Ухвала суду № 89065819, 05.05.2020, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/868/20

Провадження № 1-кс/935/332/20

У Х В А Л А

Іменем України

05 травня 2020 року м.Коростишів

Слідчий суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Рибнікова М.М., за участю секретаря Бондаренко Н.С., прокурора Прищепи І.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Войтенка С.В., розглянувши клопотання начальника СВ Коростишівського ВП ГУ НП у Житомирській області Кавецького О.І. про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Житомира, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, 2007 року народження, працюючого водієм ТОВ «Постачальна транспортна компанія», проживаючого за адресою: вул АДРЕСА_1 Саєнка АДРЕСА_2 м АДРЕСА_1 Житомир, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Коростишівського районного суду звернувся начальник СВ Коростишівського ВП ГУНП у Житомирській області Кавецький О.І., за погодженням з прокурором Коростишівської місцевої прокуратури, який здійснює нагляд за проведенням досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначив наступне.

02.06.2008 ОСОБА_2 заснував приватне підприємство «Виробниче комерційне підприємство Проспект». 07.07.2008 відповідно до наказу № 1-к засновника підприємства ОСОБА_2 призначено ОСОБА_1 на посаду директора ПП «ВКП «Проспект». Відповідно до статуту вказаного підприємства, затвердженого засновником підприємства ПП «ВКП «Проспект» ОСОБА_2 31.05.2008, ОСОБА_1 є посадовою особою вказаного підприємства, яка відповідно до пункту 6.8. вирішує усі питання діяльності Підприємства, пункту 6.9. директор підзвітний Власнику і організовує виконання його рішень та відповідно до пункт 6.10. відповідає за фінансово-господарську діяльність даного підприємства.

Так, обіймаючи дану посаду, ОСОБА_1 , на виконання вказівки засновника ПП «ВКП «Проспект» ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, 01.04.2012 уклав з ОСОБА_3 договір будівельного підряду № 01/04-12 щодо виконання робіт з будівництва водойми для рибогосподарських потреб на земельних ділянках ОСОБА_3 з кадастровими номерами 1822587000:05:000:0093, 1822587000:05:000:0094,1822587000:05:000:0095,1822587000:05:000:009, 1822587000:05:000:0097, 1822587000:05:000:0105, які розташовані за межами Стрижівської сільської ради Коростишівського району.

У подальшому, в невстановлений слідством час, в період з 01.04.2012 по 26.12.2017, засновник приватного підприємства «ВКП «Проспект» ОСОБА_2 та директор даного підприємства ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою групою осіб, всупереч вимогам, передбачених ст.ст.14, 15, 16, 17, 19, 23 Кодексу України «Про надра», Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами достовірно знаючи про відсутність дозволу на користування земельною ділянкою, для цілей, пов`язаних з використанням надр і належним чином оформленого спеціального дозволу (ліцензії) на видобуток корисних копалин, без гірничого відводу та плану розробки родовища корисних копалин, діючи умисно, із залученням спеціальної техніки, організували самовільний видобуток корисної копалини (піску) промисловим способом за допомогою днопоглиблювального пристрою (земснаряду) НСС 400/20 ГР, створивши кар`єр, для видобутку піщаної суміші загальною площею 9, 3245 га., та незаконно видобули 840243, 3 м3 піску. Ринкова вартість видобутого піску відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 44/18-25 від 05.06.2018 становить 182 215 162, 04 грн.

Таке використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, з порушенням встановлених правил використання надр, відповідно висновку інженерно-екологічної експертизи № 573/20-25 від 28.02.2020 призвело з екологічної точки зору до незворотних порушень і не можливості відновлення її у тому вигляді, в якому вона існувала до зняття шару ґрунту та утворення кар`єру, чим завдано економічним інтересам держави збитків у великих розмірах, які становлять 203 850 418, 72 грн.

Завдання шкоди довкіллю згідно висновку інженерно-екологічної експертизи № 573/20-25 від 28.02.2020 проявляється в тому, що внаслідок антропогенної діяльності землі сільськогосподарського призначення повністю втратили свою потенційну родючість і перейшли до категорії порушених земель – земель, що втратили свою господарську та екологічну цінність. Основною екологічною шкодою, що нанесена земельній ділянці, є втрата гумусного горизонту ґрунтового профілю дерново-підзолистого супіщаного ґрунту на флювіогляціальних відкладах, якими вона представлена. Зазначена земельна ділянка зазнала важкої деградації ґрунтів та повністю втратила потенційну родючість, а з екологічної точки зору – її екосистема набула важких незворотних порушень і не може бути відновлена до початкового стану.

Під тяжкими наслідками згідно висновку інженерно-екологічної експертизи № 573/20-25 від 28.02.2020 розуміється те, що для відновлення втраченого гумусного шару дерново-підзолистого ґрунту необхідно 360 років, дернового глибокого ґрунту – 800 років проходження природних процесів ґрунтоутворення, штучно відновити повноцінний гумусовий горизонт неможливо. Також при самовільному видобуванні піску за зазначений період державі була завдана шкода у розмірі 203 850 418, 72 грн., та видобуто піску на загальну вартість 182 215 164, 04 грн.

За даним фактом відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020061190000015 від 09.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України.

30.04.2020 ОСОБА_1 за наявності достатніх доказів повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор у судовому зазначив, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, є підстави вважати, що у разі обрання іншого запобіжного заходу може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи, що підозрюваний фактично проживає за межами м. АДРЕСА_3 Коростишівського р АДРЕСА_4 ну, а крім того, може вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що судами Житомирської області розглядаються кримінальні справи відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.296, ч. 2 ст.239-1, 254 КК України. Зазначені в сукупності фактори, на думку прокурора, унеможливлюють обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а отже просить клопотання задовольнити.

Підозрюваний свою причетність до інкримінованого йому злочину заперечив.

Захисник Войтенко С.В. заперечив проти клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає, що орган досудового розслідування не надав достатніх доказів, які обґрунтовують оголошену підозру, доводять наявність ризиків.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення підозрюваного, думку прокурора, захисника, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Вирішення питання слідчим суддею щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, згідно вимог ст. 178 КПК України , крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканість має здійснюватись з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Судом враховуються положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Відповідно до п.1 ст.6 вказаної Конвенції, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення ОHara v. United Kingdom of 16 October 2001, п.34).

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000) запобіжні заходи що суттєво обмежують право особи на свободу пересування Суд вважає такими, що є необхідними у демократичному суспільстві за умови, що їхньою метою було попередження злочинів. У своєму рішенні у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (п.36) Суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

У відповідності до положень ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Приймаючи рішення щодо обрання міри запобіжного заходу, слідчим суддею враховується особа підозрюваного, який обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, міра покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання,працює, відносно підозрюваного на розгляді у судах Житомирської області перебувають обвинувальні акти у кримінальних провадженнях за ч.4 ст.296 КК України, а також ч.2 ст.239-1, ст.254 КК України, крім того, слідчим суддею береться до уваги ступінь суспільної небезпеки даного злочину, зумовлений завданням шкоди довкіллю та тяжкими наслідками, як вбачається з висновку інженерно-екологічної експертизи № 573/20-25 від 28.02.2020, долученої до матеріалів клопотання.

Отже, надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про існування певних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, разом з тим, зазначені ризики в сукупності з тяжкістю злочину не можуть слугувати виключною підставою для тримання підозрюваного під вартою. Тому, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід буде являтись відповідним стримуючим фактором та може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 181, 194, 196 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки відповідно до ч.5 ст. 194 КПК, а саме:

1)Заборонити залишати місце свого проживання/реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 у період доби з 22 години до 06 години наступного дня.

2) Не відлучатися за межі м.Житомира без дозволу прокурора або слідчого.

3) Повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання та роботи.

Дія ухвали закінчується 05 липня 2020 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя М.М.Рибнікова