Рішення № 89061604, 05.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 травня 2020 року (09 год. 45 хв.)Справа № 280/1622/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-63943-59-У.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з Єдиного реєстру боржників позивачу - ОСОБА_1 , стало відомо, що на виконанні Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) знаходиться виконавче провадження ВП 61178253 про стягнення коштів. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження адвокатом Земцовою В.О. отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2020 та копію вимоги, з якої стало відомо, що 21 серпня 2019 року, контролюючим органом, відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та єдиний облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ОСОБА_1 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 22371,38 грн. Вищезазначену вимогу від 21 серпня 2019 року ОСОБА_1 , не отримувала, про стягнення коштів позивачу не було відомо. Позивач вважає, що така вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, оскільки позивач не здійснювала підприємницьку діяльність, не подавала звітів, податковим органом було подано адміністративний позов до Запорізького окружного адміністративного суду про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, який задоволено та відповідно до рішення суду від 08 червня 2015 року по справі №808/2402/15 було припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Так, позивач зазначає що їй невідомо чи направляв суд копію рішення до Державного реєстратора, але у будь-якому разі органам ДПІ було відомо, що існує рішення суду про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, оскільки вони були позивачами по справі, а тому позивачу не зрозуміло, з яких підстав відповідач не виключив інформацію про позивача зі своєї інформаційної системи органу доходів і зборів на підставі рішення суду про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв`язку з постановленням судового рішення. Зазначена обставина свідчить про відсутність права вимоги у ГУ ДПС у Запорізькій області м. Запоріжжя. На підставі вищевикладеного, просить скасувати оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-63943-59-У.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 13.04.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

13.04.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17090), в якому зазначає, що відповідно до реєстраційних даних позивач перебуває на обліку в Запорізькому управлінні ГУ ДПС у Запорізькій області як фізична особа - підприємець згідно даних державної реєстрації з 01.06.2010 №20850000000002415 по теперішній час. З 03.06.2010 позивач зареєстрований в якості платника єдиного податку.

Стверджує, що з 2017 року набули чинності зміни, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями. Так, з 2017 року у разі якщо такими платниками податку не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, при цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону). З 01.01.2018 фізичні особи-підприємці, які застосовували загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону). Зауважує, що позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 цього Закону, а саме єдиний внесок на відповідні рахунки не сплачено, у зв`язку із чим ГУ ДПС у Запорізькій області 21.08.2019 сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63943-59-У на загальну суму 22371,38 грн. за формою та у строки, визначені законодавством, а тому вважає оскаржуване рішення є законним та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , 11 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено шлюб, у зв`язку із чим позивач змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с.11).

21.08.2019, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63943-59-У на загальну суму боргу 22371,38 грн., у т.ч.: недоїмка 22371,38 грн. (а.с.14).

Позивач не погодившись із вказаною вимогою звернулась до суду із вказаним позовом про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Водночас, особливості сплати ЄСВ в залежності від категорії його платників визначено статтею 4 Закону № 2464-VI.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тож, враховуючи лише ту обставину, що ОСОБА_1 має статус підприємця, відповідач в автоматичному режимі здійснив нарахування їй ЄСВ у розмірі мінімального страхового внеску за весь період з моменту набрання чинності змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до ст. 7 Закону №2464-VI.

В той же час позивач доводить неправомірність такого нарахування посилаючись на висновки, зроблені судом у рішенні від 23.06.2015 у справі №808/2402/15 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.04.2016 в частині дати ухвалення постанови у справі) за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Так, суд у вказаній справі, виходячи з тієї обставини, що ФОП ОСОБА_1 не подавала звітності до податкових органів більше трьох років, дійшов висновку про обґрунтованість вимог ДПІ у Запорізькому районі щодо припинення її підприємницької діяльності, у зв`язку з чим позов задовольнив та припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.19).

Вказане рішення суду набрало законної сили 11.07.2015.

Разом з цим, судом встановлено, що 04.10.2016 копія постанови надіслана державному реєстратору Балабинської селищної ради, для виконання та отримана 06.10.2016 уповноваженою особою.

Однак, судом встановлено, що записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ФОП ОСОБА_1 щодо припинення її підприємницької діяльності за рішенням суду не вносились.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на ту обставину, що правове регулювання питання припинення підприємницької діяльності на момент винесення відповідного судового рішення здійснювалося за правилами статті 49 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (надалі - Закон №755-IV) в редакції чинній на момент винесення судом рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Так, згідно з приписами частини першої вищевказаної норми Закону №755-IV, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Відповідно ж до частини 3 статті 49 Закону №755-IV, Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем заповнити реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з постановленням судового рішення, внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв`язку з постановленням судового рішення та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

Проте, як вже встановлено судом, всупереч вимогам Закону №755-IV, після отримання 06.10.2016 державним реєстратором постанови суду у справі №808/2402/15 про припинення підприємницької діяльності позивача, запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв`язку з постановленням судового рішення до Єдиного державного реєстру державним реєстратором не внесено, що мало своїм наслідком збереження за ОСОБА_1 статусу підприємця відповідно до облікових записів державного реєстру та записів податкового органу незважаючи на наявність такого, що набрало законної сили судового рішення.

Саме це в подальшому призвело до порушення прав особи з боку податкового органу шляхом нарахування їй ЄСВ, тобто внаслідок обставин, що ніяк не залежали від її волі, через бездіяльність державного реєстратора, який мав внести запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем у зв`язку з постановленням судового рішення до Єдиного державного реєстру у спосіб, що визначений законом, але цього не зробив.

Подібні ситуації чинним законодавством України не врегульовані.

Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з частиною першою статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, сталою практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності, як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.1999 в справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що право на справедливий розгляд в суді, ґарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (пункт 61).

В контексті обставин даної адміністративної справи принцип правової певності знаходить своє відображення в наявності рішення у формі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2015, яке набрало законної сили 11.07.2015, у зв`язку з чим ОСОБА_1 мала законні підстави сподіватися, що її підприємницька діяльність буде припинена з ініціативи або податкового органу, який виступав позивачем у справі №808/2402/15, або ж з ініціативи суду, яким в силу вимог закону направлено рішення суду державному реєстратору для внесення відповідного запису до державного реєстру.

Однак, невиправдана бездіяльність державних органів призвела до порушення прав особи внаслідок покладення на неї фінансового тягаря зі сплати ЄСВ через саму лише наявність у неї статусу підприємця, який всупереч її законним очікуванням, виявився не припиненим, внаслідок чого вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) ставить під сумнів висновки сформульовані судом у справі №808/2402/15, де судове рішення, яке набрало законної сили, набуло статусу остаточного.

Тож з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалася з питань застосування принципу правової певності, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини, як джерела права в Україні, зважаючи на те, що твердження позивача про припинення нею підприємницької діяльності з 23.06.2015 відповідач не спростував ніяким чином, суд робить висновок щодо протиправності вимоги податкового органу з приводу необхідності сплати ОСОБА_1 єдиного соціального внеску.

Відтак, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає, що позовна вимога про скасування вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.08.2019 №Ф-63943-59-У про сплату боргу (недоїмки) підлягає задоволенню, а сама вимога скасуванню, як протиправна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки), вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим під час розгляду обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправною та скасувавши вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-63943-59-У.

У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 №Ф-63943-59-У.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.05.2020.

Суддя Ю.В. Калашник