Рішення № 89063879, 27.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року м. Київ № 640/1899/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, встановив:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі також - відповідач), третя особа - Міністерство оборони України (надалі також - третя особа) в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача в призначені пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 14.11.2018 року;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію державного службовця з 12.10.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначені пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідачем надано суду письмовий відзив, в якому зазначено, що позивач має стаж державної служби 18 років 9 місяці 13 днів, а тому підстав призначення пенсії державного службовця відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо переведення на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Листом від 14.11.2018 року №112287/03 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для переходу на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої законні права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-V-III, чинного з 01.05.2016, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно пункту 1) пункту 2 Розділ ХІ Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, зазначено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ втратив чинність, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених в пунктах 10 і 12 розділу ХІ Закону, норма якої діє тільки при призначені пенсії.

Згідно Закону №889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону №3723-ХІІ) призначаються особам, які: 1) досягли пенсійного віку; 2) мають страховий стаж: чоловіки 35 років, жінки - 30 років; 3) не призначали пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ; 4) на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу.

Згідно з пунктом 4 Порядку, стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України №889-VIII.

Згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 року «Про затвердження порядку обчислення стажу державної служби» документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).

Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону (п.6 Постанови).

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про державну службу» визначено, що особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.

Як встановлено судом, позивачем надано до органу Пенсійного фонду відповідний пакет документів, для призначення та виплати позивачу пенсії державного службовця.

Відповідач відмовляючи в призначенні пенсії державного службовця зазначив, що згідно поданих документів, зокрема трудової книжки позивача, а сам запису №21, позивачем прийнято присягу державного службовця 19.08.1996 року, а звільнено позивача 29.05.2016 року, тобто стаж державної служби складає менш ніж 19 років.

Тобто, можна дійти висновку, що позивач набув статусу державного службовця 19.08.1996 року.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, запису в трудовій книжці №38, позивача звільнено з роботи 29.05.2015 року у відповідності до ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.

Отже, враховуючи зазначене стаж державного службовця позивача складає 18 років 9 місяців 13 днів (присяга держаного службовця - 19.08.1996 року - звільнення з державної служби - 29.05.2016 року).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В врахування вищевикладений обставин, суд не вбачає в діях відповідача протиправності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та не вбачає підстав для їх задоволення.

З огляду на вищезазначене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5- 11, 19, 72-77, 90, 139, 241- 246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.В. Смолій