Ухвала суду № 89059453, 04.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.05.2020Справа № 910/5966/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши заяву про забезпечення позову в справі № 910/5966/20

за позовом ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр"

до Міністерства юстиції України

про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1008/5 від 18.03.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила про те, що спірний наказ відповідача безпосередньо порушує законні права ОСОБА_1 .

Ухвалою суду

Ухвалою суду від 04.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/5966/20 та призначений розгляд справи на 03.06.2020.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд:

- заборони державним реєстраторам будь-яких органів, а також нотаріусам та особам уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів проводити внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр";

- заборони реєструвати, продавати та вчиняти будь-які дії з часткою у статутному капіталі, що обліковується на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр", у розмірі 30,8%.

Як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення, позивач посилається на те, що частка в статутному капіталі 30,8% була реалізована на електронних торгах ДП "СЕТАМ" при примусовому виконанні виконавчого провадження № 58064919.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частинами 1, 3 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Керуючись наведеними нормами процесуального права, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявником належними та допустими доказами не доведено обставин, щодо вчинення Міністерством юстиції України (відповідач у справі) дій спрямованих на ускладеннея або ухилення від виконання рішення в даній справі, в разі задволення позовних вимог.

При цьому суд відзначає, що заходи забезпечення позову мають бути пов`язані із предметом позову. Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, беручи до уваги передані на розгляд ОСОБА_1 позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що вони не є пов`язаними.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи приписи статті 141 ГПК України, з огляду на доказову необґрунтованість заяви ОСОБА_1 , суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, у випадку зміни відповідних обставин.

На підставі викладеного та керуючись статями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити повністю.

2. Ухвала набирає законної сили 04.05.2020 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ