Ухвала суду № 89062167, 30.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

30 квітня 2020 рокум. ПолтаваСправа №440/1758/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог, -

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2020 року (згідно даних на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 15.08.2019 №Ф-1990-52-У на суму 5508,36 грн, від 20.02.2019 №Ф-1990-52-У на суму 5211,36 грн та від 21.11.2018 №Ф-1990-52-У на суму 15819,54 грн.

Підставою для звернення до суду позивач вважає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення їй спірними вимогами суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки ситуація щодо наявності у неї статусу підприємця в період прийняття контролюючими органами вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ є невизначеною. Зазначає, що маючи попереднє прізвище ОСОБА_2 вона реєструвалася як фізична особа - підприємець Гадяцькою районною державною адміністрацією 20.07.1998. Вимоги щодо сплати боргу (недоїмки) заявлені до позивача у зв`язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідного запису від 12.03.2014 №25601750000003624. Разом з тим, в період з часу включення про ФО-П ОСОБА_3 відомостей в ЄДР підприємницька діяльність останньою фактично не провадилася, звітність з ЄСВ не подавалася, а сам запис від 12.03.2014 №25601750000003624 про включення відомостей про фізичну особу-підприємця був внесений відносно позивача на підставі пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2390-VІ від 01.07.2010 за рішенням міжвідомчої комісії з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію ФО-П ОСОБА_3 вважається недійсним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.04.2020 о 09:00 год.

21.04.2020 від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких ГУ ДПС у Полтавській області та ГУ ДФС у Полтавській області просять відмовити в позові в зв`язку з його безпідставністю.

В судове засідання 30.04.2020 сторони не з`явились, відповідач 2 та позивач звернулись до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Разом з тим, 30.04.2020 засобами електронного зв`язку до суду надійшла заява позивача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №260/81/19.

Суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення клопотання позивача за відсутності учасників справи.

Оцінюючи доводи заяви про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступного висновку.

Так, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Верховного Суду знаходиться справа №260/81/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.03.2020 справу №260/81/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2020 прийнято до розгляду справу №260/81/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 20.05.2020.

Постановляючи вказану ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду послався на те, що спірним питанням у цій справі є наявність у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і, як наслідок, наявність обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі у 2017-2018 роках за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Отже, до предмета доказування в цій справі входить наявність у позивача статусу фізичної особи - підприємця у вказаний період.

Таке питання входить до предмета доказування і у справах за зверненнями органів державної служби зайнятості до фізичних осіб про стягнення отриманої ними допомоги по безробіттю з підстав їх належності до категорії самозайнятих осіб з огляду на їх реєстрацію як суб`єктів підприємницької діяльності, яка відбулась до 01.07.2004, розгляд яких здійснюється Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

Так, у постанові від 27.06.2019 у справі №405/7/17 (провадження № 61-33985св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що з набранням чинності Законом №755-IV пов`язана лише державна реєстрація включення відомостей про ФОП, зареєстровану до 01.07.2004, до ЄДР (частина друга статті 18 Закону №755-IV), у такому разі набуття фізичною особою статусу підприємця заново не реєструється.

У деяких інших справах, не досліджуючи правове питання можливості осіб, які набули статусу суб`єктів підприємницької діяльності до набрання чинності Законом №755-IV, мати статус ФОП у разі неподання ними реєстраційної картки відповідно до цього Закону, колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходили з факту неподання такими особами заяв про припинення господарської діяльності або їх подання вже після постановлення на облік як безробітних, а тому ухвалювали рішення про задоволення позовів органів державної служби зайнятості (справи №751/10809/16-ц, 755/7689/17-ц).

У справі №757/17820/17-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі №545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні аналогічного позову відмовив з тих підстав, що відповідач на час звернення із заявою про надання статусу безробітного господарської діяльності фактично не здійснював, прибутків від такої діяльності не отримував. Згідно з відомостями з ЄДР відповідач зареєстрований як ФОП з 15.03.2000, за 2000 рік він подав декларацію про доходи, отримані від підприємницької діяльності, за видом діяльності торгівля та посередницька діяльність, де сума доходу становить нуль грн. Згідно з витягом з ЄДР записів щодо відповідача не знайдено. Суд визнав обґрунтованими пояснення відповідача про те, що він вважав свою реєстрацію скасованою, оскільки з 2000 року не подавав звітності.

З огляду на зазначене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що вирішення спірного у цій справі питання має значення для формування єдиної правозастосовчої практики як у судах адміністративної юрисдикції, так і в судах інших юрисдикцій, що свідчить про те, що справа містить виключну правову проблему.

Разом з тим, на переконання Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, необхідно відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.06.2019 у справі №405/7/17 (провадження № 61-33985св18).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 6 КАС України.

Чинником верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі "C. Дж. та інші проти Болгарії ["C. G. and Others v. Bulgaria"], заява № 1365/07, § 39, від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11, § 170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції" ["Cantoni v. France"], заява № 17862/91, § 31-32, від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11, § 65).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, а також те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив намір відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16.04.2020 прийняла справу №260/81/19 до розгляду.

Порівняльний аналіз предмету доказування у справах №440/1758/20 та №260/81/19 є підставою для висновку, що спір у цих справах виник у подібних правовідносинах, оскільки предмет спору стосується правомірності винесення контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) за умови можливості осіб, які набули статусу суб`єктів підприємницької діяльності до набрання чинності Законом №755-IV, мати статус ФОП у разі неподання ними реєстраційної картки відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав та доцільність зупинення провадження у справі №440/1758/20 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №260/81/19 (провадження №11-118апп20).

Керуючись статтями 236, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №440/1758/20 задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №260/81/19 (провадження №11-118апп20).

Роз`яснити учасникам справи, що провадження у справі буде поновлено після набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №260/81/19 (провадження №11-118апп20).

Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст ухвали складено 05 травня 2020 року.

Суддя О.В. Гіглава