Ухвала суду № 89066913, 05.05.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/4740/17

Провадження№ 4-с/266/4/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря судового засідання Макогон С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця - заступника начальника Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Філончук Дар`ї Павлівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця - заступника начальника Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Філончук Д.П.,

Скаргу обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні Приморського ВДВС у м. Маріуполі СМУ МЮ перебуває виконавчий лист №266/4740/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 639 000 грн., судового збору в сумі 7030 грн. Постановою державного виконавця Філончук Д.П. від 10.12.2019 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , яким складено звіт про оцінку нерухомого майна від 10.12.2019 року, відповідно до якого вартість належної ОСОБА_1 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 становить 165000 грн. 03.02.2020 року вказаний звіт не був наданий скаржнику під час його ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Вказане майно було заявлено для проведення електронних торгів через систему «Сетам» не зважаючи на порушення в проведенні оцінки, суб`єкт проведення якої був призначений без проведення конкурсу, оцінку майна зроблено без виходу та огляду об`єкта оцінки, так само не було враховано, що у вказаній квартирі зареєстровані та мешкають неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця Приморського ВДВС у м. Маріуполі СМУ МУЮ по проведенню оцінки нерухомого майна та щодо передачі арештованого майна на реалізацію без відповідного рішення органу опіки та піклування.

Заявник в судове засідання не з`явився, справа розглядалась за присутності представника заявника, адвоката Коровіної Н.Г.

Представник заявника ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, надавши на адресу суду клопотання, в якому просила скаргу задовольнити, розглянувши її по суті за її відсутності.

В своєму поясненні до скарги зазначила, що 10.12.2020 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 складено звіт про оцінку належної ОСОБА_1 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . При складанні звіту частка ОСОБА_1 визначена як 23,96 кв.м., однак це не відповідає дійсності, загальна площа, належна ОСОБА_1 складає 19.49 кв.м., таким чином при проведенні оцінки перевищено долю ОСОБА_1 . Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , де приміщення коридору, вбиральні та кухні визначені об`єктами спільного користування, тому не мали бути враховані під час оцінки майна.

Представник Приморського ВДВС м. Маріуполя Східного МУМЮ в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заперечення на скаргу, які обґрунтував тим, що 16.04.2018 року було відкрито виконавче провадження №56192320 по виконанню виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області 22.01.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 639 000 грн., судового збору в сумі 7030 грн. 21.11.2019 року ОСОБА_1 було ознайомлено з матеріалами виконавчого провадження. З заяви ОСОБА_1 було встановлено, що в нього відсутні грошові кошти, місця отримання доходу та рухоме майно, на яке можна звернути стягнення, фактичне місце мешкання боржника було ним зазначено в кв. АДРЕСА_3 . Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця було призначено суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , який був присутній при проведенні опису та оцінки майна. Боржник був повідомлений про оцінку майна рекомендованим листом, який було повернуто за закінченням терміну зберігання. З оцінкою майна ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його листом про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Зареєстровані в квартирі неповнолітні особи не є дітьми ОСОБА_1 , тому згода органу опіки та піклування на реалізацію майна не була потрібна. Також встановлено, що ОСОБА_1 з мешканцями квартири, а саме ОСОБА_9 , спільно не мешкає, побутом не пов`язаний. На підставі викладеного просив в задоволенні скарги відмовити.

Заінтересована особа, ОСОБА_2 , проти задоволення скарги заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванню обставин справи, прийшов такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні Приморського ВДВС м. Маріуполя Східного МУМЮ знаходиться виконавче провадження №56192320 по виконанню виконавчого листа №266/4740/17, виданого Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 646030,00 грн.

Постановою державного виконавця від 16.04.208 року було відкрито виконавче провадження №56192320 (а. с. 28-29)

Постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу боржника та стягувача (а. с. 30)

23.05.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 (а. с. 31-32)

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено відсутність рухомого майна в ОСОБА_1 (а. с. 33)

Постанова від 23.05.2018 року була направлена сторонам виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням (а. с. 34-35)

Відповіддю на запит державного виконавця, наданою Приморським районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану встановлено відсутність актових записів про народження дитини, батьком якої є ОСОБА_1 (а. с. 36)

Актом державного виконавця встановлено відсутність майна, належного боржнику ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 37)

З відомостей про об`єкт нерухомого майна встановлено, що правом власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках, по 1/3, володіють ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 (а. с. 38 - 39)

Наданою державному виконавцю заявою ОСОБА_1 підтвердив факт ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, вказавши про відсутність іншого майна, на яке може бути звернено стягнення та факт відсутності в нього неповнолітніх дітей (а. с. 40)

10.12.2019 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, боржник ОСОБА_1 під час опису майна був відсутній (а. с. 41 - 43)

Постановою державного виконавця від 10.12.2019 року було призначено суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 для надання оцінки ринкової вартості майна, належного боржнику (а. с. 45 - 46)

Постанова від 10.12.2019 року була направлена на адресу боржника, стягувача та суб`єкта оціночної діяльності (а. с. 44)

Державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_1 фактично мешкає в будинку АДРЕСА_3 (а. с. 47)

З звіту про оцінку майна від 10.12.2019 року, який закінчено 11.12.2019 року, встановлено, що оцінка проводилась за допомогою порівняльного підходу (а. с. 13-16)

Боржнику та стягувачу направлялось повідомлення про оцінку майна (а. с. 49)

З заявки на реалізацію в ДП «СЕТАМ» вбачається, що належне ОСОБА_1 майно в вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 направлено на реалізацію через електроні торги (а. с. 50 - 51)

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а саме ч. 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється, поміж іншого, на засадах верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно положень ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчою провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Таким чином, визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження») є процесуальною дією приватного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Вказаної правової позиції, зокрема й дотримується Вищий Господарський суд України у Постанові від 20 липня 2016 року справа 3/22/2012/5003.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України від 12.07.2001 року №2658-111 «Про оцінку майна. майнових прав та професійну оціночну, діяльність в Україні», якщо законодавством передбачена обов`язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 1 цього ж Закону, положення цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження:

1. Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. 2. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.3. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.4. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.5. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. 6. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Зазначений закон наділяє виконавця необхідними повноваженнями.

Процедура визначення вартості майна та оцінка майна боржника проводилась без проведення особистого огляду суб`єктом оціночної діяльності, що призвело до заниження ринкової вартості майна боржника та безпосередньо впливає на права і обов`язки боржника, в частині суми погашення боргу за рахунок продажу з прилюдних торгів арештованого майна.

Суб`єкт оціночної діяльності був призначений постановою державного виконавця без проведення відповідного конкурсу, що є істотним порушенням процедури визначення вказаного суб`єкта, передбаченої ч. 2 ст. 10 Закону України від 12.07.2001 року №2658-111 «Про оцінку майна. майнових прав та професійну оціночну, діяльність в Україні».

Згідно правової позиції, що наведена в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у справах за скаргами стягувана чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувана заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

З постанови Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 1612/2343/12, вбачається, що згода органу опіки та піклування на продаж житла у якому зареєстрована дитина, але таке житло не належить батькам дитини, не потрібна.

Матеріалами справи встановлено, що зареєстровані в квартирі діти не є дітьми боржника ОСОБА_1 , тому в цій частині скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи кожен окремо з наведених доказів з точки зору їх допустимості та належності суд виходив з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 4 вказаної статті суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Вимогами ч. 1 ст. 78 КПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 48, 76, 81, ч.1 223, 258, 259, 260, 263, 268, 447, 450-451 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця - заступника начальника Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Філончук Дар`ї Павлівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця заступника начальника Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Філончук Дар`ї Павлівни в частині проведення оцінки майна - 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

В решті вимог скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 05.05.2020 року

Суддя Д.Г. Пантелєєв