Рішення № 89058383, 27.04.2020, Харківський районний суд Харківської області

27.04.20

Справа № 636/3584/19

Провадження по справі № 2/635/702/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,

при секретарі судового засідання - Желізовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-

в с т а н о в и в:

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі позивач) звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

З позовної заяви вбачається, що 27 квітня 2018 року по просп. Гагаріна у м. Харкові відбулася дорожньо - транспортна пригода (далі ДТП) за участю транспортного засобу ВАЗ 21043, д.н.з. « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 (далі відповідач) та транспортного засобу «Subaru Forester», д.н.з. « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 (далі потерпілий) . Внаслідок ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

03 травня 2018 року позивач отримав від потерпілого Заяву - повідомлення № 17739 про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування від 03 травня 2018 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 021012-2101-0000053 від 22 грудня 2017 року (далі Договір добровільного страхування) , відповідно до якого Позивач зареєстрував майнові інтереси Потерпілого, що не суперечить закону і пов`язані з володінням, використанням і розпорядженням транспортним засобом «Subaru Forester», д.н.з. « НОМЕР_2 ».

08 червня 2018 року позивач здійснив страхове відшкодування потерпілому за Договором добровільного страхування. Так, позивачем на підставі розрахунку № 000000392 від 18.05.2018 р. було складено страховий акт № 17739/18 від 08.06.2018 р. та розрахунок до нього, згідно з яким сума страхового відшкодування за Договором добровільного страхування складає 111 516, 18 грн. На підставі вказаних документів зазначена сума перерахована позивачем на рахунок потерпілого, що підтверджується платіжним дорученням № 10016 від 08.06.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 993 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 27 Закону України «Про страхування» , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 30.07.2018 р. по справі № 646/3538/18 встановлено, що ДТП відбулося внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Тобто винним у ДТП є відповідач.

За загальним правилом відповідальності за заподіяну шкоду несе особа, яка її завдала. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), вона відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідальній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду , оренди тощо) володіє транспортним засобом ( ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Водночас правила регулювання делікатних зобов`язань ( зобов`язання із завдання шкоди) допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала її, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно - правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961 - ІV (надалі Закон про ОСЦПВ).

У випадках, коли делікатні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у делікатному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим , якому він сплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди в передбаченому Законом про ОСЦПВ порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього (п.69 Постанови Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 755/18006/15-ц).

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону про ОСЦПВ страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядком оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної приходи життю, здоров`ю, майну третьої особи, якщо настав страховий випадок.

Однак на момент ДТП (27.04.2018) транспортний засіб ВАЗ 21043, д.н.з « НОМЕР_1 », яким керував відповідач, відповідно до інформації, що міститься в Центральній базі даних МТСБУ, не був застрахований за жодним договором обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

Отже, до позивача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги, яке потерпілий мав до відповідача як особи, яка безпосередньо завдала шкоди внаслідок ДТП.

Ухвалою Чугуївського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2019 року зазначена цивільна справ в порядку ст. 31 ЦПК України передана за підсудністю до Харківського районного суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського районного суду Харківської області від 12 листопада 2019 року справа розподілена на суддю Шинкарчука Я.А.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2019 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрити провадження у справі. Клопотання позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін .

15 січня 2020 року відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує, виходячи з наступного. Дійсно, 27 квітня 2018 року о 10 годині 00 хвилин по проспекту Гагаріна, 286 в м. Харкові відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів марки ВАЗ під керування ОСОБА_1 , марки «Subaru» та марки «Audi». Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 останній свою вину не визнав, надав письмові пояснення про обставин а механізм дорожньо - транспортної пригоди, де зазначив про відсутність у його діях порушення правил дорожнього руху. Під час знаходження справи про притягнення ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП в провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова, притягуваний зазначав про незгоду з оцінкою його дій працівниками поліції, що склали протокол про адміністративне правопорушення, зазначав про необхідність призначення судової авто - технічної експертизи за поясненнями всіх учасників ДТП. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито. В постанові зазначено, що суддя за спливом строку не має права з`ясовувати обставини скоєння правопорушення та визнавати особу винною чи визнавати її невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення. При таких обставинах, твердження позивача про те, що вищезазначеною постановою встановлена вина відповідача у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди, через що його притягнуто до адміністративної відповідальності не відповідає дійсності та суперечить змісту постанови, яка була додана позивачем до позову в якості доказу. Позивач в обґрунтування виникнення у відповідача обов`язку відшкодовувати шкоду, послався на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова, якою не встановлюється ані механізм ДТП за участю трьох джерел підвищеної небезпеки, ані роль кожного з учасників у пригоді, ані ступень вини кожного з учасників тощо. Більш того, навіть особа притягуваного не була встановлена судом, не було перевірено зазначені у протоколі дані щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 . Проте, позивач вважає, що за наявності такої постанови він звільнений від обов`язку доказувати вину відповідача у заподіянні матеріальної шкоди власнику автомобіля «Subaru». Позиція відповідача протирічить усталеній судовій практиці з аналогічних спорів (зокрема справа № 6-11887 св 10). При таких обставинах відповідач вважає, що позивачем не доведено виникнення у ОСОБА_3 обв`язку відшкодувати шкоду у порядку суброгації.

16 січня 2020 року від представника позивача - адвоката Наливайко О. Р. через засоби поштового зв`язку до суду надійшла відповідь на відзив, яким позивач не визнає аргументацію та позицію відповідача та заперечує проти доводів наведених у відзиві. Доказів, які б засвідчили можливість зняти презумпцію вини завдавача шкоди з відповідача не зазначено. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.07.2018 року по справі № 646/3538/18 закриття провадження у справі відбулося не з пом`якшуючих обставин чи таких, що не находять складу злочину у відповідача. Судом не було встановлено відсутності вини відповідача у вчиненні ДТП. Положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України фактично позбавляє особу, вину якої встановлено вироком у кримінальній справі або постановою у справі про адміністративне правопорушення, можливості спростовувати наявність такої вини. Проте, вказана процесуальна норма не дає підстави за будь - яких обставин вважати невинною у ДТП особу, відносно якої не порушувалося кримінальної справи і не складався протокол про адміністративне правопорушення. У цьому випадку вину такої особи може бутити підтверджено чи спростовано іншими належними і допустимими доказами, передбаченими ЦПК України. Таких доказів відповідачем не долучено до матеріалів справи та не надано позивачу. Беручи до уваги зазначене, наявність у даних правовідносинах презумпції вини завдавача шкоди, закриття провадження по справі № 6346/3538/18 у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, що не виключає вини відповідача у вчиненні правопорушень та спричиненні ДТП, представник відповідача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, справу розглянути у порядку спрощеного провадження.

04 березня 2020 року через засоби поштового зв`язку до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення на відзив, які останнім не підписані, а тому відповідно до ч. 2 ст. 180 ЦПК України не приймаються судом до уваги.

Сторони в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви, у яких просять розглянути проводити у їх відсутність. Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - адвокат Наливайко О. Р. позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити, відповідач ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечує.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись з матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 22 грудня 2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 укладений договір № 021012-2101-0000053 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов`язаних із володінням та користуванням транспортним засобом автомобілем «Subaru Forester», д.н.з. « НОМЕР_2 ».

27 квітня 2018 року о 10 годині 20 хвилин по проспекту Гагаріна, 286 в м. Харкові відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів марки ВАЗ, д.н.з. « НОМЕР_1 » під керування ОСОБА_1 , марки «Subaru» та марки «Audi».

Факт зазначеної дорожньо - транспортної пригоди визнано сторонами, про що ними зазначено в заявах по суті справи, а тому відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Постановою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 липня 2018 року (справа № 646/3538/18 ) провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі статті 247 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк, передбачений статтею 38 цього Кодексу.

З вищевказаної постанови вбачається, що 27 квітня 2018 року о 10 годині 20 хвилин по проспекту Гагаріна, 286 в м. Харкові ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», д.н.з. « НОМЕР_1 », не вибрав безпечної дистанції скоїв зіткнення з автомобілем марки «Subaru Forester», д.н.з. « НОМЕР_2 » та автомобілем марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_3 , які зупинилися попереду. В результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Також, в постанові зазначено, що суддя за спливом строку немає права застосовувати обставини скоєння правопорушення та визнавати особу винною чи визнавати її невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення. З таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.

Факт закриття провадження у вказаній справі з підстав закінчення строку, передбаченого статтею 38 цього Кодексу визнано сторонами, про що ними зазначено в заявах по суті справи, а тому відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

На момент дорожньо - транспортної пригоди (27.04.2018) транспортний засіб ВАЗ 21043, д.н.з « НОМЕР_1 », яким керував відповідач ОСОБА_1 , відповідно до інформації, що міститься в Центральній базі даних МТСБУ, не був застрахований за жодним договором обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

03 травня 2018 року позивач отримав від потерпілого Заяву - повідомлення № 17739 про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування від 03 травня 2018 року за договором добровільного страхування наземного транспорту № 021012-2101-0000053 від 22 грудня 2017 року.

08 червня 2018 року позивачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» здійснено страхове відшкодування потерпілому за Договором добровільного страхування.

На підставі розрахунку СТО № 000000392 від 18.05.2018 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» (позивачем) складено страховий акт №17739/18 від 08.06.2018 року та розрахунок до нього, згідно з яким сума страхового відшкодування за Договором добровільного страхування складає 111 516, 18 грн.

У відповідності до вказаних документів зазначена сума перерахована позивачем на рахунок потерпілого, що підтверджується платіжним дорученням № 10016 від 08.06.2018р.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Отже, в даному випадку відбувся перехід до позивача після виплати страхового відшкодування потерпілому за договором страхування від останнього прав кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація). Тобто саме положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» регулюють спірні правовідносини між сторонами у справі.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать про те, що 27 квітня 2018 року о 10 годині 20 хвилин по проспекту Гагаріна, 286 в м. Харкові відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів марки ВАЗ, д.н.з. « НОМЕР_1 » під керування ОСОБА_1 , марки «Subaru» та марки «Audi».

Постановою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 липня 2018 року (справа № 646/3538/18 ) провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі статті 247 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк, передбачений статтею 38 цього Кодексу.

З вищевказаної постанови вбачається, що 27 квітня 2018 року о 10 годині 20 хвилин по проспекту Гагаріна, 286 в м. Харкові ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», д.н.з. « НОМЕР_1 », не вибрав безпечної дистанції скоїв зіткнення з автомобілем марки «Subaru Forester», д.н.з. « НОМЕР_2 » та автомобілем марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_3 , які зупинилися попереду. В результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Також, в постанові зазначено, що суддя за спливом строку немає права застосовувати обставини скоєння правопорушення та визнавати особу винною чи визнавати її невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення. З таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.

З правового аналізу статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16.

Крім того, не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, протоколом про адміністративне правопорушення, висновком судової експертизи тощо.

Отже, суд при розгляді справи про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, має встановити ступінь вини кожного із володільців джерела підвищеної небезпеки перед іншим із них, та, виходячи з встановленого, застосувати правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, представником позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» - адвокатом Наливайко О.Р. на підтвердження вини відповідача у дорожньо - транспоної пригоди надано лише постанову Червонозаводського районного суду м.Харкова від 30 липня 2018 року (справа № 646/3538/18), якою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі статті 247 КУпАП, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк, передбачений статтею 38 цього Кодексу, та в якій зазначено, що суддя за спливом строку немає права застосовувати обставини скоєння правопорушення та визнавати особу винною чи визнавати її невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення. З таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.

Інших належних доказів вини відповідача у дорожньо - транспортної пригоди, зокрема довідки про дорожньо-транспортну пригоду, протокол про адміністративне правопорушення, висновок судової експертизи тощо, з яких можливо встановити вину ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що надана постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 липня 2018 року (справа № 646/3538/18) про закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не може бути належним доказом його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Клопотань про витребування доказів в порядку статті 84 ЦПК України від позивача не надходило.

Таким чином, позивачем не доведено про те, що дорожньо-транспортна пригода трапилась саме внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 щодо порушення Правил дорожнього руху України, та з його вини, що тягне за собою покладення на нього цивільно-правової відповідальності за завдану внаслідок зіткнення автомобілів шкоду, яка перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з його діями.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а тому з урахуванням відмови у задоволені позовних вимог понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору залишити за рахунок позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна».

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141,206, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - відмовити.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору залишити за рахунок позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна».

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, ЄДРПОУ 22868348,

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

Повне рішення складено 04 травня 2020 року.

Суддя - Я.А. Шинкарчук