Рішення № 89062715, 05.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4377/18

РІШЕННЯ

іменем України

05 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 по 05.11.2018 в сумі 101697,12 грн (сто одна тисяча шістсот дев`яносто сім гривень 12 копійок).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 05.11.2018, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року по справі №822/1110/16, Кам`янець-Подільською ОДПІ проведено виплату йому індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 на суму 11812,23 гривень. Внаслідок затримки з вини Кам`янець-Подільською ОДПІ виплати всіх сум, що належали в день звільнення - 31.03.2016, Кам`янець-Подільською ОДПІ порушено право на оплату праці та своєчасний і повний розрахунок в день звільнення. Згідно статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 01.04.2016 по 05.11.2018 року складає 101697,12 грн (156,94 грн х 648 робочі дні = 101697,12 грн).

Ухвалою від 26.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 2-3).

10.01.2019 відповідачем подано суду Відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_1 (31.03.2016) з ним було проведено розрахунок по заробітній платі, нарахованих та невиплачених сум не було, будь-яка заборгованість перед ОСОБА_1 була відсутня. При цьому, нарахування сум компенсації на доходи, виплачені за рішенням суду, нормативно-правовими актами не передбачено (арк. спр. 28-29).

17.01.2019 позивачем подано до суду відповідь на Відзив, в якому вказує про помилковість доводів відповідача про те, що індексація заробітної плати не є складовою частиною структури заробітної плати та не підлягає компенсації у випадку несвоєчасної її виплати. Також, на момент звільнення йому Кам`янець-Подільською ОДПІ не було виплачено всі суми, що належали йому при звільненні (арк. спр. 34-37).

Згідно з ухвалами від 25.02.2019, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, і зупинив провадження у справі №560/4377/18 до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №821/1083/17 (арк. спр. 49-52).

31.05.2019 до суду від позивача поштовим зв`язком поступила заява від 30.05.2019, в якій вказує, що 14.05.2019 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області в результаті реорганізації та заява про заміну сторони. Просить врахувати дану інформацію при розгляді справи по суті та замінити сторону у справі (арк. спр.56-57).

Відповідно до ухвали від 06.06.2019, суд долучив до матеріалів справи №560/4377/18 заяву ОСОБА_1 від 30.05.2019, і роз`яснив ОСОБА_1 , що вказана заява буде вирішена судом після поновлення провадження в адміністративній справі №560/4377/18 (арк. спр. 62).

13.03.2020 до суду від позивача поштовим зв`язком поступила заява про збільшення позовних вимог від 12.03.2020, в якій просить суд: 1) прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог; 2) стягнути з Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 по 14.06.2019 в сумі 125552,00 грн (сто двадцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят два гривень 00 копійок) (арк. спр. 65-68).

Згідно з ухвалою від 16.03.2020, суд долучив до матеріалів справи №560/4377/18 заяву ОСОБА_1 від 12.03.2020 про збільшення позовних вимог, і роз`яснив ОСОБА_1 , що вказана заява буде вирішена судом після поновлення провадження в адміністративній справі №560/4377/18 (арк. спр. 73).

04.05.2020 до суду поштовим зв`язком поступила заява позивача щодо заміни відповідача у справі від 30.04.2020, в якій просить суд замінити сторону - відповідача у справі №560/4377/18 у порядку процесуального правозаступництва, а саме Кам`янець-Подільську ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області на Головне управління ДПС у Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 43142957, адреса: вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 (арк. спр. 76).

Ухвалою суду від 05.05.2020, провадження в справі № 560/4377/18 поновлено. Заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 12.03.2020, залишено без розгляду. Замінено відповідача по справі №560/4377/18 - Кам`янець-Подільську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Хмельницькій області на її правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 43142957, адреса: 29000, вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький). Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

31.03.2016, згідно наказу Кам`янець-Подільської ОДПІ від 28.03.2016 року №47-о позивач був звільнений з посади завідувача сектору відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб (арк. спр. 11).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2016 по справі №822/1110/16 (залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 та постановою Верховного суду від 04.04.2018) задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України щодо не проведення індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 по 31.03.2016 та зобов`язано Кам`янець-Подільську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України провести нарахування та виплату індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період роботи з 01.01.2013 по 31.03.2016 (арк. спр. 12-18).

05.11.2018, на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2016 по справі №822/1110/16, Кам`янець-Подільською ОДПІ проведено виплату позивачу індексації заробітної плати за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 на суму 11812,23 грн (всього нараховано 14673,57 грн, з яких утримано 2861,34 грн податку з доходів фізичних осіб та військового збору), що підтверджується листом відповідача від 13.11.2018 за №5910/С/22-09-05-33 та платіжними дорученнями №491-492 від 01.11.2018 (арк. спр. 19-20).

07.11.2018 позивач звернувся із заявою до Кам`янець-Подільської ОДПІ з проханням виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (з 01.04.2016 по 05.11.2018) в розмірі 101854,06 грн, виходячи з розрахунку: 156,94 грн середнього заробітку х 648 робочих днів = 101697,12 грн (арк. спр. 21).

Кам`янець-Подільська ОДПІ листом за №5967/С/22-09-05-33 від 06.12.2018 повідомила позивача, що виходячи з положень Закону України "Про оплату праці" та Закону України "Про державну службу" до складової заробітної плати державних службовців не належить індексація грошових доходів населення. На момент звільнення (31.03.2016) було проведено повний розрахунок по заробітній платі, нарахованих та невиплатних сум не було, будь-яка заборгованість була відсутня, спору про розмір сум, належних при звільненні не було. Отже, відсутні правові підстави для задоволення заяви щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 101854,06 грн (арк. спр. 22-23).

Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

При цьому суд зазначає, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР), до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. Згідно зі ст.33 Закону №108/95-ВР, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III (далі - Закон №2017-III) визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до ст. 19 Закону №2017-III, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою, передбаченою статтею 33 Закону України "Про оплату праці", Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати, що також підтверджується підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, відповідно до якого суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати. Як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 у справі №822/1110/16 (провадження К/9901/11551/18) за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільської ОДПІ вже зробив висновок, що факт невиплати позивачу індексації зарплати за період роботи з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року дає право позивачу на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року (арк. спр. 16-18).

Таким чином, доводи відповідача про те, що індексація грошових доходів не входить до складової заробітної плати державних службовців, є безпідставними.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, і ці обставини підтверджуються відповідачем, що кошти в розмірі 11812,23 грн на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2016 по справі №822/1110/16 надійшли позивачу лише 05.11.2018.

У постанові Верховного суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 (провадження №11-1329апп18), до вирішення якої було зупинено провадження у цій справі, зроблено висновок, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Отже, непроведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації грошових доходів) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Також суд зазначає, що ухвалення судового рішення про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати не звільняє роботодавця від відповідальності згідно зі статтею 117 КЗпП України.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем за рішенням суду здійснений відповідачем тільки 05.11.2018, суд дійшов висновку про те, що періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, як звільненому працівникові, є проміжок часу з 01.04.2016 по 05.11.2018.

Сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 01.04.2016 по 05.11.2018 року складає 101697,12 грн, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, враховуючи наступне:

1) середньоденна заробітна плата позивача, звільненого у березні 2016 року, становить 156,94 грн (3060,00 грн нарахованої зарплати за січень 2016 року + 3217,50 грн нарахованої зарплати за лютий 2016 року (арк. спр. 24) = 6277,50 / 40 (кількість робочих днів за січень і лютий 2016 року) = 156,94 грн);

2) кількість робочих днів у періоді затримки виплати належної заробітної плати в частині її індексації з 01.04.2016 (наступний день після звільнення) по 05.11.2018 (день фактичного розрахунку) складає 648 днів:

- (21 (за квітень 2016 року)+19 (за травень 2016 року) + 19 (за червень 2016 року) +22 (за липень 2016 року) +22 (за серпень 2016 року) +22 (за вересень 2016 року) + 20 (за жовтень 2016 року) + 22 (за листопад 2016 року) + 22 ( за грудень 2016 року) = 189 робочих днів 2016 року);

- (20 (за січень 2017 року) +20 (за лютий 2017 року)+22 (за березень 2017 року) + 19 (за квітень 2017 року) + 20 (за травень 2017 року) +20 (за червень 2017 року) + 21 (за липень 2017 року) +22 (за серпень 2017 року)+21 (за вересень 2017 року) +21 (за жовтень 2017 року) +22 (за листопад 2017 року) + 20 ( за грудень 2017 року) = 248 робочих днів 2017 року);

- (21 (за січень 2018 року) + 20 (за лютий 2018 року)+21 (за березень 2018 року)+19 (за квітень 2018 року) +21 (за травень 2018 року) + 20 (за червень 2018 року)+22 (за липень 2018 року) + 22 (за серпень 2018 року) + 20 (за вересень 2018 року) +22 (за жовтень 2018 року) +3 (за листопад 2018 року) = 211 робочих днів 2018 року);

3) розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 101697,12 грн (156,94 грн х 648 робочих днів = 101697,12 грн).

Отже, оскільки в день звільнення позивача відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку всіх виплат, суд дійшов висновку, що позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що при розмірі невиплаченої індексації в сумі 11812,23 позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 101697,12 грн, що набагато перевищує розмір невиплаченої індексації.

Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року по справі № 825/325/16 вказано, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, та інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності зазначена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 по справі №524/1714/16-а, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц (Провадження № 14-623цс18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, істотність частки невиплаченої індексації в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 11,62%, виходячи із розрахунку: (частка виплаченої заробітної плати за рішенням суду у вигляді індексації в розмірі 11812,23 / 101697,12 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100%.

Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 11,62 %, становить 11817,21 грн (101697,12 грн х 11,62% = 11817,21 грн).

Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 11817,21 грн, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Стосовно доводів відповідача про те, що нарахування сум компенсації на доходи, виплачені за рішенням суду, нормативно-правовими актами не передбачено, суд зазначає, що до спірних правовідносин безпосередньо застосовуються положення статей 116, 117 КЗпП України (якими й передбачено таке нарахування, в т.ч. у разі присудження виплат за рішенням суду, відповідно до абз. 2 ст. 117 КЗпП України), оскільки законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, а тому норми цього Кодексу можуть застосовуватись до відповідних відносин в тій частині, що не визначені або не суперечать спеціальному законодавству, яке регулює відповідні трудові відносини.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд, з урахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду, вважає, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено 1016,97 грн судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити на його користь пропорційно задоволеним вимогам майнового характеру (у розмірі 118,17 грн) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, ухвалою суду від 05.05.2020, зокрема, заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 12.03.2020, залишено без розгляду.

При цьому, згідно з квитанцією №0.0.1650588207.1 від 16.03.2020, позивачем сплачено 238,55 грн судового збору за збільшені позовні вимоги (арк. спр. 77).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Тому, суму сплаченого судового збору в розмірі 238,55 грн слід повернути позивачу.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 по 05.11.2018 в сумі 11817,21 (одинадцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень двадцять одна копійка) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 118,17 (сто вісімнадцять гривень сімнадцять копійок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 238,55 (двісті тридцять вісім гривень п`ятдесят п`ять копійок) гривень, який сплачений відповідно до квитанції №0.0.1650588207.1 від 16.03.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05 травня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (29000, вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя А.І. Петричкович