Ухвала суду № 89062512, 04.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

04 травня 2020 р. Справа № 520/2780/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про закриття провадження у справі 520/2780/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9938 Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить суд зобов`язати Луганський прикордонний загін (військова частина 9938) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.07.2018 по 13.12.2019 без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі відкрито спрощене провадження в порядку, визначеному ст.257 КАС України.

18.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження з посиланням на те, що вказана справа повинна бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги обґрунтовані посиланням на КЗпП України.

Позивачем через канцелярію суду подано заперечення на вказане клопотання, у якому позивач просить залишити його без задоволення, як необґрунтоване.

Дослідивши заявлене клопотання, долучені до матеріалів справи документи, суд зазначає наступне.

Положеннями п.1 ч.1 ст.238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Положеннями п.1,2 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Приписами п.17 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають розгляду п порядку адміністративного судочинства, як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби.

Стосовно посилань позивача на приписи КЗпП України, як підстави закриття провадження у справі, суд зазначає, що положеннями пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Разом з тим, спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті. В той же час такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України. При цьому, згідно з частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Отже, в частині, яка не врегульована спеціальним законодавством, субсидіарно до військовослужбовців застосовуються норми Кодексу законів про працю України, що не визначає вказаний спір як цивільно-правовий.

Враховуючи викладене вище, суд вважає клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.4,238, КАС України, суд

ухвалив

Клопотання Військової частини 9938 Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про закриття провадження у справі залишити без задоволення.

Ухвала окремо не оскаржується, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Зоркіна Ю.В.