Рішення № 89061832, 05.05.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/934/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 21.02.2020 № 646 яким відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту;

- зобов`язати Дмитрівську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області повторно, з урахуванням висновків суду по справі, розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, бажане місце розташування яких зазначено на графічному матеріалі доданого до клопотання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем у супереч діючому законодавству прийняв необґрунтоване рішення за результатами поданого позивачем клопотання, у зв`язку з чим він був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнаються з тих підстав, що право комунальної власності Дмитрівською сільською радою на земельну ділянку, зазначену на графічних матеріалах щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, доданих до клопотання позивача не зареєстровано, оскільки відноситься до земель, що залишилися в колективній власності бувшого КСП АТ "Колос" на підставі державного акту на право колективної власності на землю, який не скасовано та знаходиться у правонаступника даного підприємства, що унеможливлює Дмитрівській сільській раді правомірно зареєструвати право комунальної власності на ці землі та вільно розпоряджатися ними відповідно до вимог чинного законодавства. На думку представника відповідача правонаступником КСП АТ "Колос" є ТДВ "Колос", оскільки останній має такий же ідентифікаційний код - 03758772, який був у КСП АТ "Колос" та СВК "Колос".

Нерозподілена земельна ділянка, частину якої запитує позивач, знаходиться у користуванні ТДВ "Колос".

Також, представник відповідача посилається, як на підставу відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на те, що спірна земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських угідь, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної, комунальної власності. Право комунальної власності на такі землі орган місцевою самоврядування зможе зареєструвати лише після 1 січня 2025 року в порядку, визначеному Законом України «Про порядок виділений в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» із змінами, внесеними Законом, у разі, якщо власник не оформить право власності па свою земельну ділянку. Так, до відповідача почали звертатися члени бувшого АТ «Колос» із заявами про виділення їм в натурі 0,85 умовних кадастрових га пасовищ, на які вони мають право згідно сертифікатів, із нерозподілених земель колективної власності.

Враховуючи зазначене, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га склад угідь (пасовище) для ведення особистого селянського господарства є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів. Отже, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку вона просила, Дмитрівська сільська рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України (а.с.28-43).

Представником позивача подано відповідь на відзив згідно якої його доводи викладені у позовній заяві не спростовані представником відповідача(т.2 а.с. 1-5).

25.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін; зобов`язано відповідача надати до суду докази на підставі яких винесено рішення від 21.02.2020 № 646 (т.1 а.с.23).

Ухвалою суду від 17.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб до участі у справі (т.2 а.с.18-21).

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Так, встановлено, що 22.01.2020 позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту (а.с.9).

До клопотання додані документи згідно додатку (а.с. 7-10).

Дмитрівська сільська рада рішенням від 21 лютого 2020 року №646 відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (а.с. 11).

Підставою відмови є те, що право комунальної власності Дмитрівською сільською радою на земельну ділянку, зазначену на графічних матеріалах щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, доданих до клопотання ОСОБА_1 не зареєстровано, оскільки дана земельна ділянка відноситься до земель, що залишилися в колективній власності бувшого колективного сільськогосподарського підприємства АТ «Колос» на підставі державного акту на право колективної власності на землю, який не скасовано та знаходиться у правонаступника даного підприємства, що унеможливлює розпорядження Дмитрівською сільською радою даною земельною ділянкою у відповідності до норм чинного законодавства та свідчить про невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вказує на наступне.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності зі ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, ст.ст.12, 122 Земельного кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відмова відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав знаходження бажаної земельної ділянки в колективній власності правонаступників бувшого колективного сільськогосподарського підприємства АТ "Колос" є безпідставною враховуючи наступне.

Так, згідно державного акту на право колективної власності на землю серії КР -3 №000022 від 04.05.2000 акціонерному товариству "Колос" передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 5599, 6 гектарів землі (т.1 а.с.44-49).

Оскаржуване рішення відповідача не містить назви юридичної особи правонаступника акціонерного товариства "Колос", коли виникло правонаступництво, на підставі якого розпорядчого документу та згідно якого нормативно - правового акту, тобто рішення є необґрунтованим.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач вважає правонаступником акціонерного товариства "Колос" - товариство з додатковою відповідальністю "Колос".

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить два записи щодо юридичних осіб з кодом ЄДРПОУ 03758772 (а.с.38-49).

Запис 1 - товариство з додатковою відповідальністю "Колос".

Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: 03758772, сільськогосподарський виробничий кооператив "Колос", 27422, Кіровоградська обл., Знам`янський район, село Дмитрівка, вулиця Фрунзе, будинок 2-а.

Запис 2 - сільськогосподарський виробничий кооператив "Колос".

Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: 19.08.2011, 14281120013000155, припинено, за рішенням засновників.

Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: відомості відсутні.

Таким чином, враховуючи наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію не вбачається, що вказані підприємства є правонаступниками АТ "Колос", якому на підставі державного акту на право колективної власності на землю передавалась земельна ділянка.

Пунктом 21 Розділу Х. Перехідні положення Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

В зазначеній нормі вживаються два поняття «землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені» та «земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності». При цьому, у комунальну власність переходять «землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені», а зареєструвати право комунальної власності необхідно на «земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності».

Так, згідно з Законом до «земельних ділянок, сформованих за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності» належать: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації, заболочені землі, землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку, землі під полезахисними лісовими смугами, землі під водними об`єктами, землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності, землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна, землі, які передаються до запасу та резервного фонду, інші землі несільськогосподарського призначення (далі - Землі, які переходять у комунальну власність).

Разом з тим «землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені» є ширшим поняттям та, окрім «земельних ділянок, сформованих за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності», включають в себе й інші земельні ділянки, що перебували у колективній власності.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" набрав чинності з 01.01.2019р., а тому з цієї дати право розпорядження землями, які передавались АТ "Колос" в колективну власність перейшло до Дмитрівської сільської ради.

Крім того, суд враховує, що згідно інформації яка міститься в Публічній кадастровій карті, бажане місце розташування земельної ділянки на яку претендує позивач не обтяжене будь-яким речовим правом, що також свідчить про безпідставність посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на факт перебування земельної ділянки в колективній власності.

Також, суд зазначає, що згідно з п. 3.1. копії статуту сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос" кооператив є правонаступником колективного господарства "Колос" (т.1 а.с.52), однак згідно державного акту на право колективної власності на землю серії КР -3 №000022 від 04.05.2000 земельна ділянка передана у колективну власність акціонерному товариству "Колос" а не колективному господарству "Колос".

Суд критично ставиться на посилання представника відповідача на архівний випис Знам`янської районної державної адміністрації від 05.03.2020 як доказ правонаступництва, оскільки даний документ був відсутній у відповідача при прийнятті рішення.

Крім того, згідно зазначеного архівного випису акціонерне товариство "Колос" було реорганізоване в КГ "Колос" - 06.02.1999; а на базі КГ "Колос" створено сільськогосгосподарський виробничий кооператив "Колос" - 06.03.2000. Тобто, на час отримання у колективну власність спірної земельної ділянки, станом на 04.05.2000, згідно зазначеної архівної виписки - акціонерне товариство "Колос" вже не існувало (т. 1 а.с.70-72), що спростовується державним актом на право колективної власності на землю серії КР -3 №000022 від 04.05.2000 виданим саме акціонерному товариству "Колос".

Тобто, з урахуванням наданих відповідачем копій архівного випису Знам`янської районної державної адміністрації від 05.03.2020 (т. 1 а.с.70-72) та свідоцтва про державну реєстрацію сільськогосгосподарського виробничого кооперативу "Колос"(т. 1 а.с.76), суд приходить до висновку, що станом на 04.05.2000 ( дата отримання акціонерним товариством "Колос" у колективну власність земельної ділянки) існували окремо як сільськогосгосподарський виробничий кооператив "Колос" так і акціонерне товариство "Колос".

Також, суд зазначає, що ЄДРПОУ - 03758772 та видача ліцензій АТ "Колос" та СВК "Колос" не є безумовним доказом, що правонаступником акціонерного товариства "Колос" є саме ТДВ "Колос" (а.с.73-78).

Відповідачем не надано до суду доказів коли саме сільськогосгосподарський виробничий кооператив "Колос" став правонаступником акціонерного товариства "Колос".

Також суд зазначає, що відповідно до п. 14 наказу Міністерства аграрної політики від 14.03.2001 № 63 «Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» (втратив чинність -24.05.2013)у процесі реорганізації кожен із членів КСП має право прийняти одне з таких рішень:

приєднатися до однієї з ініціативних груп із створення нового підприємства;

приєднатися до відповідної установчої угоди і прийняти участь у створенні підприємства-правонаступника;

здійснити у процесі реорганізації вихід з КСП з отриманням індивідуально визначеного майна для господарських потреб, створення селянського (фермерського) господарства, здійснення підприємницької діяльності тощо;

отримати майно спільно з іншими членами КСП шляхом укладання договору про спільне володіння та користування майном з подальшою передачею його в оренду єдиним комплексом;

поступитись належним йому майновим паєм на користь будь-якого іншого члена підприємства або третьої особи за згодою інших співвласників.

Згідно п.15 зазначеного Наказу майно на загальну суму невитребуваних паїв (майнові паї членів КСП, які не прийняли жодного із зазначених у пункті 14 рішень) залишається на балансі юридичних осіб - правонаступників, створених у процесі реорганізації КСП, разом із кредиторською заборгованістю перед співвласниками, які не отримали своїх майнових паїв у натурі в процесі вирішення майнових питань.

Підприємства - правонаступники реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств вживають в установленому порядку заходи щодо пошуку власників (спадкоємців) невитребуваних майнових паїв та забезпечення їх прав, у тому числі:

утримують та охороняють майно на суму невитребуваних майнових паїв;

не менше двох разів на рік розміщують інформацію про перелік власників (спадкоємців) невитребуваних майнових паїв у засобах масової інформації відповідних органів виконавчої влади та на дошці оголошень сільської (селищної, міської) ради, на території якої знаходиться майно;

виділяють майно в натурі відповідно до Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року N 62 ( z0305-01 ) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за N 305/5496, у разі виявлення власника невитребуваного майнового паю;

вживають інші можливі заходи щодо пошуку власників (спадкоємців) невитребуваних майнових паїв та інформують регіональні комісії з врегулювання майнових питань реформованих сільськогосподарських підприємств про вжиті заходи.

Згідно відомостей з ЄДРПОУ щодо товариства з додатковою відповідальністю "Колос", засновниками (учасниками) вказаної юридичної особи є дві фізичні особи, дата державної реєстрації 19.08.2011 (т.2 а.с.13).

Відповідачем не надано до суду доказів, що при прийнятті оскаржуваного рішення, досліджувалося обставини виконання до 2013 року ТДВ "Колос", як правонаступником акціонерного товариства "Колос", положень п. 15 наказу Міністерства аграрної політики від 14.03.2001 № 63 «Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств».

Крім того, відповідачем до суду не надано будь яких доказів, що на час прийняття оскаржуваного рішення було встановлено, що нерозподілена земельна ділянка, частину якої запитує позивач, знаходиться у користуванні ТДВ "Колос".

Отже, посилання представника відповідача на те, що ТДВ "Колос" є правонаступником акціонерного товариства "Колос" та користується земельною ділянкою запитуєму позивачем не приймаються судом, оскільки відповідачем не надано доказів правонаступництва ТДВ "Колос" саме ліквідованого акціонерного товариства "Колос" та доказів перебування земельної ділянки у власності ТДВ "Колос" або користуванні.

Суд не приймає обґрунтування представником відповідача правомірності оскаржуваного рішення на звернення членів бувшого АТ «Колос» із заявами про виділення їм в натурі 0,85 умовних кадастрових га пасовищ, на які вони мають право згідно сертифікатів, із нерозподілених земель колективної власності, оскільки в оскаржуваному рішенні двадцять третьої сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 21.02.2020 № 646 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу відсутня така підстава для відмови у наданні дозволу, як звернення громадян-власників земельних часток (паїв) про виділення в натурі земельних ділянок.

Щодо твердження представника відповідача що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведений земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність з посиланням на правові висновки Верховного Суду у постанові від 31.01.2018, справа N814/741/16, постанові від 14.03.2018 у справі №804/3703/16 то суд зазначає наступне.

Так, відмова органу у наданні дозволу фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 справа N 509/4156/15-а (п. 42).

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі №420/5288/18 в якій зазначено, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа мас право замовити розробку такого проекту самостійно, не позбавляє права позивача на судовий захист шляхом подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

З огляду на викладене, рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 21.02.2020 № 646 не відповідає вимогам ч.2 ст. 2 КАС України, є необґрунтованим, упередженим, прийняте недобросовісно та нерозсудливо, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Позовна вимога, про зобов`язання відповідача повторно, з урахуванням висновків суду по справі, розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення є похідною вимогою від первинної позовної вимоги, а тому також підлягає задоволенню.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити клопотання позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Відтак, на підставі аналізу встановлених обставин та правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають обставинам та матеріалам справи, підтверджені належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. (а.с.6), витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., на підтвердження понесення яких надано: копію договору про надання правової допомоги та додаток до нього (а.с. 15-16), попередній розрахунок судових витрат (а.с.14), акт щодо наданих послуг від 13.02.2020 (а.с.17), копію квитанції від 13.02.2020. (а.с.18), ордер серії КР №55284 від 05.02.2020 (а.с.19).

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області (вул. Перемоги, буд. 4, с. Дмитрівка, Знам`янський район, Кіровоградська область, 27424, код ЄДРПОУ 04365267) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 21.02.2020 № 646 яким відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

Зобов`язати Дмитрівську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області повторно, з урахуванням висновків суду по справі, розглянути клопотання ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, бажане місце розташування яких зазначено на графічному матеріалі доданого до клопотання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені судові витрати на оплату судового збору в сумі 840,80 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун