Рішення № 89063943, 04.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2020 року м. Київ №640/9917/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління ДФС у м. Києві "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 08.02.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДФС у м. Києві "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи, платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 08 лютого 2019 року № 1570.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що спірний наказ про проведення перевірки виданий безпідставно, з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та інтереси позивача як платника податку.

Ухвалою суду від 10.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Відповідач надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового наказу, зазначив, що воно винесене на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДФС у м. Києві направило позивачу запит від 17.10.2018 року №61858/С/26-15-42-05-27 про надання інформації та документальне підтвердження з питань отримання доходів за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року.

У відповідь на зазначений лист ФОП ОСОБА_1 лисом від 29.10.2018 року повідомила відповідача, що позбавлена можливості надати запитувані відомості та документи, оскільки 29.08.2018 року заступником начальника 5-го слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві Бовкуном В.А, в межах здійснення судового розслідування у кримінальному провадженні №32018100050000051 від 02.07.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 21.08.2018 року, було проведено обшук за місцем фактичного здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .. Під час проведеного обшуку органом досудового розслідування було, окрім іншого, вилучено всю фінансово-господарську, бухгалтерську і податкову документацію.

22.11.2018 року відповідач звернувся з листом до позивача, в якому просив надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження стосовно перебування у господарських відносинах з контрагентами згідно задекларованих даних в податковій звітності з ПДВ вересень 2018 року.

У встановлені законом строки позивач надав відповідь на запит ГУ ДФС у м. Києві, де зазначив всі факти та надав відповідні документи.

На підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ГУ ДФС у м. Києві видано наказ №1570 від 08 лютого 2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.01.2016 року по 31.12.2017 року, яка буде проводитись з 20 лютого 2019 року по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.

Підставою для прийняття такого наказу стала доповідна записка управління контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб від 06 лютого 2019 року №805/26-15-42-05-29.

Також, ГУ ДФС у м. Києві сформовано повідомлення від 11 лютого 2019 року №13270/С/26-15-42-05-28, яким позивача було зобов`язано забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог фіскальної служби, за період з01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Незгода позивача із зазначеним наказом, зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За вимогами п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пункт 78.1 ст. 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено підстави для здійснення документальної позапланової перевірки, зокрема отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З аналізу вище викладеного вбачається, що виявлені податковим органом факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями платником податків та документальними підтвердженнями на письмовий запит контролюючого органу.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Отже, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 березня 2019 року у справі №807/1349/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3891/18).

В матеріалах справи, відсутні будь-які докази на підтвердження наявності конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі обставин, зазначених у письмових запитах ГУ ДФС у м. Києві, зокрема, доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників податків тощо.

Позивачем в свою чергу, на запит податкового органу та у відведений строк надані пояснення та їх документальні підтвердження, відповідність яких обсягу запитуваної інформації не спростована суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.08.2018 справа № 804/2071/15.

Крім цього, суд вважає за належне звернути увагу ГУ ДФС у м. Києві на наступне.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Порядок та особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 ПК України.

Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

З огляду на зміст вищенаведених правових норм суд зауважує, що оцінка правомірності наказу про проведення документальної перевірки, у тому числі позапланової виїзної, повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, у ньому міститься лише посилання на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим неможливо ідентифікувати передбачену ПК України фактичну підставу для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Також, позивачем у якості підстави для скасування оскаржуваного Наказу зазначено, що п. 78.1 ст. 78 ПК України не передбачено здійснення документальної позапланової перевірки з підстав наявності такого документа як "доповідна записка управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб".

Суд зазначає, що доповідна записка управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб, на яку посилається позивач як на підставу проведення перевірки, це документ, яким повідомлено керівника ГУ ДФС у м. Києві про виявлення порушень ФОП ОСОБА_1 податкового, валютного та іншого законодавстваЮ а саме отримання доходів без сплати податків та зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.201 року, оскільки вказаний документ є внутрішнім документом контролюючого органу.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржений наказ № 1570 від 08.02.2019 року, прийнято за відсутності підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов`язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій, наказу, податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДФС у м. Києві "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи, платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 08 лютого 2019 року № 1570.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа