Ухвала суду № 89068761, 05.05.2020, Вишгородський районний суд Київської області

"05" травня 2020 р. Справа № 363/1545/20

УХВАЛА

05 травня 2020 року суддя Вишгородський районний суд Київської області Чірков Г.Є., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Загвоздіна А.М. про визнання шлюбного договору недійсним,

встановив:

представник позивача звернувся до суду позовом про визнання шлюбного договору недійсним, посилаючись на те, що його умови порушують його права, ставлять позивача у вкрай невигідне матеріальне становище та суперечать вимогам чинного законодавства України. Зокрема в п. 3.1 цього договору йдеться, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності дитячий магазин іграшок « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Магазин АДРЕСА_2 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно п. 3.2 договору ОСОБА_2 належить на праві приватної власності автомобіль марки FIAT DOBLO, легковий пасажирський-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Зазначив, що позивач взяв у борг кошти на будівництво спільного будинку, які до цього часу не повернув. Крім того за ним не зареєстроване жодне майно, він не має постійного доходу та має на утриманні малолітню дитину. Вважає, що умови шлюбного договору прямо суперечать вимогам ч. 5 ст. 93 СК України.

В поданій заяві про забезпечення позову представник позивача просив накласти арешт на дитячий магазин іграшок « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 Івана АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та Магазин-офіс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пр.-т. Івана Мазепи, 1, приміщення, 73.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Встановлено, що ОСОБА_3 є власником дитячого магазину іграшок « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та Магазину-офісу, що знаходиться за адресою: Київська область, м. АДРЕСА_4 . Івана АДРЕСА_3

Згідно роз`яснень даних в п. 4 та п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК ( 1618-15 ) вправі покласти на позивача обов`язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно ч. 2, 5 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Встановлено, що нерухоме майно, на яке просить накласти арешт позивач, має комерційне призначення і може використовуватися для здійснення господарської діяльності.

Спірні приміщення призначені для здійснення господарської діяльності і мають на меті отримання прибутку, а накладення на них арешту може призвести до заподіяння збитків та незворотних наслідків.

Водночас матеріали позову не містять відомості, про те чи здійснюється господарська діяльність або не здійснюється подібна діяльність у вказаних приміщеннях відповідним господарюючим суб`єктом, чи отримуються прибутки, що перешкоджає суду належно врахувати ці обставини на предмет дотримання інтересів інших осіб.

Позивачем не надано суду доказів щодо вартості спірного майна, на яке він просить накласти арешт, не надано й доказів того чи здійснюється підприємницька діяльність чи отримує відповідачка прибутки, тому суд не може дійти висновку щодо його співмірності заявленим вимогам й не може виконати вимоги ч. 5 ст. 154 ЦПК України, а відтак і встановити розмір збитків, яких може зазнати відповідачка у зв`язку із забезпеченням позову.

Суд вважає, що застосування арешту майна за таких умов може призвести до спричинення збитків, що потребує застосування зустрічного забезпечення.

Однак, дана заява пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення в розумінні вимог ч. 5 ст. 154 ЦПК України не містить, а саме лише посилання на те, що позивач зобов`язується відшкодувати відповідачу можливі збитки спричинені забезпеченням позову й пропонує внести на депозитний рахунок суду кошти у розмірі, який за відсутності оцінки вартості майна та розміру можливих прибутків, суд визначити не може, є недостатнім.

Тому за відсутності доказів вартості спірного майна й розміру прибутків, у випадку їх отримання, суд не в змозі визначити розмір зустрічного забезпечення.

Крім того, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, однак поданий позов містить вимоги немайнового характеру, що явно не співмірно із запропонованим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на спірне майно, а саме приміщення для здійснення підприємницької діяльності.

Беручи до уваги викладене, враховуючи вагомість поданих доказів, зміст наданих матеріалів та викладені в заяві обґрунтування, підстав для забезпечення позову суд не вбачає й заява про це є необґрунтованою, в задоволені якої слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя