Рішення № 89059360, 23.04.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/207/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2020 Справа № 908/3592/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), буд. 5) в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 61) в особі Виробничого структурного підрозділу "Запорізьке територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 80А)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Нижарадзе Ландиши Шукраєвни, ( АДРЕСА_1 )

про виселення із нежитлових приміщень та стягнення 98877,77 грн. заборгованості

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

26.12.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", м. Київ в особі Виробничого структурного підрозділу "Запорізьке територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Нижарадзе Ландиши Шукраєвни, м. Пологи Запорізької області про виселення відповідача із нежитлових приміщень № 1 і № 2, загальною площею 42,7 кв.м., розташованих за адресою: м. Пологи Запорізької області, пров. Станційний, буд. 6/вул. М.Горького, буд. 8 , будівлі (літера Д) та стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 в сумі 91688,65 грн., заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 в сумі 2347,70 грн., 3 % річних в сумі 1825,90 грн. і інфляційні втрати в сумі 3015,52 грн., а всього 98877,77 грн. заборгованості.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 26.12.2019 справу № 908/3592/19 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3592/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/207/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.01.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/3592/19 до 27.03.2020, підготовче судове засідання відкладалося до 26.02.2020.

Підготовче судове засідання відкладалося також до 25.03.2020, про що винесено відповідну ухвалу суду по справі від 26.02.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/3592/19, судове засідання призначено на 23.04.2020.

В судовому засіданні 23.04.2020 справу розглянуто та прийнято рішення.

Позивач та відповідач в судове засідання 23.04.2020 не з`явилися, надали суду в письмовому вигляді свої правові позиції по суті спору, у зв`язку із чим враховуючи рекомендації Ради Судів України, викладені в листі № 9рс-186/20 від 16.03.2020, та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», суд визнав за можливе судове засідання 23.04.2020 провести за відсутністю представників сторін.

07.04.2020 через службу діловодства господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про виселення ФОП Нижарадзе Ландиши Шукраєвни, м. Пологи Запорізької області із нежитлових приміщень № 1 і № 2, загальною площею 42,7 кв.м., розташованих за адресою: м . Пологи Запорізької області, пров. Станційний, буд. 6/вул. М.Горького, буд. 8, будівлі (літера Д) у зв`язку із повернення відповідачем спірного майна в добровільному порядку 01.04.2020 за актом приймання-передавання про повернення майна.

Відповідач в письмовій заяві «Правова позиція по суті спору» № 47 від 15.04.2020 (вх. № 7770/08-08/20 від 16.04.2020) не заперечує та підтверджує факт повернення позивачу спірного майна в добровільному порядку 01.04.2020 за актом приймання-передавання про повернення майна.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1 та 3 ст. 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно пункту 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом.

Приписами ч. 3 ст. 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Дослідивши заяву позивача про відмову від позову, суд вважає, що вказана заява не суперечить чинному законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтересів позивача.

На підставі наведеного вище, суд вважає за можливе прийняти відмову АТ "Українська залізниця" особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Запорізьке територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" від позову в частині позовних вимог про виселення ФОП Нижарадзе Ландиши Шукраєвни, м. Пологи Запорізької області із нежитлових приміщень № 1 і № 2, загальною площею 42,7 кв.м., розташованих за адресою: м. Пологи Запорізької області, пров. Станційний, буд. 6/вул. М.Горького, буд. 8 , будівлі (літера Д), закрити провадження у справі № 908/3592/19 в цій частині позовних вимог на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 23.04.2020 судом розглянуті по суті і вирішені позовні вимоги про стягнення з ФОП Нижарадзе Ландиши Шукраєвни заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 в сумі 91688,65 грн., заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 в сумі 2347,70 грн., 3 % річних в сумі 1825,90 грн. і інфляційні втрати в сумі 3015,52 грн.

Заявлені позивачем вимоги викладені в письмових заявах по суті спору та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 205, 525, 526, 530, 546, 549, 611, 612, 625-629, 639, 641, 642, 758, 759, 763, 785, 795 ЦК України, ст., ст. 136, 137, 193, 230-232, 283, 291 ГК України, ст., ст. 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 13.02.2015 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області з ФОП Нижарадзе Л.Ш. укладеного договір оренди державного нерухомого майна № 3363/д, за умовами якого відповідач отримала в орендне користування нежитлові приміщення № 1 і № 2, загальною площею 42,7 кв.м., розташованих за адресою: м . Пологи Запорізької області, пров. Станційний, буд. 6 /вул. М. Горького, буд . 8, будівлі (літера Д), строком на 1 рік з 13.02.2015 по 12.02.2016. У зв`язку із створенням ПАТ «Українська залізниця» та передачею орендованого відповідачем майна до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» 17.02.2016 до договору оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 був укладений додатковий договір, яким встановлено, що орендодавцем майна є ПАТ «Українська залізниця», а також сторони домовилися, що умови цього додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін з 01.12.2015, додатковий договір діє до 31.03.2016 включно. Додатковими договорами від 16.03.2016, від 07.07.2016, від 20.10.2016, від 29.10.2016, від 28.04.2017 та від 30.06.2017 термін дії договору оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 продовжено до 31.10.2017 включно. У зв`язку із передачею орендованого за договором оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 нерухомого майна на баланс Виробничого структурного підрозділу "Запорізьке територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" 22.12.2017 до договору оренди був укладений додатковий договір, яким встановлено, що договір діє з 01.11.2017 по 31.12.2017. Додатковим договором від 09.01.2018 строк дії договору оренди продовжено до 31.03.2018 включно. 11.05.2018 сторонами укладено додатковий договір до договору оренди, яким встановлено, що цей договір діє з 01.04.2018 по 30.06.2018 без подальшого продовження. Після закінчення строку дії договору відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства орендоване майно позивачу не повернув, попередження № 2710 від 19.07.2018, претензію № ТУ БМЕС-3-10/520 від 14.02.2019 та лист-звернення № ТУ БМЕС-3-310/1726 від 20.05.2019 щодо повернення майна залишив поза увагою. У зв`язку із цим за час фактичного користування орендованим майном після закінчення строку дії договору за період з 01.07.2018 по 22.11.2019 позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу плату за користування майно в розмірі 91688,65 грн. Крім того, на виконання п. 5.11 договору оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 сторонами був укладений договір № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, умовами якого передбачено строк його дії протягом строку дії договору оренди. У зв`язку із неповернення відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди позивачем відповідачу за період з 01.07.2018 по 22.11.2019 нараховано 2347,70 грн. на відшкодування витрат на утримання орендованого майна. Також у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати орендної плати та витрат на утримання орендованого майна позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3 % річних в сумі 1825,90 грн. і інфляційні втрати в сумі 3015,52 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 в сумі 91688,65 грн., заборгованість за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 в сумі 2347,70 грн., 3 % річних в сумі 1825,90 грн. і інфляційні втрати в сумі 3015,52 грн., а всього 98877,77 грн. заборгованості.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових заявах по суті спору. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що дійсно 13.02.2015 укладений договір оренди державного нерухомого майна № 3363/д, за умовами якого ним отримано в орендне користування нежитлові приміщення № 1 і № 2, загальною площею 42,7 кв.м., розташованих за адресою: м . Пологи Запорізької області, пров. Станційний, буд. 6/вул. М.Горького, буд. 8, будівлі (літера Д), строком на 1 рік з 13.02.2015 по 12.02.2016. з урахуванням укладення сторонами додаткових договорів, які визнаються відповідачем, від 17.02.2016, від 16.03.2016 і від 07.07.2016 строк дії договору оренди продовжено до 31.07.2016 включно. В подальшому, оскільки позивач не заперечував, що відповідач продовжує користуватися майном, приймав орендну плату за користування майном, відповідач вважає, що строк дії договору оренди пролонговувався на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором. Проте відповідач не визнає додаткові договори до договору оренди від 20.10.2016, 29.11.2016, від 28.04.2017,від 30.06.2017, від 22.12.2017, від 09.01.2018 і від 11.05.2018, зазначає, що вона їх не підписувала і не скріплювала печаткою. Стосовно сплати заборгованості з орендної плати за договором оренди за заявлений позивачем період, то відповідач вважає, що таке нарахування є неправомірним, оскільки позивач отримав оренду плату за цей період, а нарахування потрійної орендної плати не передбачено жодною нормою законодавства та суперечить загальним принципам права. Також безпідставним відповідач вважає нарахування 3 % річних і інфляційних нарахувань на суму неустойки в розмірі 91688,65 грн., оскільки це не відповідає приписам ст. 625 ЦК України. Щодо стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 в сумі 2347,70 грн. за період з 01.07.2018 по 22.11.2019, то відповідач зазначає, що за цей період жодного разу не отримував рахунки від позивача на сплату цих витрат, а також не підписував акти виконаних робіт, що суперечить умовам договору. Таким чином, відповідач вважає, що у позивача не виникло права вимагати сплати заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна за заявлений період, а, відтак, і права нараховувати на цю заборгованість штрафні санкції на підставі ст. 625 ЦК України. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ

13.02.2015 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області з ФОП Нижарадзе Ландишею Шукраєвною (відповідачем у справі) укладеного Договір оренди державного нерухомого майна № 3363/д (далі за текстом - Договір оренди), за умовами якого відповідач (Орендар) отримала в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення № 1 і № 2, загальною площею 42,7 кв.м., розташованих за адресою: м. Пологи Запорізької області, пров. Станційний, буд. 6/вул. М.Горького, буд. 8 , будівлі (літера Д), реєстровий номер 01073828.159.ЯНТЖУГ431. Орендоване майно перебуває на балансі відокремленого структурного підрозділу «Запорізьке будівельно-монтажне експлуатаційне управління» державного підприємства «Придніпровська залізниця». (п. 1.1 Договору оренди)

За умовами Договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу непродовольчих товарів. (п. 1.2)

Згідно п. 2.1 Договору оренди Орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно з підписанням сторонами Договору та акту приймання-передавання орендованого майна.

Факт передачі в оренду державного нерухомого майна за Договором оренди № 3363/д від 13.02.2015 підтверджується Актом приймання-передавання від 13.02.2015, який підписано і скріплено печатками Орендодавця, Орендарі і Балансоутримувача (додаток 1 до Договору оренди).

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Норму аналогічного змісту містить ст. 284 ГК України, якою передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Строк дії Договору оренди відповідно до пункту 10.1 встановлено на один рік з 13.02.2015 по 12.02.2016 включно.

23.02.2012 прийнято Закону України № 4442-VІ «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», яким визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), а також особливості управління і розпорядження його майном.

Статтею 2 зазначеного Закону закріплено, що утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

25.06.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якої утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до цієї Постанови.

Згідно додатку 1 до вказаної постанови № 200 від 25.06.2014 Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 01073828) увійшло в перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Частиною 6 статті 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до п. 1 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, ПАТ «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 53, ст. 1402).

Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. (п. 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735)

Згідно додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 Державне підприємство «Придніпровська залізниця» увійшло в перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування на базі яких утворилось Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», про що внесено від повідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприєм ців.

Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 «Про деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця», відповідні зміни внесено до Статуту Товариства.

У зв`язку із створенням ПАТ «Українська залізниця» та передачею орендованого відповідачем майна до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» 17.02.2016 до Договору оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 був укладений Додатковий договір, яким встановлено, що Орендодавцем майна є ПАТ «Українська залізниця», орендна плата 100 % перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Цим же Додатковим договором від 17.02.2016 сторони погодилися доповнити п. 10.1 Договору оренди другим абзацом в наступній редакції: «Термін дії Договору оренди продовжено по 31.03.2016 включно», а також сторони домовилися, що умови цього Додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін з 01.12.2015, додатковий договір діє до 31.03.2016 включно.

Додатковим договором від 16.03.2016 абз. 2 п. 10.1 Договору оренди викладено в новій редакції, якою термін дії Договору продовжено до 30.06.2016 включно.

Додатковим договором від 07.07.2016 п. 10.1 Договору оренди викладено в новій редакції: «Цей Договір діє з 01 липня по 31 липня 2016 року включно».

Додатковим договором від 20.10.2016 п. 10.1 Договору оренди доповнено підпунктом 10.1.3 в наступній редакції: «Цей Договір діє до 31.10.2016 включно».

Додатковим договором від 29.11.2016 сторони визначили, що Договір оренди діє з 01.11.2016 по 31.03.2017 включно.

Додатковим договором від 29.04.2017 сторони узгодили, що Договір оренди діє з 01.04.2017 по 30.06.2017 включно.

Додатковим договором від 30.06.2017 сторони визначили, що Договір оренди діє з 01.07.2017 по 31.10.2017 включно.

У зв`язку із передачею орендованого за Договором оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 нерухомого майна на баланс Виробничого структурного підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» 22.12.2017 до Договору оренди був укладений Додатковий договір, яким встановлено, що Договір діє з 01.11.2017 по 31.12.2017 включно.

Додатковим договором від 09.01.2018 строк дії Договору оренди продовжено до 31.03.2018 включно.

11.05.2018 сторонами укладено Додатковий договір до договору оренди, яким встановлено, що цей Договір діє з 01.04.2018 по 30.06.2018 без подальшого продовження.

Таким чином, досліджені судом письмові докази у їх сукупності свідчать, що Договір оренди з урахуванням всіх укладених до нього Додаткових договорів діяв з 13.02.2015 по 30.06.2018 включно.

При цьому, доводи відповідача, що Додаткові договори до Договору оренди від 20.10.2016, від 29.11.2016, від 28.04.2017, від 30.06.2017, від 22.12.2017, від 09.01.2018 і від 11.05.2018 не укладалися, оскільки вона їх не підписувала і не скріплювала печаткою, не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.

Пунктами 5.10 і 10.10 Договору оренди сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання Договору відповідач зобов`язаний повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини відповідача. У разі припинення або розірвання Договору майно протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) повертається відповідачем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передавання. Обов`язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на відповідача.

04.05.2018 позивачем на адресу відповідача направлялася заява № ФБМЕС-01/318 про припинення дії Договору оренди, в якій відповідачу повідомлялося, що термін дії Договору оренди закінчується 30.06.2018, у зв`язку із чим він зобов`язаний повернути орендоване майно після закінчення строку дії Договору. До зазначеної зави додавалися два примірники Акту приймання-передачі нерухомого майна.

Відповідачем заява № ФБМЕС-01/318 від 04.05.2018 отримана 24.05.2018, про що свідчить особистий підпис ФОП Нижарадзе Л.Ш. на цій заяві.

Як свідчать матеріали справи, після закінчення строку дії Договору оренди відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства орендоване майно позивачу не повернув.

Договір оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 укладено на нерухоме майно, що знаходиться в державній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», про що зазначено в ст. 1 цього Закону.

У відповідності до ст. 27 вказаного вище Закону України у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Аналогічні умови сторони передбачили пунктом 10.11 Договору, а саме - якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна в термін визначений в п. 10.10 договору, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Попередження № 2710 від 19.07.2018, претензію № ТУ БМЕС-3-10/520 від 14.02.2019 та лист-звернення № ТУ БМЕС-3-310/1726 від 20.05.2019, які направлялися позивачем на адресу відповідача щодо повернення майна останнім залишені поза увагою.

На час звернення позивача до суду із позовом у даній справі майно, орендоване за Договором оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015, відповідачем позивачу повернуто не було.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору після відкриття провадження у справі № 908/3592/19 нерухоме майно, що було предметом Договору оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015, відповідач повернув позивачу по акту приймання-передавання від 01.04.2020.

У зв`язку із цим за час фактичного користування орендованим майном після закінчення строку дії Договору оренди за період з 01.07.2018 по 22.11.2019 позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 10.11 Договору оренди нараховано відповідачу плату за користування майном в розмірі 91688,65 грн.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов`язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що за період з 01.07.2018 по 22.11.2019, тобто в період, коли Договір оренди припинив свою дію, відповідачем сплачувалися позивачу кошти за фактичне користування нерухомим майном в розмірі орендної плати за кожний місяць, визначеному Договором. Загалом за вказаний період відповідачем сплачено позивачу 45844,34 грн.

Позивачем даний факт не заперечується.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до ч. 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що неповернення відповідачем позивачу нерухомого майна з оренди у визначений Договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Проте, враховуючи вище наведені приписи законодавства, у заявлений позивачем період з 01.07.2018 по 22.11.2019, тобто в період, коли Договір оренди припинив свою дію, у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати саме неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За таких обставин, врахувавши сплату відповідачем позивачу 45844,34 грн. за фактичне користування нерухомими майном в сумі орендної плати за кожен місяць у період з 01.07.2018 по 22.11.2019, суд вважає, що обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача половини заявленої суми неустойки у розмірі 45844,33 грн.

В частині стягнення іншої половини заявленої позивачем суми неустойки позов заявлено безпідставно і задоволенню не підлягає, оскільки в такому випадку мало б місце потрійне нарахування плати за користування майном за спірний період (орендна плата фактично сплачена відповідачем за спірний період та неустойка в розмірі подвійної орендної плати за цей же період).

Стосовно позовних вимог про стягнення 2930,73 грн. інфляційний втрат та 1777,77 грн. 3 % річних нарахованих на заявлену до стягнення суму неустойки в розмірі 91688,65 грн. по Договору оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015, слід зазначити наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Отже, неустойка у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахована на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, не є грошовим зобов`язанням в розумінні ст. 509 ЦК України, а тому нарахування інфляційних витрат та річних процентів згідно ст. 625 ЦК України на неустойку є безпідставним.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог про стягнення 2930,73 грн. інфляційний втрат та 1777,77 грн. 3 % річних нарахованих на суму неустойки в розмірі 91688,65 грн. по Договору оренди державного нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 відмовляється повністю.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 в сумі 2347,70 грн.

Матеріалами справи доведено, що виконання п. 5.11 Договору оренди № 3363/д від 13.02.2015 ДП «Придніпровська залізниця» як балансоутримувачем орендованого майна та відповідачем був укладений Договір № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, умовами якого передбачено обов`язок відповідача відшкодовувати витрати балансотуримувача на утримання орендованого майна, сплату податку на землю, експлуатаційні витрати та комунальні послуги пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим Договором.

До вказаного Договору про відшкодування сторонами укладалися Додаткова угода № 1 від 24.12.2015 і Додаткова угода № 2 від 24.05.2018.

Пунктом 7.1 Договору № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 про відшкодування сторони передбачили, що цей Договір набуває чинності з моменту фактичної передачі майна в оренду, з 13.02.2015 та діє протягом строку дії Договору оренди.

Додатковою угодою № 2 від 24.05.2018 п.7.1 Договору № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 про відшкодування доповнено умовою, що сторони, керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, починаючи з 01.01.2018, але в будь-якому разі його умови розповсюджуються на відносини сторін до повернення майна Орендарем Балансоутримувачу згідно з актом приймання-передавання.

У зв`язку із неповернення відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії Договору оренди позивачем відповідачу за період з 01.06.2018 по 22.11.2019 нараховано 2347,70 грн. на відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок витрат на утримання орендованого майна за вказаний період, судом встановлено що розрахунок позивачем виконаний правильно.

Доводи відповідача, що за заявлений період він жодного разу не отримував рахунки від позивача на сплату цих витрат не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та спростовуються тим, що вони додавалися до позивачем до претензії № ТУ БМЕС-3-10/520 від 14.02.2019.

Крім того, в поясненнях по суті спору № ТУ БМЕС-3-10/114 від 03.04.2020 (вх. № 7055/08-08/20 від 07.04.2020) позивач зазначив, що 21.02.2020 відповідачем відшкодовано йому 138,20 грн. витрат на утримання орендованого майна за червень 2018 року. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з відшкодування витрат на утримання орендованого майна за період з 01.07.2018 по 22.11.2019 становить 2209,50 грн.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 підлягає задоволенню судом в розмірі 2209,50 грн. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 в розмірі 138,20 грн. провадження у справі № 908/3592/19 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 48,13 грн. та 84,79 грн. інфляційних витрат за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 48,13 грн. та 84,79 грн. інфляційних витрат за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за Договором оренди нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 в сумі 45844,33 грн., заборгованості за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 в сумі 2209,50 грн., 3 % річних в сумі 48,13 грн. і інфляційні втрати в сумі 84,79 грн. В частині стягнення з відповідача на користь позивача 138,20 грн. заборгованості за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 провадження у справі підлягає закриттю. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", м. Київ в особі Виробничого структурного підрозділу "Запорізьке територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Нижарадзе Ландиши Шукраєвни, м. Пологи Запорізької області про виселення відповідача із нежитлових приміщень № 1 і № 2, загальною площею 42,7 кв.м., розташованих за адресою: м . Пологи Запорізької області, пров. Станційний, буд. 6/вул. М.Горького, буд. 8, будівлі (літера Д) та стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 3363/д від 13.02.2015 в сумі 91688,65 грн., заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 в сумі 2347,70 грн., 3 % річних в сумі 1825,90 грн. і інфляційні втрати в сумі 3015,52 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нижарадзе Ландиши Шукраєвни, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 41149437) в особі Виробничого структурного підрозділу "Запорізьке територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 80А, код ЄДРПОУ ВСП 41149437/номер ідентифікації 884) на р/р АТ «Укрзалізниця» в АТ «Ощадбанк» м. Києв № НОМЕР_2, МФО 322669) 45844 (сорок п`ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 33 коп. неустойки, 2209 (дві тисячі двісті дев`ять) грн. 50 коп. витрат на утримання орендованого майна, 84 (вісімдесят чотири) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 48 (сорок вісім) грн. 13 коп. 3 % річних та 3325 (три тисячі триста двадцять п`ять) грн. 26 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Прийняти відмову від позову в частині в частині позовних вимог про виселення Фізичної особи-підприємця Нижарадзе Ландиши Шукраєвни, м. Пологи Запорізької області із нежитлових приміщень № 1 і № 2, загальною площею 42,7 кв.м., розташованих за адресою: м . Пологи Запорізької області , пров. Станційний, буд. 6/вул. М.Горького, буд. 8, будівлі (літера Д) та закрити провадження у справі № 908/3592/19 в цій частині позовних вимог.

4. Провадження у справі № 908/3592/19 в частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Нижарадзе Ландиши Шукраєвни, м. Пологи Запорізької області на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", м. Київ в особі Виробничого структурного підрозділу "Запорізьке територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", м. Запоріжжя 138,20 грн. заборгованості за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна № ПР/БМЕУ-3-15-013/НКМ-В від 12.03.2015 закрити.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 04» травня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.