Рішення № 89061649, 05.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року Справа № 280/507/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній, паспорт серія НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Запорізького районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69809, м. Запоріжжя, вул. Героїв 37 батальйону, буд. 12-Б, м. Запоріжжя) про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: зобов`язати відповідача обміняти (оформити та видати) позивачу паспорт громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.02.1992 №2503-ХІІ.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 11.12.2019 він звернувся до відповідача з заявою про обмін паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв`язку з його пошкодженням внаслідок прання. Листом від 21.12.2019 № М-11/6/2328-19/2328/13860-19 відповідач відмовив позивачу у задоволенні відповідної заяви. На думку позивача, відповідач власною правовою позицією порушив його конституційні права на свободу світогляду, віросповідання та добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних, на ім`я, честь і гідність, здоров`я, навчання, працю та заробітну плату, розвиток особистості тощо, право на саме життя. Поряд із цим, як вбачається з Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.1992 № 2503-XII, підставою для видачі паспорта громадянина України є рішення суду про зобов`язання ДМС оформити та видати відповідний документ зразка 1994 року, що набрало законної сили. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов повністю.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (в порядку письмового провадження) на 25.02.2020.

17.02.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 по справі №820/3327/16, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, що передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Також, представник відповідача зазначив, що позивач особисто із заявою про обмін паспорту до Запорізького РС УДМС України в Запорізькій області не звертався та необхідних документів не надав. У свою чергу, долучена позивачем до матеріалів справи попередньо подана заява, на думку представника відповідача, за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням, адже до неї не долучалось законодавчо встановлених документів, що є передумовою для розгляду питання щодо видачі паспорта у формі паспортної книжечки. З огляду на викладені обставини, представник відповідача вважає, що позов є необґрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити повністю.

20.02.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголосив, що відмова відповідача в обміні позивачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, оформлена листом від 21.12.2019 №М-11/6/2328-19/2328/13860-19, ґрунтується на положеннях Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI). При цьому, позивача не було проінформовано про можливість з`явитись та надати паспорт для вклеювання фотокартки, натомість, була видана письмова відмова. Крім іншого, у відповіді на відзив позивач зауважив, що за змістом Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, підставою для обміну (оформлення та видачі паспорта громадянина України) є, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС обміняти (оформити та видати) паспорт громадянина України зразка 1994 року. Однак, як зазначає позивач, відповідне рішення не могло бути подано ним на момент офіційного звернення до відповідача в силу його відсутності.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 10.08.2011.

02.10.2019 інспектором прикордонного контролю 1 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Харків пасажирський» відділу Прикордонної служби «Харків» І категорії старшим прапорщиком Гаврюшенком Костянтином Григоровичем як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону було прийнято рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України (а.с.8).

Причина відмови: у позивача відсутній дійсний паспортний документ, а саме наявні ознаки часткової підробки паспортного документа (заміна фотокартки) (а.с.8).

10.12.2019 позивач подав відповідачу заяву, в якій зазначив, що наявний у нього паспорт був випадково пошкоджений в пральній машині, внаслідок чого стерлась печатка на першій сторінці, що робить його недійсним. У свою чергу, відповідно до п. 16 Положення обмін паспорта проводиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові, встановлення розбіжностей у записах, непридатності для користування. Пункт 16 Положення кореспондується з п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» .

З огляду на викладене, позивач просив відповідача:

1) обміняти йому паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виключно на аналогічний у формі паспортної книжечки на підставі Закону України від 18.01.2001 № 2235-ІІІ «Про громадянство України» (далі - Закон України від 18.01.2001 № 2235-ІІІ), форма якої не заборонена діючим законодавством України, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру;

2) про місце, дату і час такого обміну поінформувати позивача завчасно, не менше ніж за добу за визначеним позивачем номером телефону (а.с.11-12).

В якості додатків до заяви про обмін паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки від 10.12.2019 позивач долучив копії паспорту та довідки в підтвердження того факту, що він є прихожанином Свято-Георгіївського Храму, а також дві фотокартки розміром 3,5*4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому ним віку (а.с.12).

Листом від 21.12.2019 № М-11/6/2328-19/2328/13860-19 відповідач запропонував позивачу звернутись до територіального підрозділу ДМС України за зареєстрованим місцем проживання з переліком документів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: заявою; рішенням суду; паспортом, що підлягає обміну; двома (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартками розміром 3,5*4,5; платіжним документом з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку з непридатністю для користування) або оригіналом документа про звільнення від його сплати; документами, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну (а.с.13-14).

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача обміняти (оформити та видати) позивачу паспорт громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.02.1992 №2503-ХІІ, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI, Положенням, Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, Законом України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон України від 01.06.2010 № 2297-VI), Тимчасовим порядком.

Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Суд зазначає, що із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини 2 статті 32 Конституції України, а саме: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами, зокрема із Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

За приписами ч. 2 ст. 8 Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначено у преамбулі Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI, цей Закон визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Відповідно до ч. 1 ст. 14 даного нормативно-правового акту форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Частиною 2 ст. 14 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

За приписами ч. 5 ст. 14 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI встановлено, що персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України, п. 3 якого встановлено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 5 Положення передбачено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

У той же час, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.

Крім того, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 установлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Відповідно до п. 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація: інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта; додаткова змінна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у відповідному полі проставляється слово відмова. У разі відсутності інформації відповідне поле не заповнюється; біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи); засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.

Інформація вноситься до безконтактного електронного носія відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.

Суд зазначає, що безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Закон України від 01.06.2010 року № 2297-VI регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Стаття 2 Закону України від 01.06.2010 року № 2297-VI визначає персональні дані як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України від 01.06.2010 року № 2297-VI, обробка персональних даних - це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Частиною 1 ст. 6 аналізованого нормативно-правового акту передбачено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

За приписами ч. 5 ст. 6 Закону України від 01.06.2010 року № 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 6 ст. 6 Закону України від 01.06.2010 року № 2297-VI встановлено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач при подачі заяви не дав згоди на обробку персональних даних та заперечив проти внесення даних до Єдиного державного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації .

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору.

Слід зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Отже, суд з аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи дійшов висновку, що позивач має право отримати паспорт громадянина у формі книжечки, оскільки таке право прямо передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI.

Аналогічний правозастосовний підхід продемонстрований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 по зразковій справі № 806/3265/17 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76822787).

Суд вважає також за необхідне зазначити, що у вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «…норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції…».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним… Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря….

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивача будуть поновлені, а інтереси захищеними у випадку зобов`язання відповідача обміняти та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення.

Оцінюючи обґрунтованість твердження представника відповідача про те, що позивач особисто із заявою про обмін паспорта до Запорізького РС УДМС України не звертався та необхідних документів не надав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до Розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України здійснюють територіальні підрозділи ДМС України. Судом встановлено, що позивач звернувся з заявою про обмін паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки у зв`язку з його непридатністю до Запорізького районного сектору Управління ДМС України в Запорізькій області як територіального підрозділу ДМС України (а.с.11-12). Тобто, ним виконано вимоги законодавства у відповідній частині.

Що стосується ненадання позивачем всіх визначених законом документів для обміну паспорту громадянина України як ключової обставини, якою представник відповідача обґрунтовує безпідставність позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач обрав спосіб захисту своїх прав виключно шляхом конструювання та заявлення позовних вимог зобов`язального характеру. При цьому, вимога щодо визнання протиправною відмови відповідача у видачі позивачу паспорту громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до Положення, оформленої листом від 21.12.2019 № М-11/6/2328-19/2328/13860-19, позивачем не заявлялась. Правильність саме такого підходу підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 19.09.2018 по зразковій справі № 806/3265/17. Таким чином, доводи відповідача у відповідній частині суд відхиляє як необґрунтовані.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що позивач довів наявність підстав для зобов`язання відповідача обміняти (оформити та видати) позивачу паспорт громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до Положення.

У свою чергу, відповідачем, на переконання суду, не спростовано обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 17.01.2020 (а.с.5) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн. Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, чиїм структурним підрозділом є відповідач.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній, паспорт серія НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Запорізького районного сектора Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69809, м. Запоріжжя, вул. Героїв 37 батальйону, буд. 12-Б, м. Запоріжжя) про зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язати Запорізький районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області обміняти (оформити та видати) ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.02.1992 №2503-ХІІ.

Судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП відсутній, паспорт серія НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 37834773, 69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 90).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Суддя Р.В. Кисіль