залізниця» нараховану, але не виплачену їй заробітну плату, за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 11746,28 грн.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» 23.04.2020 до суду надав відзив на позов. Відзив було надано з порушенням процесуальних строків, встановлених законодавством, однак оскільки представником відповідача до суду було надано клопотання про продовження строку на подання відзиву з урахуванням часу запровадження карантину в Україні, суд вважає за можливе прийняти відзив до уваги, з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи.

У відзиві представник відповідачапросив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Так, представник відповідача посилається на те, з 14.04.2014 розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. У зв`язку з фізичним захопленням невідомими особами адміністративної будівлі виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця», зокрема структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» у відповідача з 20.03.2017 відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, кадрової, заробітної плати), до комп`ютерних баз даних та втрачено контроль над виробничим підрозділом «Станція Дебальцеве», в якому працював позивач до звільнення. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат відповідачем за вказаний період є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, за умови, що господарська діяльність здійснювалась, натомість встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Крім того, висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі з 20.03.2017.

Таким чином, відсутня вина відповідача у нездійсненні виплат на користь позивача, оскільки це є наслідком обставин непереборної сили, які унеможливили виконання своїх обов`язків перед позивачем.

Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості АТ «Укрзалізниця» перед позивачем з березня 2017 року по липень 2017 року, не підтверджено факту його виходу на роботу в зазначений період.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд доходить до наступних висновків.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи з 01.10.2016 ОСОБА_1 переведена на посаду чергового по залізничній станції Бункерна виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

17.07.2017 ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату на підставі наказу №7067/ДН-ос від 10.07.2017.

Згідно з довідкою, яка підписана начальником ВП «Станція Дебальцеве» ОСОБА_4. та головним бухгалтером ОСОБА_5., наданою позивачем, на день звільнення їй нарахована, але не виплачена заробітна плата з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 14697,83 грн. (з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів) та 11746,28 грн. (заробітна плата до видачі без урахування податків та інших обов`язкових платежів), з яких: сума заборгованості за березень 2017 року складає 3998,56 грн., за квітень 2017 року - 650,24 грн., за травень 2017 року - 670,59 грн., за червень 2017 року - 201,02 грн. та за липень 2017 року - 6225,87 грн.

Зазначена сума заробітної плати, яка належить до виплати ОСОБА_1 за період березень 2017 року липень 2017 року, зазначена також у копіях рахунків по заробітній платі, наданих позивачем.

Крім того, в матеріалах справи, міститься довідка про доходи від 26.03.2020 № 653/2, надана відповідачем, відповідно до якої ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховано заробітну плату в сумі 1658, 45 грн. В період з квітня 2017 року по липень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась.

З копії відомості на виплату грошей № 25 за березень 2017 року ДС Дебальцеве -пасажирський, вбачається, що ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату за березень 2017 року у розмірі 1658,45 грн., яка була нею отримана 17.07.2017.

Так, Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На теперішній час Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції не видавався.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Дебальцево Донецької області, де був розташований виробничий підрозділ "Станція Дебальцеве" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", в якому працював позивач, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.02.2019 у справі № 408/3267/17, сам по собі факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1,3 ст.77 ЦПК України, належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Так, на підтвердження розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачем, до суду надана довідка, підписана начальником ВП «Станція Дебальцеве» ОСОБА_4. та головним бухгалтером ОСОБА_5 .

Згідно копії довіреності, виданої 01.11.2016, на ім`я начальника структурного підрозділу «Станція Дебальцеве» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_4 , довіреність дійсна до 26.10.2017.

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, від 04.05.2017, припинено дію зазначеної довіреності.

Також, згідно копії трудової книжки ОСОБА_5 , головний бухгалтер ОСОБА_5 була звільнена із займаної посади на підставі наказу від 10.07.2017 № 7007/ДН-ос, у зв`язку зі скороченням штату згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Суд вважає, що надана позивачем вищезазначена довідка не є належним доказом того, що позивачу нараховувалася заробітна плата за зазначений період, оскільки вона не містить необхідних реквізитів, а саме: дати, вихідного номеру довідки, штампу підприємства, підписана не уповноваженими на це посадовими особами.

Разом з тим у матеріалах справи наявна довідка, видана АТ «Українська залізниця» № 653/2 від 26.03.2020, яка засвідчена підписом і печаткою підприємства, згідно якої позивачу ОСОБА_1 за березень 2017 року була нарахована заробітна плата у розмірі 1658,45 грн.

Також, відповідно до відомості про виплату грошей № 25 за березень 2017 року ОСОБА_1 17.07.2017 було отримано 1658,45 грн., що підтверджується особистим підписом позивача про одержання грошових коштів та скріплено печаткою підприємства.

Згідно зі статтею 10 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №243/2071/18, від 02 квітня 2020 року у справі № 610/2068/19.

Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

Отже, судом встановлено, що у трудових правовідносинах між позивачем та відповідачем, з 20 березня 2017 року виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору, обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, тому суд доходить до висновку про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у проведенні з відповідачем повного розрахунку при звільненні.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог, слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні.

Керуючись статтями 47,94,115-117 КЗпП України, статтями 12, 13, 81, 133, 141, 263-265Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: вул. Тверська, 5, м. Київ.

Суддя А.В.Богослов