Рішення № 89069304, 04.05.2020, Приазовський районний суд Запорізької області

6/325/14/2020

325/437/20

Ухвала

Іменем України

04.05.2020 року смт.Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області

у складі

головуючого судді: Апалькової О.М.,

при секретарі : Цукановій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Безуха Максима Ігоровича про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

Встановив:

У березні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Безуха М.І. звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа №325/1728/15-ц, виданого Приазовським районним судом Запорізької області 12.12.2016 року таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що на підставі рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року у цивільній справі № 325/1728/15-ц, 12.12.2016 року судом видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь на ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року на загальну суму 330 376,17грн.

01.11.2007 року між ПриватБанк та ЗАТ «Акцент-Банк» відбулося відступлення прав вимоги за договором факторингу № 1.

Отже, було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого останній набув право вимоги по кредитному договору №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року. В результаті передання своїх прав, на час отримання ПАТ КБ «ПриватБанк» виконавчого листа № 325/1728/15-ц від 12.12.2016 року, останній не був належним стягувачем, а тому пред`являти виконавчий лист до виконання не мав права, тому просив заяву задовольнити.

Заявник в особі адвоката Безуха М.Г. в судове засідання не прибув, будучи належним чином сповіщеним про день та час розгляду заяви,надавши письмову заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримує (а.с.47).

Представник АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», (стягувач) в судове засідання не прибув, будучи належним чином сповіщеним про день та час розгляду заяви. Своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, не скористався, відзиву на заяву ОСОБА_1 не надав, однак це не заважає розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року у цивільній справі № 325/1728/15-ц, позов задоволено та з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стягнута заборгованість за кредитним договором №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року на загальну суму 330 376,17грн.( а.с.17-21).

Рішенням суду встановлено, що ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК» є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк»,якому надано право на надання банківських послуг,визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про Банки та банківську діяльність» відповідно до банківської ліцензії № 22-2 від 04.12.2001 року, виданої національним Банком України, тобто на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.18 зворотна сторона).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17.11.2016 року (а.с.26-30), рішення місцевого суду залишено без змін.

12.12.2016 року судом видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь на ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року на загальну суму 330 376,17гривень (а.с.16).

В матеріалах справи міститься лист за №4022 від 08.08.2017 року від ПАТ «Акцент-Банк», направлений ОСОБА_1 в якому зазначено, що 01.11.2007 року відбулося відступлення прав вимоги за договором факторингу, внаслідок цього, іпотекодержателем став ЗАТ «Акцент-Банк», отже ПАТ КБ « ПриватБанк» відступив своє право вимоги на користь ЗАТ «Акцент-Банк»( а.с.4) .

Також в матеріалах справи міститься копія договору факторингу № 1 від 01.11.2007 року (а.с.5-7, а.с.31-32), згідно якого ПриватБанк, іменований надалі «Клієнт» і ЗАТ «Акцент-Банк», іменований надалі «Фактор» уклали договір за яким згідно п.1 даного договору передбачено, що Клієнтом здійснюється відступлення прав вимоги на отримання на свою користь від Боржників платежів по кредиту, відсоткам, комісіям, винагородам, інших платежів, неустойки (штрафу,пені), які існують у Клієнта відповідно до умов Договорів на дату укладання цього договору, до повного виконання зобов`язань боржником, та інших прав у повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11.06.2019 року, рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 03.04.2019 року скасоване, а заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишена без розгляду у зв`язку з пропущеним строком звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (а.с.40-42).

Постановою Верховного суду України від 05.02.2020 року(а.с.43-46), постанова Запорізького апеляційного суду від 11.06.2019 року залишена без змін.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Частинами 1,2 ст.432 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 в особі адвоката Безуха М.І. до суду із заявою) передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Аналізуючи вказане вище, слід зазначити, що наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після його видачі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на таке пред`явлення.

Аналогічне положення містила стаття 369 ЦПК України, в редакції чинній на час видачі судом виконавчого листа по справі № 325/1728/15-ц (12.12.2016 року).

Отже, законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником, чи іншою особою, або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року, яке набрало законної сили, на відповідача ОСОБА_1 покладено обов`язок сплачувати на користь банка заборгованість за кредитним договором.

Вказаний обов`язок не припинений і не скасований, рішення суду є обов`язковим до виконання на всій території України.

Посилання заявника в особі адвоката Безуха М.І. на те, що наразі ПАТ КБ «ПриватБанк» не є кредитором, не має прав на стягнення заборгованості, відступивши права вимоги іншій особі, тобто не є стороною у спірних правовідносинах та не може бути стягувачем суд не приймає до уваги, оскільки, оспорюваний виконавчий лист був виданий не помилково, а на виконання рішення суду, відсутності обов`язку боржника повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин - не встановлено, а тому правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає.

Зважаючи на підстави, які зазначив ОСОБА_1 в особі представника заявника адвоката Безуха М.Г. в заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що останній намагається уникнути виконання судового рішення, що є неприпустимим, враховуючи норми Конституції України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Безуха М.І. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, необхідно відмовити.

Керуючись ст.432 ЦПК України,

Ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Безуха М.І. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Вказані строки продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Суддя: О.М.Апалькова