Рішення № 89058668, 30.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року П/320/675/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2020 №0000260501 та №0000270501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ "СКС" та з ТОВ "С.К.С" та правомірно визначило витрати та сформувало податковий кредит за результатами здійснення господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами. Натомість, позивач стверджує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ "Фора" з ТОВ "СКС", ТОВ "С.К.С" є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних визначено витрати та сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує, що господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, та були надані податковому органу під час перевірки.

Водночас, позивач звертав увагу на те, що придбана у ТОВ "СКС", ТОВ "С.К.С" продукція була використана у власній господарській діяльності, оскільки така продукція була реалізована ним на експорт.

Позивач також зазначив, що його контрагенти на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій були зареєстрованими в якості платників податку на додану вартість, а договори, вчинені із ТОВ "СКС", ТОВ "С.К.С", не є безтоварними і не були визнані недійсними у судовому порядку.

При цьому, позивач зауважив, що посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Крім того, позивач звертав увагу на те, що порушення податкового законодавства з боку контрагентів не впливає на результати діяльності ТОВ "Фора" та не може бути підставою для притягнення товариства до відповідальності, оскільки він не може нести відповідальність за можливі дії інших суб`єктів господарювання та/або його керівних органів.

У зв`язку з зазначеним, позивач зазначив, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ТОВ "Фора" та ТОВ "СКС", ТОВ "С.К.С", а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважає незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Офіс ВПП ДПС при проведенні перевірки ТОВ "Фора" та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що в ході перевірки позивача встановлено безпідставне документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "СКС" по придбанню кукурудзи, соєвих бобів та з ТОВ "С.К.С" по придбанню олії соєвої з підстав: обриву ланцюга постачання товарів; неможливості встановлення походження товару; дефектності товарно-транспортних накладних; не підтвердження первинними документами транспортування придбаного позивачем товару до зернового складу; відсутності реєстрації місця зберігання постачальниками товару.

На підставі зазначених фактів контролюючим органом зроблено висновки, що контрагенти позивача - ТОВ "СКС", ТОВ "С.К.С" здійснювали постачання сільськогосподарської продукції без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України.

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що позивач протиправно сформував податковий кредит по господарським операціям із вказаним контрагентом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 закрито підготовче провадження у справі та вирішено перейти до розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Протокольною ухвалою від 02.03.2020 судом оголошено перерву до 16.03.2020.

У судове засідання, призначене на 16.03.2020, з`явились представники сторін.

До початку розгляду справи по суті представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача при вирішенні даного питання поклався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, суд вважає за необхідне здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора" (ідентифікаційний код 32294897) зареєстроване в якості юридичної особи 02.12.2002 за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що йому видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200204697 від 20.12.2002.

Видами діяльності ТОВ "Фора" за КВЕД є, зокрема: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями та харчовими оліями та жирами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями.

Судом встановлено, що у період з 29.08.2019 по 14.11.2019 посадовими особами Офісу ВПП ДПС на підставі наказу від 29.08.2019 №1728 та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 Податкового Кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Фора" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "СКС" (код ЄДРПОУ 36088095) за період листопад, грудень 2017 року та січень 2018 року - сум податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період листопад, грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року та січень 2019 року, та за 2017 рік, 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств; ТОВ "С.К.С" (код ЄДРПОУ 38591109) за період грудень 2018 року, січень, лютий 2019 року - сум податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період грудень 2018 року, січень - квітень 2019 року та за 2018 рік, перший квартал 2019 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 21.11.2019 №576/28-10-05-01-03-13/32294897 (надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Фора" вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7, п. 10, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23997830 грн., в тому числі по періодам: 2018 рік на суму 14507700 грн.; І квартал 2019 року на суму 9490130 грн.;

- 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4799566 грн., в тому числі по періодам: за січень 2018 року в сумі 2901540 грн.; за лютий 2019 року в сумі 1898026 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "СКС", ТОВ "С.К.С". На думку відповідача, контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив, що під час перевірки було встановлено обриву ланцюга постачання товарів; неможливості встановлення походження товару; дефектності товарно-транспортних накладних; не підтвердження первинними документами транспортування придбаного позивачем товару до зернового складу; відсутності реєстрації місця зберігання постачальниками товару.

Отже, на думку податкового органу, фактично ТОВ "СКС", ТОВ "С.К.С" займалися документальним оформленням транзитних операцій з метою формування схемного кредиту на адресу контрагентів - покупців з метою ухилення останніх від оподаткування.

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що за операціями постачання товарів оформлювались первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ "Фора" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ та доходу, а тому в ході проведення перевірки ТОВ "Фора" не підтверджено відображення у податковому обліку здійснення господарських операцій з придбання товарів від контрагентів постачальників ТОВ "СКС", ТОВ "С.К.С".

З цих підстав контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "Фора" безпідставно занижено дохід на загальну суму 23997830 грн. та сформовано податковий кредит по вказаним господарським операціям на загальну суму 4799566 грн.

Не погоджуючись з висновками зазначеного акту перевірки, позивачем подано до Офісу ВПП ДПС письмові заперечення на акт перевірки від 21.11.2019 №576/28-10-05-01-03-13/32294897, до яких були додані деякі документи.

За результатами розгляду заперечень позивача, Офіс ВПП ДПС направив на його адресу лист "Про розгляд заперечення" від 11.01.2020 №888/10/28-10-05-01-03-12, в якому повідомлялось про залишення висновків акту перевірки від 21.11.2019 №576/28-10-05-01-03-13/32294897 без змін, а заперечень позивача - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки Офісом ВПП ДПС прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 15.01.2020 №0000260501 форми "П", яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 23997830,00 грн.;

- від 15.01.2020 №0000270501 форми "В4", яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 4799566,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, матеріали справи свідчать, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни заснований на твердженні про нереальність здійснення господарських операцій за перевірений період між позивачем та ТОВ "СКС", ТОВ "С.К.С".

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України встановлено, що платниками податку на прибуток підприємств - резидентами, є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87 передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Згідно з п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від №318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Податковим кредитом у розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, витрат та доходу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат та доходу обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п. 2.15 Положення №88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та визначення витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "СКС" та з ТОВ "С.К.С", на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податку на прибуток та податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Щодо господарських операцій із ТОВ "С.К.С", судом встановлено наступне.

01.08.2018 між ТОВ "Фора" (Покупець) та ТОВ "С.К.С" (Постачальник) було укладено договір поставки №П/Ф-0108 (надалі - Договір поставки).

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки, на умовах визначених цим Договором Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару, а Покупець прийняти та оплатити поставлений Товар.

Згідно п. 2.2. Договору поставки, кількість та якість Товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії Товару визначаються Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

31.12.2018 між ТОВ "Фора" (Покупець) та ТОВ "С.К.С" (Постачальник) укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №П/Ф-0108 від 01.08.2018, відповідно до якої Сторони прийшли до згоди, що Договір поставки діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до специфікації від 19.02.2019 №ФМ-25 до договору поставки від 01.08.2018 №П/Ф-0108, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах визначених в специфікації, а саме: олію соєву нерафіновану, гідратовану не ГМО в кількості 1200 т на загальну суму 23688000,00 грн. Також цією специфікацією визначено, що Постачальник забезпечує поставку Товару автотранспортом та/або залізничним транспортом на умовах СРТ (Термінал) за місцем доставки: СРТ, ТОВ "Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс", м. Одеса, вул. Приморська, 40 (тут і далі "Термінал"). Вантажоодержувачем визначено ТОВ "Одеський портовий виробничо-перевалочний комплекс" для ТОВ "Фора".

Відповідно до специфікації від 19.02.2019 №ФМ-26 до договору поставки від 01.08.2018 №П/Ф-0108, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах визначених в специфікації, а саме: олію соєву нерафіновану, гідратовану не ГМО в кількості 800 т на загальну суму 15787200,00 грн. Також цією специфікацією визначено, що Постачальник забезпечує поставку Товару автотранспортом та/або залізничним транспортом на умовах СРТ (Термінал) за місцем доставки: СРТ, ПАТ "ІОЖК", м. Чорноморськ, Одеська область, вул. Транспортна, 45 (тут і далі "Термінал"). Вантажоодержувачем визначено ПАТ "ІОЖК" для ТОВ "Фора".

На підтвердження отримання ТОВ "Фора" зазначеного товару, матеріали справи містять копії видаткових накладних: №1109329 від 24.02.2019 на суму 921858,00 грн., у т.ч. ПДВ 153643,00 грн.; №1109330 від 27.02.2019 на суму 2271679,20 грн., у т.ч. ПДВ 378613,20 грн.; №1109331 від 28.02.2019 на суму 895406,40 грн., у т.ч. ПДВ 149234,40 грн.; №1109332 від 24.02.2019 на суму 2836565,16 грн., у т.ч. ПДВ 472760,86 грн.; №1109445 від 25.02.2019 на суму 734894,16 грн., у т.ч. ПДВ 122482,36 грн.; №1109446 від 26.02.2019 на суму 698188,92 грн., у т.ч. ПДВ 116364,82 грн.; №1109447 від 27.02.2019 на суму 2291117,40 грн., у т.ч. ПДВ 381852,90 грн.; №1109448 від 28.02.2019 на суму 738446,28 грн., у т.ч. ПДВ 123074,38 грн.

ТОВ "С.К.С" для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями надано позивачу податкові накладні: №1109329 від 24.02.2019 на суму 921858,00 грн., у т.ч. ПДВ 153643,00 грн.; №1109332 від 24.02.2019 на суму 2836565,16 грн., у т.ч. ПДВ 472760,86 грн.; №1109446 від 26.02.2019 на суму 698188,92 грн., у т.ч. ПДВ 116364,82 грн.; №1109445 від 25.02.2019 на суму 734894,16 грн., у т.ч. ПДВ 122482,36 грн.; №1109447 від 27.02.2019 на суму 2291117,40 грн., у т.ч. ПДВ 381852,90 грн.; №1109330 від 27.02.2019 на суму 2271679,20 грн., у т.ч. ПДВ 378613,20 грн.; №1109448 від 28.02.2019 на суму 738446,28 грн., у т.ч. ПДВ 123074,38 грн.; №1109331 від 28.02.2019 на суму 895406,40 грн., у т.ч. ПДВ 149234,40 грн.

Оплата за отриманий від ТОВ "С.К.С" товар підтверджується платіжним дорученням №5146205 від 03.05.2019 на суму 15241634,23 грн.

Перевезення товару здійснювалось транспортом ТОВ "Бєл-Транс" на замовлення ТОВ "С.К.С", що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, а саме: №2588-14 від 23.02.2019; №2588-13 від 23.02.2019; №2588-3 від 26.02.2019; №2588-6 від 25.02.2019; №2588-7 від 25.02.2019; №2588-15 від 25.02.2019; №2588-9 від 25.02.2019; №2588-5 від 26.02.2019; №2588-4 від 26.02.2019; №2588-312 від 22.02.2019; №2588-315 від 22.02.2019; №2588-313 від 22.02.2019; №2588-314 від 22.02.2019; №2588-307 від 24.02.2019; №2588-311 від 24.02.2019; №2588-309 від 26.02.2019; №2588-310 від 26.02.2019; №2588-306 від 27.02.2019; №2588-305 від 27.02.2019.

Судом встановлено, що у подальшому отриманий від ТОВ "С.К.С" товар було реалізовано на експорт, на підтвердження чого позивачем надано копії наступних документів, а саме: договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; додаткової угоди від 02.08.2018 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; додаткової угода №1 від 01.10.2018 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; додаткової угоди №2 від 19.11.2018 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; Специфікації №ФМ-26 від 19.02.2019 до дог. комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; Специфікації №ФМ-25 від 19.02.2019 до дог. комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; додаткової угода №1 від 20.03.2019 до специфікації №ФМ-25 від 19.02.2019; звіту комісіонера №77 від 17.04.2019; форми МД-2 UА500100/2019/003845; форми МД-6 UА500100/2019/003845; форми МД-2 UА500100/2019/003846; форми МД-6 UА500100/2019/003846; повідомлення UА500100/2019/2763 від 18.03.2019; рахунку-фактури №1902192-3 від 10.04.2019; рахунку-фактури №1902192-2 від 10.04.2019; форма МД-2 UА500100/2019/002763; форма МД-6 UА500100/2019/002763; контракту купівлі-продажу №V-В/190219-2F від 19.02.2019; акту надання послуг №155 від 17.04.2019; акту №ФМ26-1 від 24.02.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-2 від 25.02.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-3 від 26.02.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-4 від 27.02.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-5 від 28.02.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-6 від 01.03.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-7 від 04.03.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-8 від 05.03.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-9 від 07.03.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-10 від 08.03.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-11 від 09.03.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; акту №ФМ26-12 від 10.03.2019 до договору комісії №08/2018-Ф від 01.08.2018; звіту комісіонера №53 від 20.03.2019; рахунку №5-190219-1F від 19.03.2019; повідомлення UА500030/2019/2730 від 19.03.2019; акту №ОУ-0000063 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.03.2019; форма МД-2 UА500030/2019/002731; форми МД-6 UА500030/2019/002731; рахунку №4-190219-1F від 18.03.2019; форми МД-2 UА500030/2019/002730; форми МД-6 UА500030/2019/002730.

Щодо господарських операцій із ТОВ "СКС", судом встановлено наступне.

30.06.2017 між ТОВ "Фора" (Покупець) та ТОВ "СКС" (Постачальник) було укладено договір поставки №Ф-3006 (надалі - Договір поставки).

Згідно п. 1.1 та п. 1.2 даного Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, передбачених цим Договором. Кількість, асортимент, ціна Товару, терміни передачі й оплати Товару, місце постачання Товару визначаються Додатками до даного Договору, які є невід`ємними його частинами.

До вказаного Договору поставки між ТОВ "Фора" (Покупець) та ТОВ "СКС" (Постачальник) укладено додаткові угоди №1 від 03.07.2017, №2 від 14.08.2017, №3 від 27.11.2017 та №4 від 19.12.2017.

Відповідно до додатку від 19.01.2018 №46 до договору поставки №Ф-3006, продавець продає, а покупець купує наступний товар: кукурудзу, українського походження, врожаю 2017 року в кількості 2500 т на загальну суму 13050000,00 грн. Також цим додатком визначено, що Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару не пізніше 28 лютого 2018 року на умовах СРТ, ТОВ "Транссервіс 2008", Одеська область, Овідіопольський район, м. Молодіжне, вул. Залізнична, 3 (далі - Пункт поставки).

Відповідно до додатку від 22.01.2018 №47 до договору поставки №Ф-3006, продавець продає, а покупець купує наступний товар: соєві боби, українського походження, врожаю 2017 року в кількості 400 т на загальну суму 4632000,00 грн. Також цим додатком визначено, що Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару не пізніше 28 лютого 2018 року на умовах СРТ, ТОВ "Транссервіс 2008", Одеська область, Овідіопольський район, м. Молодіжне, вул. Залізнична, 3 (далі - Пункт поставки).

На підтвердження отримання ТОВ "Фора" зазначеного товару, матеріали справи містять копії видаткових накладних: №1100452 від 23.01.2018 на суму 771307,20 грн., у т.ч. ПДВ 128551,20 грн.; №1100453 від 24.01.2018 на суму 939808,80 грн., у т.ч. ПДВ 156634,80 грн.; №1100454 від 25.01.2018 на суму 400687,20 грн., у т.ч. ПДВ 66781,20 грн.; №1100455 від 26.01.2018 на суму 2508262,20 грн., у т.ч. ПДВ 418043,70 грн.; №1100456 від 27.01.2018 на суму 4592556,00 грн., у т.ч. ПДВ 765426,00 грн.; №1100457 від 28.01.2018 на суму 531813,60 грн., у т.ч. ПДВ 88635,60 грн.; №1100458 від 29.01.2018 на суму 525654,00 грн., у т.ч. ПДВ 87609,00 грн.; №1100459 від 30.01.2018 на суму 1423180,80 грн., у т.ч. ПДВ 237196,80 грн.; №1100460 від 31.01.2018 на суму 1093694,40 грн., у т.ч. ПДВ 182282,40 грн.; №1100528 від 25.01.2018 на суму 805273,20 грн., у т.ч. ПДВ 134212,20 грн.; №1100529 від 26.01.2018 на суму 396267,60 грн., у т.ч. ПДВ 66044,60 грн.; №1100530 від 28.01.2018 на суму 2534630,40 грн., у т.ч. ПДВ 422438,40 грн.; №1100531 від 30.01.2018 на суму 886101,60 грн., у т.ч. ПДВ 147683,60 грн.

ТОВ "СКС" для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями надано позивачу податкові накладні: №1100460 від 31.01.2018 на суму 1093694,40 грн., у т.ч. ПДВ 182282,40 грн.; №1100459 від 30.01.2018 на суму 1423180,80 грн., у т.ч. ПДВ 237196,80 грн.; №1100531 від 30.01.2018 на суму 886101,60 грн., у т.ч. ПДВ 147683,60 грн.; №1100458 від 29.01.2018 на суму 525654,00 грн., у т.ч. ПДВ 87609,00 грн.; №1100457 від 28.01.2018 на суму 531813,60 грн., у т.ч. ПДВ 88635,60 грн.; №1100530 від 28.01.2018 на суму 2534630,40 грн., у т.ч. ПДВ 422438,40 грн.; №1100456 від 27.01.2018 на суму 4592556,00 грн., у т.ч. ПДВ 765426,00 грн.; №1100455 від 26.01.2018 на суму 2508262,20 грн., у т.ч. ПДВ 418043,70 грн.; №1100529 від 26.01.2018 на суму 396267,60 грн., у т.ч. ПДВ 66044,60 грн.; №1100528 від 25.01.2018 на суму 805273,20 грн., у т.ч. ПДВ 134212,20 грн.; №1100454 від 25.01.2018 на суму 400687,20 грн., у т.ч. ПДВ 66781,20 грн.; №1100453 від 24.01.2018 на суму 939808,80 грн., у т.ч. ПДВ 156634,80 грн.; №1100452 від 23.01.2018 на суму 771307,20 грн., у т.ч. ПДВ 128551,20 грн.

Оплата за отриманий від ТОВ "СКС" товар підтверджується платіжними дорученнями: №4564688 від 26.06.2018; №4564689 від 26.06.2018; №4566161 від 26.06.2018; №4566934 від 26.06.2018.

Перевезення товару здійснювалось транспортом ТОВ "Бєл-Транс" на замовлення ТОВ "СКС", що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, а саме: №061878 від 23.01.2018; №061879 від 22.01.2018; №061974 від 30.01.2018; №090679 від 30.01.2018; №090680 від 30.01.2018; №083890 від 30.01.2018; №083873 від 30.01.2018; №061972 від 30.01.2018; №089900 від 29.01.2018; №090677 від 29.01.2018; №090676 від 29.01.2018; №061975 від 29.01.2018; №061968 від 29.01.2018; №061969 від 29.01.2018; №061967 від 29.01.2018; №061966 від 29.01.2018; №061956 від 29.01.2018; №061955 від 29.01.2018; №089887 від 28.01.2018; №089894 від 28.01.2018; №089884 від 27.01.2018; №089883 від 27.01.2018; №089882 від 27.01.2018; №089896 від 27.01.2018; №090523 від 26.01.2018; №089924 від 26.01.2018; №090504 від 26.01.2018; №090502 від 26.01.2018; №083867 від 26.01.2018; №089878 від 26.01.2018; №090505 від 26.01.2018; №090503 від 26.01.2018; №090501 від 26.01.2018; №089880 від 26.01.2018; №089881 від 26.01.2018; №089877 від 26.01.2018; №089876 від 26.01.2018; №090525 від 26.01.2018; №089906 від 26.01.2018; №090520 від 26.01.2018; №090521 від 26.01.2018; №090519 від 26.01.2018; №090512 від 26.01.2018; №090518 від 26.01.2018; №090517 від 26.01.2018; №089925 від 26.01.2018; №090515 від 26.01.2018; №090511 від 26.01.2018; №090516 від 26.01.2018; №090509 від 26.01.2018; №090510 від 26.01.2018; №090507 від 26.01.2018; №090506 від 26.01.2018; №089911 від 25.01.2018; №089912 від 26.01.2018; №089913 від 27.01.2018; №089916 від 25.01.2018; №089905 від 25.01.2018; №061798 від 25.01.2018; №061826 від 25.01.2018; №089923 від 25.01.2018; №124014 від 25.01.2018; №124015 від 25.01.2018; №089889 від 28.01.2018; №089891 від 28.01.2018; №083891 від 30.01.2018; №061882 від 22.01.2018; №061883 від 22.01.2018; №061884 від 22.01.2018; №061885 від 22.01.2018; №061888 від 23.01.2018; №061886 від 23.01.2018; №061887 від 23.01.2018; №061892 від 23.01.2018; №061891 від 23.01.2018; №061889 від 23.01.2018; №061893 від 23.01.2018; №061894 від 23.01.2018; №061895 від 24.01.2018; №089908 від 24.01.2018; №089909 від 24.01.2018; №089915 від 24.01.2018; №089921 від 24.01.2018; №090508 від 25.01.2018; №089907 від 28.01.2018; №089903 від 27.01.2018; №089902 від 27.01.2018; №089885 від 27.01.2018; №089901 від 28.01.2018; №061899 від 28.01.2018; №089893 від 27.01.2018; №089892 від 26.01.2018; №089895 від 27.01.2018; №089898 від 28.01.2018; №061898 від 30.01.2018; №061965 від 30.01.2018.

Судом встановлено, що у подальшому отриманий від ТОВ "СКС" товар було реалізовано на експорт, на підтвердження чого позивачем надано копії наступних документів, а саме: договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; додаткової угоди від 31.03.2017 до договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; додаткової угоди №1 від 27.04.2017 до договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; додаткової угоди №3 від 18.09.2017 до договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; додаткової угоди №4 від 30.11.2017 до договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; додаткової угоди №5 від 20.12.2017 до договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; додаткової угоди №6 від 02.01.2018 до договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; додаткової угоди №7 від 02.01.2018 до договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; специфікації №71 від 22.01.2018 до договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; специфікації №69 від 19.01.2018 до договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; звіту комісіонера №37 від 28.03.2018; форми МД-2 UА500100/2018/002662; форми МД-6 UА500100/2018/002662; форми МД-2 UА500100/2018/002663; форми МД-6 UА500100/2018/002663; форми МД-2 UА500100/2018/002664; форми МД-6 UА500100/2018/002664; акту №69-6 від 28.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; акту №69-7 від 29.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; акту №69-8 від 30.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; акту №69-9 від 31.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; звіту комісіонера №36 від 28.03.2018; форми МД-2 UА500100/2018/002628; форми МД-6 UА500100/2018/002628; акту №69-1 від 23.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; акту №69-2 від 24.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; акту №69-3 від 25.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; акту №69-4 від 26.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; акту №69-5 від 27.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; звіту комісіонера №52 від 26.05.2018; форми МД-2 UА500100/2018/004261; форми МД-6 UА500100/2018/004261; акту №71-1 від 25.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; акту №71-2 від 26.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; акту №71-3 від 28.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017; акту №71-4 від 30.01.2018 до Договору комісії №01/2017-Е від 31.03.2017.

Сплачені позивачем за вказаними операціями щодо купівлі оліє соєвої, кукурудзи та соєвих бобів кошти розподілені в бухгалтерському та податковому обліку шляхом віднесення сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до податкового кредиту, а в іншій частині шляхом збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування звітних періодів, що перевірялись контролюючим органом.

Отже, суд дійшов висновку про підтвердження наявними у матеріалах справи первинними документами, які також надавались позивачем до перевірки, факту руху активів по всьому ланцюгу постачання від придбання позивачем товару, а саме: олії соєвої, кукурудзи та соєвих бобів до їх подальшої реалізації покупцям.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача. У випадку невиконання контрагентом платника податків свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

За висновком суду, законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, як і права на збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання, так само, як і на платника податків не покладається обов`язок перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства.

Судом враховано, що позивачем, з метою підтвердження реального характеру виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними вище договорами, сплачено кошти, за якими позивачем включено до сум податкового кредиту з податку на додану вартість та збільшено від`ємне значення фінансового результату підприємства до оподаткування звітних періодів, що перевірялись контролюючим органом. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного у ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС" товару по ланцюгу постачання на експорт без ознак пересорту та з позитивним фінансовим результатом господарських операцій для позивача суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності, а саме: зовнішньоекономічних контрактів та специфікацій до них, митних декларацій з підтвердженням митного органу про фактичне вивезення товару за межі митної території України. Дійсний характер таких документів відповідачем не оспорювався.

Щодо питання відсутності сертифікатів про якість товару, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену, зокрема, в його ухвалі від 15.07.2015 у справі №813/3322/14, відповідно до якої, сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Порушення окремих умов договору (як-от неподання постачальником сертифікатів якості на товар), які не є істотними для сторін для досягнення цілі правочину (поставка товару), не може впливати на податкові зобов`язання однієї із сторін договору. Тому, неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Більше того, сертифікати про якість на товар, отримання яких, як зазначалося вище є необов`язковим, не є документами первинної господарської звітності, в зв`язку з чим їх відсутність жодним чином не може впливати на результати проведення перевірки.

Стосовно встановлення під час перевірки інформації щодо ТОВ "С.К.С" та ТОВ "СКС", на підставі якої відповідачем здійснено висновок про пересорт товару та обрив ланцюга по ланцюгу постачання олії соєвої, кукурудзи та соєвих бобів від контрагентів ТОВ "С.К.С" та ТОВ "СКС" до ТОВ "Фора", суд зазначає, що недотримання ТОВ "С.К.С" та ТОВ "СКС" бухгалтерської та податкової дисципліни щодо придбання ними сировини для виробництва товарів або безпосередньо товарів, які ними в подальшому було поставлено позивачу, не може слугувати беззаперечним доказом безтоварності господарської операції, за умови належного підтвердження позивачем первинними документами факту придбання цього товару у ТОВ "С.К.С" та ТОВ "СКС" та здійснення позивачем повної оплати за цей товар. При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності (наприклад, постанови Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №804/15820/15 (85836075), від 22.11.2019 у справі №817/2887/14 (85836029)).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, невиконання ними своїх податкових обов`язків, підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нездійснення господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Таких підстав відповідачем не зазначено, судом під час судового розгляду не встановлено.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Наявні у матеріалах справи документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

На думку суду, недостатність адміністративно-господарських можливостей контрагента для виконання ним господарської операції щодо поставки товару може слугувати підставою для обґрунтованого сумніву щодо реальності господарської операції лише в сукупності з іншими фактами, які б свідчили про безтоварний характер господарської операції, зокрема, відсутність належним чином оформлених первинних документів, відсутність економічного змісту господарської операції, відсутність зміни майнового стану учасників господарської операції. Втім, наданими позивачем доказами підтверджується зворотне.

Відносно доводів відповідача, що в товарно-транспортних накладних зазначені інші номера автомобілів, якими перевозився товар, то суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер (наприклад постанова Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №813/5592/14 (85836496).

Водночас, щодо транспортування товару, то суд бере до уваги наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, які складені відповідно до встановленої форми та такі, що містять усі необхідні реквізити, підписи посадових осіб про приймання-передачу товару, його характеристики. Невідповідність категорії, марки транспортного засобу може бути зумовлено технічною помилкою в написанні державного номерного знаку, що не є достатнім доказом правомірності зазначеної товарно-транспортної накладної вцілому.

Отже, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Разом з тим, визначальним в цьому випадку є факт експорту всього отриманого від ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС" товару, що підтверджується митними деклараціями та повідомленнями митниці про фактичне вивезення товару за межі митної території України.

Відповідачем не спростовано дійсність зазначених митних декларацій, які було раніше прийнято митними органами.

Відтак, суд дійшов висновку, що між ТОВ "Фора" та ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС" дійсно склалися реальні господарські відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін. До того ж, як встановлено судом, товар використано позивачем у господарській діяльності, що підтверджується належно складеними митними деклараціями відносно вивезення товарів за межі митного кордону України (експорту), та отримано позитивний фінансовий результат внаслідок зазначених господарських операцій.

За будь-яких умов оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платних несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

ТОВ "Фора" має всі документи, які підтверджують фактичні поставки йому товару від ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС", а також документи, які підтверджують подальшу реалізацію отриманого товару. На момент укладання податкових накладних в період, що перевірявся ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС" були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому порядку в якості платників ПДВ, а тому мали відповідні правові підстави для складання податкових накладних.

При цьому суд зауважує, що відповідач не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних, на підставі яких позивачем збільшено суму податкового кредиту у встановленому порядку.

Відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників, а тому, твердження відповідача про відсутність реального характеру договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не є обґрунтованим та належним засобами доказування, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями.

Враховуючи встановлені судом обставини справи щодо підтвердження наданими позивачем доказами реального характеру господарських операцій з придбання у ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС" сільськогосподарської продукції, викладені в акті перевірки від 21.11.2019 №576/28-10-05-01-03-13/32294897 висновки контролюючого органу про неправомірність формування ТОВ "Фора" витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість за наслідками зазначених господарських операцій, є необґрунтованими та протиправними.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Більш того, під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС", у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних (контрольованих) ними підприємств.

Відповідно до частини п`ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прима-С" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Так, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС", а також докази використання у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред`явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочинів, укладених між ТОВ "Фора" та ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки також відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов`язань у зв`язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС" за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем фінансового результату та податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС".

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС" є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ "С.К.С", ТОВ "СКС" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7, п. 10, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2020 №0000260501 та №0000270501.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів у вказаних контрагентів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б ТОВ "Фора" права на формування податкового кредиту та збільшення від`ємного значення фінансового результату, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 21020 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.01.2020 №5689333.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків ДПС.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 15.01.2020 №0000260501 та від 15.01.2020 №0000270501.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" (код ЄДРПОУ 32294897) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) судовий збір у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскарження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Балаклицький А. І.