Рішення № 89061647, 05.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 травня 2020 року Справа № 280/3337/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення, податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати винесені ГУ ДФС у Запорізькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) (додаток 7) від 11.05.2019 №0009611305 та рішення від 11.05.2019 №0009621305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (додаток 13).

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначає, що з 14.03.2019 по 27.03.2019 працівниками відповідача проведено планова виїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. За результатами перевірки складений акт від 10.04.2019 №349/08-01-13-05/ НОМЕР_1 . На підставі акту складено оспорювані вимогу та рішення. Позивач посилається на те, що прийняті контролюючим органом вимога та рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Так, позивач зазначив, що основним доводом контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства було те, що ФОП ОСОБА_1 протиправно включив до складу витрат від провадження господарської діяльності витрати на придбання автозапчастин для утримання основних засобів подвійного призначення. Разом з тим, на переконання позивача, витрати на придбання запчастин були понесені саме у зв`язку із необхідністю ремонту та експлуатації майна, що використовується в господарській діяльності - вантажних транспортних засобів, що використовуються ФОП ОСОБА_1 для здійснення перевезень.

Крім того позивач зазначає про порушення контролюючим органом порядку складання та надсилання вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, усунення позивача від можливості надати свої заперечення на акт перевірки, що, на думку позивача, є достатньою підставою для визнання протиправними вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №0009611305 та рішення від 11.05.2019 №0009621305 про застосування штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 15.07.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/3337/19 та призначено підготовче засідання на 14.08.2019 року.

14.08.2019 суду подано клопотання представника позивача про зупинення провадження для надання можливості сторонам примиритись.

Ухвалою суду від 14.08.2019 клопотання сторін про зупинення провадження у справі для примирення задоволено, зупинено провадження у справі №280/3337/19 до 10.10.2019 для надання сторонам часу для примирення. Наступне підготовче судове засідання призначено на 10.10.2019.

Ухвалою суду від 10.10.2019 підготовче судове засідання в адміністративній справі №280/3337/19 відкладено на 13.11.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Сіпаки А.В. в період з 05.11.2019 по 15.11.2019 на лікарняному, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 вих.№02-35/19/92, підготовче засідання перенесено на 11.12.2019.

28.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати винесені ГУ ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 11.05.2019 №0009591305 та №0009601305.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 14.03.2019 по 27.03.2019 працівниками відповідача проведено планова виїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. За результатами перевірки складений акт від 10.04.2019 №349/08-01-13-05/ НОМЕР_1 . На підставі акту прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення. Позивач посилається на те, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач зазначив, що основним доводом контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства було те, що ФОП ОСОБА_1 протиправно включив до складу витрат від провадження господарської діяльності витрати на придбання автозапчастин для та утримання основних засобів подвійного призначення. Разом з тим, на переконання позивача, витрати на придбання запчастин були понесені саме у зв`язку із необхідністю ремонту та експлуатації майна, що використовується в господарській діяльності - вантажних транспортних засобів, що використовуються ФОП ОСОБА_1 для здійснення перевезень. Крім того позивач зазначив про порушення контролюючим органом порядку складання та надсилання податкових повідомлень-рішень, усунення позивача від можливості надати свої заперечення на акт перевірки, що, на думку позивача, є достатньою підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2019 №0009591305 та №0009601305.

Ухвалою суду від 04.11.2019 (суддя Прасов О.О.) відкрито спрощене позовне провадження у справі № 280/5246/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування складених ГУ ДФС у Запорізькій області податкових повідомлень-рішень від 11.05.2019 №0009591305 та №0009601305. Судове засідання призначено на 02.12.2019.

Ухвалою суду від 02.12.2019 у справі № 280/5246/19 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд адміністративної справи №280/5246/19. Судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження призначено на 16.12.2019.

11.12.2019 представником позивача до суду у справі №280/3337/19 подано клопотання про об`єднати в одне провадження справи № 280/5246/19 та №280/3337/19.

Ухвалою суду від 11.12.2019 клопотання представника позивача задоволено, об`єднано в одне провадження справи №280/3337/19 та №280/5246/19 за позовами Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення, податкових повідомлень - рішень. Об`єднаній адміністративній справі присвоєно №280/3337/19. Призначено підготовче засідання на 08.01.2020.

Ухвалою суду від 08.01.2020 задоволено клопотання представників сторін про зупинення провадження у справі для примирення, провадження у справі №280/3337/19 зупинено до 24.02.2020. Наступне підготовче судове засідання призначено на 24.02.2020.

Ухвалою суду від 24.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті 23.03.2020.

У відзивах на позовні заяви, що надійшли на адресу суду, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Представник відповідача в обґрунтування заперечень послався на те, що спірні рішення прийнято контролюючим органом обґрунтовано та з дотриманням положень чинного законодавства України. Так, відповідач вказував на те, що в ході проведення перевірки було встановлено здійснення позивачем господарської діяльності зі здійснення вантажних перевезень по території України власними транспортними засобами (вантажні сідлові тягачі та напівпричепи). Разом з тим, під час віднесення до складу витрат, витрат пов`язаних із придбанням автозапчастин для обслуговуванням сідельних тягачів та напівпричепів, на думку контролюючого органу, платником податку не було враховано те, що відповідно до пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, зокрема до таких засобів відносяться легкові та вантажні автомобілі. Відповідач вважає, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу витрат, пов`язаних з отриманням доходу, витрати на утримання вантажних автомобілів, у тому числі і витрати на придбання автозапчастин для проведення поточного ремонту.

23.03.2020 представником позивача надано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 05.05.2020 відмовлено у задовленні клопотанння Головного управління ДФС у Запорізькій області про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що сторонами подані всі докази та пояснення по суті спору, суд у відповідності до ч.9 ст.205 КАС України вважає за можливе завершити розгляд справи без участі сторін у порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 14.03.2019 по 27.03.2019 на підставі до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.02.2019 № 733, проведена планова виїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складений акт від 10.04.2019 №349/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- п.177.2, пп. 177.4.5, пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 105393,30 грн в т.ч. за 2016 рік на суму 24216,61 грн, за 2017 рік на суму 38433,62 грн, за 2018 рік на суму 42743,07 грн;

- пп.164.1.3 п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 8782,77 грн, в т.ч. за 2016 рік на суму 2018,05 грн, за 2017 рік на суму 3202,81 грн, за 2018 рік на суму 3561,92 грн;

- п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 (у редакції, що діє з 01.01.2016) Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI із змінами та доповненнями, а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 128814,03 грн у т.ч. за 2016 рік на суму 29598,08 грн., за 2017 рік на суму 46974,43 грн., за 2018 рік на суму 52241,53 грн.

-пп. «в» п.176.1 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями),встановлено включення до декларації за 2016-2018рр. перекручених даних, а саме завищення валових витрат.

Вказаний акт отримано позивачем засобами поштового зв`язку 22.04.2019.

Відповідно до п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України позивач звернувся 10.05.2019 із запереченнями на акт перевірки до ГУ ДФС у Запорізькій області. У відповіді на заперечення від 14.05.2019 №8482/14/08-01-13-05-05 відповідач повідомив позивача про залишення його заперечення на акт перевірки без розгляду.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС України винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) (додаток 7) від 11.05.2019 №0009611305 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 128 814,03 грн.;

- рішення від 11.05.2019 №0009621305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено штрафну санкцію у розмірі 23 498,46 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 11.05.2019 №0009591305, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 131 741,63 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 105 393,30 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26 348,33 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 11.05.2019 №0009601305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 10 978,48 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 8 782,78 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 195,70 грн.

На вимогу від 11.05.2019 №0009611305 та рішення від 11.05.2019 №0009621305 позивачем подано скаргу до ДФС України.

Рішенням ДФС України №29441/6/99-9911-05-02-25 від 27.06.2019 у задоволенні скарги відмовлено.

Крім того, позивачем подано скаргу до ДФС України на податкові повідомлення-рішення від 11.05.2019 №0009591305 та №0009601305.

Рішенням ДФС України №34621/6/99-99-11-05-01-25 від 22.07.2019 ДФС України скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.05.2019 №0009591305 в частині 24216,61 грн основного платежу та 6054,15 грн застосованих штрафних санкцій, №0009601305 в частині 2018,05 грн основного платежу та 504,51 грн застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ФОП ОСОБА_1 - частково задоволено.

Не погоджуючись із винесеними відповідачем рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що згідно реєстраційних даних, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41), та надання послуг перевезення речей (переїзду) (код КВЕД 49.42). Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податків на доходи та на додану вартість, єдиного соціального внеску та військового збору.

Як встановлено під час проведення перевірки та не заперечується відповідачем у своїй господарській діяльності позивач у період, що перевірявся, використовував сідлові тягачі DAF XF95.430, номер НОМЕР_2 , 2005 р.в., DAF XF95.430, номер НОМЕР_3 ,2006 р.в., Мрседес НОМЕР_4 , МАН, номер НОМЕР_5 , MAH , номер НОМЕР_7 , напівпричепи WILLE,1998 рік випуску, номер НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , 1998 рік випуску, номер НОМЕР_10 , KОСЕL, 2005 рік випуску, номер НОМЕР_11 .

Відповідно до акту перевірки на вищезазначені транспортні засоби позивачем було придбано, введено в експлуатацію та віднесено до складу витрат запчастини (згідно актів виконаних робіт наданих до перевірки та відомостей на списання запчастин) у 2016 році на суму 134 536,70 грн без ПДВ, у 2017 році на суму 213520,13 грн без ПДВ, у 2018 році на суму 237 461,50 грн без ПДВ.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що основною підставою для прийняття спірних рішень стали висновки контролюючого органу про неправомірність включення до складу витрат від провадження господарської діяльності витрат на утримання сідельних тягачів та напівпричепів, як об`єктів подвійного призначення (витрати на придбання запчастин необхідних для проведення ремонту).

При цьому, суд зазначає, що сам факт використання в господарській діяльності позивача сідельних тягачів та напівпричепів відповідачем не спростовується та досліджувався ним під час проведення перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об`єктом оподаткування резидента відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Зокрема, згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України його об`єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Отже, включенню підлягають не всі види витрат, а лише ті, які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю ФОП.

Відповідно до положень п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, головним до формування витрат фізичної особи-підприємця є те, що всі витрати повинні відповідати переліку, наведеному в пункті 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, бути пов`язаними із господарською діяльністю, тобто пов`язаними з отриманням доходу (виручки), бути фактично понесеними та документально підтвердженими.

При цьому, пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів підприємця.

Згідно з пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Зазначені у цій статті підприємці відповідно до пп. 177.4.6. п. 177.4 ст. 177 ПК України мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

- витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

- витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Отже, враховуючи вимоги пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, фізична особа-підприємець не має права зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних відрахувань по визначених у пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 цього Кодексу основних засобах подвійного призначення.

Разом з тим, фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування вправі відносити до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вартість матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших матеріалів, а також витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що висновки контролюючого органу про допущені позивачем в цій частині порушення ґрунтуються на пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, а саме, що такі запчастини були призначені для обслуговування основних засобів подвійного призначення, а тому не включаються до складу витрат підприємця.

Суд зазначає, що для правильності вирішення спірних правовідносин необхідно з`ясувати, чи відноситься сідловий тягач до вантажних автомобілів у розумінні Податкового кодексу України.

Причому вирішальним фактором при віднесенні транспортного засобу до відповідної категорії є його технічні умови, сфера застосування та призначення.

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до ст.1 Закону №2344-ІІІ автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку, що напівпричіп за своєю конструкцією призначений для використання з сідловим тягачем і частина повної маси якого передається на цей тягач через сідлово-зчіпний пристрій.

Напівпричіп призначений для з`єднання з автомобілем таким чином, щоб його частина обпиралась на автомобіль і останній ніс на собі значну частину ваги напівпричепа та ваги його вантажу.

Однак, у статті 1 Закону №2344-ІІІ відсутнє визначення «сідловий тягач».

Згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), затвердженої Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII, сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 8701 20). При цьому трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів.

Крім цього, згідно з визначенням поняття «сідловий тягач», наведених у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

З огляду на зазначене вище, сідлові тягачі, згідно чинного законодавства, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення.

Наразі, суд зауважує, що Податковий кодекс України не містить визначення терміну «основні засоби подвійного призначення».

Натомість, податковий орган, за явної невизначеності такого терміну як «основні засоби подвійного призначення», вважав, що транспортні засоби, які позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності, є основними засобами подвійного призначення тобто вказані транспортні засоби є вантажними автомобілями.

При цьому, аналіз пп. 177.4.5. та пп. 177.4.6. п. 177.4 ст. 177 ПК України, дає підстави дійти висновку, що вантажний автомобіль не обов`язково є основним засобом подвійного призначення, а лише вказують на те, що не можуть бути включені до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання тих вантажних автомобілів, які є основними засобами саме подвійного призначення.

Згідно з пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що сідельний тягач та напівпричіп відносяться до вантажних автомобілів у розумінні Податкового кодексу України, а відповідно висновки податкового органу в наведеній частині суперечать статті 177 ПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що висновок контролюючого органу про безпідставність віднесення до складу витрат сум коштів на придбання запасних частин позивачем не ґрунтується на приписах чинного законодавства України.

Таким чином, з боку ФОП ОСОБА_1 не відбулося заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування».

Згідно п. 2 частини першої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)...».

Відповідно до підпунктів 1.1 - 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином суд зазначає, що обчислення єдиного внеску та військового збору є похідним від встановленого порушення контролюючим органом у акті перевірки та збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

А оскільки під час розгляду адміністративної справи встановлено протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, в частині що оскаржувалась, то відповідно і висновки про заниження суми військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу у розмірі 8 782,78 грн та заниження зобов`язання зі сплати єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу від підприємницької діяльності, на суму 128 814,03 грн є протиправними. Оскільки є безпідставним донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то відсутні підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 23 498,46 грн згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд також зазначає на наступні порушення з боку відповідача при винесені оспорюваних рішень.

Відповідно до п.86.3 ст.86 ПУ України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Згідно з п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч.14 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Відповідно до п.7 розділу VIІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів.

За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Акт перевірки від 10.04.2019 №349/08-01-13-05/ НОМЕР_1 отримано позивачем засобами поштового зв`язку 22.04.2019, про що свідчить накладна Укрпошти №6901403567379 від 22.04.2019. Останнім робочим днем для подачі ФОП ОСОБА_1 заперечень на акт перевірки було 10.05.2019 (з урахуванням святкових днів).

Позивачем 10.05.2019, тобто у встановлений строк, подано заперечення до акту перевірки та зазначено про їх розгляд у присутності представника позивача. Подача заперечень саме 10.05.2019 підтверджується відповідним вхідним штампом відповідача.

Відповідачем 14.05.2019 складено відповідь №8482/14/08-01-13-05-05 на заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки від 10.04.2019 №349/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , якою заперечення позивача залишено без розгляду у зв`язку із їх подачею з перевищенням десятиденного терміну.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) (додаток 7) №0009611305, рішення №0009621305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкові повідомлення-рішення №0009591305 та №0009601305 прийняті відповідачем 11.05.2019.

Таким чином в порушення приписів ст.86 ПК України заперечення позивача на акт перевірки відповідачем не розглядалися та вимога про сплату боргу (недоїмки) №0009611305, рішення №0009621305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкові повідомлення-рішення №0009591305 та №0009601305 були прийняті без врахування доводів позивача.

Вказані процедурні порушення, на переконання суду, суттєво вплинули на можливість позивача захистити свої права під час проведення перевірки та винесення оспорюваних рішень, яким позивачу визначено грошові зобов`язання.

Крім того, як вбачається із встановлених обставин рішенням ДФС України №34621/6/99-99-11-05-01-25 від 22.07.2019 ДФС України за результатами розгляду скарги позивача скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.05.2019 №0009591305 в частині 24216,61 грн основного платежу та 6054,15 грн застосованих штрафних санкцій, №0009601305 в частині 2018,05 грн основного платежу та 504,51 грн застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ФОП ОСОБА_1 - частково задоволено. При цьому також зазначено, що вказане рішення необхідно врахувати до рішення ДФС від 27.06.2019 №№29441/6/99-9911-05-02-25.

Відповідно до приписів п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, у тому числі, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (п.п.60.1.3).

Відповідно до п.60.4 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Відповідачем не було винесено та надіслано позивачу нових податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов`язань.

Відповідачем не було враховано рішення ДФС України №34621/6/99-99-11-05-01-25 від 22.07.2019 до рішення ДФС від 27.06.2019 №№29441/6/99-9911-05-02-25 та не складено нової вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.21.1.4 п.21.1. ст.21 ПК України контролюючі органи зобов`язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення, податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №0009611305, винесену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.05.2019 №0009621305.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.05.2019 №0009591305.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.05.2019 №0009601305.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2995,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05.05.2020.

Суддя А.В. Сіпака