Рішення № 89061487, 27.04.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2020 року м. Ужгород№ 260/585/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Міци О.-Д.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з`явився;

представник позивача Резуненко Олександр Анатолійович - не з`явився;

відповідач - Закарпатська митниця Державної фіскальної служби - представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Рахівським РВ УМВС 18 листопада 1997 року) в особі представника Резуненка Олександра Анатолійовича (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бачинського (Олександра Невського), 2) до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, ЄДРПОУ 39515893), в якому просить суд: "1. Прийняти позовну заяву до свого провадження; 2. У відповідності до п. 2 ч. 2, ст. 245 КАС України, визнати протиправним та скасувати акт індивідуальної дії, а саме: визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару № UА305000/2019/000052/2 від 21.02.2019 року та картки відмови № UА305200/2019/00059; 3. Судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався з існуванням на те об`єктивних причин.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Позивач вказує, що до Закарпатської митниці було подано митну декларацію № UA305200/2019/014782, з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля марки Volkswagen, модель Tiguan, № кузова НОМЕР_2 , 2011 року виготовлення. Митна вартість товару визначена за ціною договору (основний метод). На підтвердження заявленої митної вартості було подано всі необхідні документи. Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA305000/2019/000052/2 від 21 лютого 2019 року, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305200/2019/00059, у зв`язку з чим заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу у розмірі 141900 чеських крон не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю заявленої митної вартості з ціновою інформацією щодо цього товару, наявною у митного органу, поданих документах декларантом документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та неподання додаткових документів необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару. У зв`язку з чим відповідачем митну вартість товару визначено резервним методом: проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних товарів та з довідковою інформацією та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості. Позивач не погоджується із спірними рішеннями, оскільки відповідачу було подано всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім цього, приймаючи спірні рішення митний орган не довів наявність у нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості, а також необґрунтовано застосував другорядний метод визначення, у той час, коли декларантом були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

У відзиві на позов представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що 20 лютого 2019 року декларантом було подано до митного оформлення митну декларацію на товар - легковий автомобіль марки Volkswagen, модель Tiguan, № кузова НОМЕР_2 , 2011 року виготовлення з метою випуску його у вільний обіг на адресу громадянки ОСОБА_1 Митна вартість товару у вказаній митній декларації заявлена декларантом самостійно за першим (основним) методом і з урахуванням транспортних витрат (50 євро) становить 170871,26 грн. (еквівалент 141900 чеських крон). Під час прийняття митної декларації до митного оформлення, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в програмному забезпеченні АСМО "Інспектор" для транспортного засобу з VIN- кодом НОМЕР_2 зґенеровано числовий індикатор вартості на рівні 8439 євро. В рамках виконання митних формальностей, зґенерованих АСАУР, посадовою особою, що здійснювала митне оформлення було направлено електронний запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару. Для підтвердження митної вартості товару до митного оформлення надано у тому числі: договір купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року, реєстраційні документи на транспортний засіб, однак такі не містили всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, а також всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі, відсутній платіжний документ (квитанція). З огляду на викладене вище, заявлену митну вартість товару було скориговано із застосуванням резервного методу на підставі цінової інформації (8439 євро), зґенерованої АСАУР для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_2 . Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

27 квітня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представникам позивача, відповідно до якої позивач просить розглянути справу без його участі за наявними матеріалами у справі та задовольнити позовні вимоги (а.с. 179).

Відповідач у судове засідання не з`явився та не забезпечив явку свого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також скорочені строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою митного оформлення вказаного товару уповноваженою особою (митним брокером) ТОВ "Євро Континент" в інтересах позивача (декларанта) подано до Закарпатської митниці ДФС митну декларацію № UA305200/2019/014782, з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля марки Volkswagen, модель Tiguan, № кузова НОМЕР_2 , 2011 року виготовлення. (а.с.а.с. 65, 66).

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору 141900 чеських крон (графа 42 митної декларації). Митна вартість товару з урахуванням транспортних витрат у розмірі 50 євро становить 170871,26 грн, або еквівалент 5567,75 євро.

17 лютого 2019 року митним органом було здійснено огляд ТЗ про що складено Акт огляду товару та додатковий аркуш до Акту огляду товару (а.с.а.с. 34 ,35).

На підтвердження вартості товару декларантом одночасно подано: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.а.с. 39, 40), договір купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року (а.с.а.с. 37, 38).

Під час здійснення митних формальностей за поданою декларантом митною декларацією, відповідач запропонував провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На запит митниці декларантом було повідомлено, що інших документів для підтвердження заявленої митної вартості надати не має можливості (а.с.а.с. 76, 77).

Рішенням Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості № UА305000/2019/000052/2 від 21 лютого 2019 року проведено коригування митної вартості задекларованого позивачем товару та розраховану декларантом митну вартість товару у розмірі 141900 чеських крон (170871,26 грн, або еквівалент 5567,75 євро) скориговано до 8489 євро за резервним методом визначення митної вартості (а.с.а.с. 41, 42).

У графі вищевказаного рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, за результатами відпрацювання форми митного контролю за ризиком за кодом 105-2,106-2 зґенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі - АСУР) заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з наявністю в органу доходів і зборів цінової інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, що заявлена декларантом за основним методом митна вартість транспортного засобу легкового автомобіля марки Volkswagen, модель Tiguan, № кузова НОМЕР_2 , 2011 року виготовлення у розмірі 141900 чеських крон не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю з ціновою інформацією, наявною у митного органу, а саме: автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом НОМЕР_2 зґенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 8439 євро, у зв`язку з цим митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості. Отже, митна вартість вказаного автомобіля визначена за шостим (резервним) методом та з урахуванням витрат на транспортування та страхування складає 8439 євро + 50 євро = 8489 євро, що еквівалент 218311,69 чеських крон.

На підставі рішення про коригування митної вартості, Закарпатською митницею ДФС видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305200/2019/00059 від 21 лютого 2019 року (а.с.а.с. 43, 44).

Згідно із статтею 19 частиною 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 частини 1 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 24 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 частини 1 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із статтею 53 частини 1 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно зі статтею 53 частиною 2 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 53 частини 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із статтею 54 частиною 4 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Як вже зазначалося, декларант надав наявні у нього документи для підтвердження митної вартості транспортного засобу, зокрема: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.а.с. 39, 40), договір купівлі-продажу від 13 лютого 2019 року (а.с.а.с. 37, 38).

Крім того, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії вказаних документів на іноземній мові перекладені українською мовою (а.с.а.с. 86-99).

Відповідно до статті 54 частини 1 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (стаття 54 частина 2 МК України).

Відповідно до статті 54 частини 3 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з статтею 54 частиною 6 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (стаття 54 частина 7 МК України).

Відповідно до статті 55 частини 1 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до статті 55 частини 2 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені статтею 57 Митного кодексу України.

Так, відповідно до статті 57 частини 1 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до статті 57 частини 2 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 у справі № 809/1884/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 808/9123/15.

Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, відповідачем відповідно до статті 53 частини 3 МК України здійснено запит додаткових документів для підтвердження митної вартості транспортного засобу. Підставою для витребування відповідачем додаткових документів, було спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості.

Судом встановлено, позивачем не надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені статтею 53 частиною 2 Митного кодексу України, оскільки документи, що були подані разом з митною декларацією містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами статті 58 частин 4, 5 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 820/1780/18 .

Крім того, суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19 лютого 2019 року в справі № 805/2713/16-а.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені статті 58 частиною 2 Митного кодексу України.

Так, відповідно до статті 58 частини 2 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відтак, вимоги статті 53 частин 3, 4 та статті 58 частини 2 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однак, відповідач, у оскарженому рішенні про коригування митної вартості обмежився лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначив при цьому які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими та в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності наявні в поданих декларантом документах, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті статті 55 частини 2 МК України.

Крім того, всупереч положенням статті 55 частини 2 пункту 4 МК України відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товарів обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, а саме: не зазначив номер та дату митної декларації, на підставі якої скориговано митну вартість імпортованого товару; пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вищезазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивач при митному оформленні надав наявні в нього та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості за ціною договору. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного, а саме: резервного методу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від № UА305000/2019/000052/2 від 21 лютого 2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305200/2019/00059 від 21 лютого 2019 року Закарпатської митниці ДФС не відповідають критеріям, встановленим статтею 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 139 частин 1 та 3 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, із врахуванням задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної фіскальної служби судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 911,87 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Рахівським РВ УМВС 18 листопада 1997 року) до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА305000/2019/000052/2 від 21 лютого 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305200/2019/00059 від 21 лютого 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Рахівським РВ УМВС 18 листопада 1997 року) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, ЄДРПОУ 39515893) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 911,87 (дев`ятсот одинадцять гривень 87 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 27 квітня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 05 травня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко