Рішення № 89061589, 04.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 року Справа № 280/2083/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ПФУ у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснювати позивачу виплату пенсії у розмірі, не нижче призначеного згідно із протоколом від 25.07.2017 №3919 у сумі 12161,45 грн. без обмеження її виплати в сумі 10740,00 грн. та здійснити її виплату з урахуванням різниці, що вже була виплачена з 01.01.2018.

Ухвалою суду від 31.03.2020 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до протоколу про призначення пенсії від 25.07.2017 позивачу призначено пенсію в розмірі 12161,45 грн., проте призначену пенсію у розмірі 12161,45 грн. позивач не отримував, оскільки статтею 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до 31.12.2017 було обмежено максимальний розмір пенсії сумою у 10740,00 грн. Разом з тим, на думку позивача, з 01.01.2018 відповідач протиправно продовжив виплачувати йому пенсію в розмірі 10740,00 грн., оскільки станом на 01.01.2018 розмір призначеної йому пенсії не перевищував 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність - 13730 грн. Позивач вказує на те, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, а відтак позивач вважає, що він має право на отримання з 01.01.2018 пенсії в раніше призначеному розмірі. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до протоколу №3919 від 25.07.2017 розмір пенсії позивача з 24.07.2017 становив 10740 грн. (з обмеженням). Зазначає, що після проведених перерахунків пенсійних виплат позивача розмір призначеної пенсії зменшився, у зв`язку з чим, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія позивачу продовжувала виплачуватись в розмірі 10740 грн. Відповідач вважає, що виплачувати позивачу пенсію в розмірі 12161,45 грн. немає законних підстав, оскільки після перерахунку з 01.10.2017 розмір пенсії позивача становить 9022,16 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу Правобережного об`єднаного УПФУ м.Запоріжжя №3919 від 25.07.2017 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 (а.с.14).

Під час розгляду справи встановлено, що починаючи з дати призначення пенсії, пенсія позивачу виплачувалась в розмірі 10740,00 грн.

Не погодившись з правомірністю виплати з 01.01.2018 пенсії в розмірі 10740,00 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений на розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.27 Закону №1058, розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп ?Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною 3 статті 27 Закону №1058 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу Правобережного об`єднаного УПФУ м.Запоріжжя №3919 від 25.07.2017 загальний розмір пенсії за віком ОСОБА_1 з 24.07.2017 склав 12161,45 грн.

При цьому, в вищезазначеному протоколі вказано на те, що позивачу пенсія призначена щомісячно в сумі: графа «Пенсії» зазначена сума 12161,45 грн., у графі «Доплати» зазначено мінус 1421,45 (823), всього - 10740,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач під час призначення пенсії у липні 2017 року набув право на отримання пенсії в розмірі 12161,45 грн., проте, з урахуванням положень частини 3 статті 27 Закону №1058, фактична виплата пенсії була обмежена сумою 10740,00 грн.

Разом з тим, з 01.01.2018 частиною 3 статті 27 Закону №1058 спірні правовідносини були врегульовані таким чином, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Отже, з урахуванням положень ч.3 ст.27 Закону №1058, з 01.01.2018 виплата пенсії була обмежена розміром у 13730,00 грн., а відповідно з 01.01.2018 позивач набув право на отримання призначеної йому пенсії у повному розмірі, оскільки її розмір (12161,45 грн.) не перевищував десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, суд зазначає, що доводи позивача про те, що позивачу пенсія була призначена в розмірі 10740,00 грн. є помилковими, оскільки пенсія призначена саме у розмірі 12161,45 грн., а сума у розмірі 10740,00 грн. утворилась виключно, у зв`язку із законодавчим обмеженням розміру пенсії, що могла виплачуватись пенсіонеру.

Посилання відповідача на подальші перерахунки пенсії позивача суд відхиляє, оскільки пунктом 4 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Позивачу пенсія була встановлена в розмірі 12161,45 грн., а відповідно не зважаючи на проведені перерахунки, пенсія повинна виплачуватись у раніше встановленому розмірі.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність невиплати позивачу пенсії в розмірі 12161,45 грн. починаючи з 01.01.2018.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд відхиляє та звертає увагу на положення частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням нарахування пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі №607/1402/16-а (адміністративне провадження №К/9901/13661/18), який враховується судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснювати з 01.01.2018 виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 12161,45 грн. (дванадцять тисяч сто шістдесят одна гривня 45 копійок) без обмеження її виплати сумою у 10740,00 грн. та здійснити виплату пенсії з урахуванням різниці, що вже була виплачена.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Суддя І.В. Новікова