Ухвала суду № 89058276, 16.04.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14832/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В., при секретарі Брачун О.О., за участю слідчого Загамули В.В., захисника Козлова П.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суді в м. Києві скаргу Козлова Павла Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12018080140001238,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.

В обґрунтування доводів та вимог скарги особа, яка її подала вказує, що повідомлення про підозру є незаконним та ґрунтується лише на припущеннях органу досудового розслідування. Окрім того зазначає, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, оскільки не містить стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також обставин, які б вказували на наявність умислу підозрюваного на заволодіння грошима шахрайським методом, не підтверджено жодними іншими доказами, отриманими у ході здійснення досудового розслідування стороною обвинувачення, на підтвердження їх позиції, відображеної у повідомленні про підозру щодо обґрунтованості подальшого розслідування щодо ОСОБА_1 . Окрім того, має місце посилання захисника на наявність між підозрюваним та потерпілим цивільно-правових відносин.

Наведені обставини та порушення допущені органом досудового розслідування у своїй сукупності тягнуть за собою підстави для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 .

У судовому засідання захисник Козлов П.Б. вимоги визначені у скарзі підтримав, просить задовольнити, посилаючись на обґрунтованість та доведеність підстав для скасування повідомлення про підозру.

Слідчий Загамула В.В. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги, просить відмовити у задоволені скарги, посилаючись на те, що повідомлення про підозру є законним, обґрунтованим, складеним та врученим у відповідності до вимог ст.ст. 277, 278 КПК України. Окрім того, вказує, що зв`язок ОСОБА_1 з вчиненням кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження та є помилковим посилання слідчого на обставини наявності між підозрюваним та потерпілим цивільно-правових відносин.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення захисника та слідчого у судовому засіданні, дослідивши матеріали провадження, дійшов до наступних висновків.

Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018080140001238 від 13.04.2018, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

30.07.2019 старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Загамулою В.В. повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в рамках кримінального провадження № 12018080140001238.

Згідно з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскарженні повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного «знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють», що визначено пунктом 1 частини третьої статті 42 КПК України, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Відповідно до положень ст. 277 КПК України повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Правоохоронні органи зобов`язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.

Так, відповідно до повідомлення про підозру від 30.07.2019 ОСОБА_1 підозрюється у тому, що в лютому 2017 року ОСОБА_1 з метою особистого збагачення, розробив злочинний план метою якого є його особисте збагачення шляхом заволодіння майном ОСОБА_3 у вигляді грошових коштів та частки останнього в статутному капіталі ТОВ «Юго-западная торговая компания» (ИНН:3123230521/312301001, РФ, г. Белгород, ул. Промышленная, 3), як становить 250 000 російських рублів.

ОСОБА_1 перебуваючи з ОСОБА_3 у дружніх відносинах, користуючись у останнього довірою, використовуючи особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та ОСОБА_3 внаслідок спільного ведення господарської діяльності ТОВ «БІОЛ», перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Мічуріна, 21, запропонував ОСОБА_3 укласти угоду про взаємні зобов`язання та здійснити між собою розподіл майна ТОВ «БІОЛ» та ТОВ «Юго-западная торговая компания».

Відповідно до вказаної угоди сторони домовились про те, що ОСОБА_3 зобов`язується в строк до 15.03.2017 продати ОСОБА_1 за ціною не нижчою номінальної вартості належної йому долі у статутному капіталі ТОВ «Юго-западная торговая компания» (ИНН:3123230521/312301001, РФ, г. Белгород, ул. Промышленная, 3) у розмірі 50%, номінальною вартістю 250 000 російських рублів.

Крім того, ОСОБА_1 відповідно до вказаної угоди, зобов`язався в строк до 15.03.2018 року за 3 000 000 доларів США продати останньому за договором купівлі-продажу свою частку в розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ «БІОЛ», яка становить 1 653 700,00 грн.

Крім того, відповідно до вказаної угоди, ОСОБА_1 зобов`язався останньому в строк до 15.03.2019 року за 3 000 000 доларів США продати за договором купівлі-продажу належне йому нерухоме майно, яке використовується ТОВ «БІОЛ», для ведення виробничої діяльності, зокрема Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_1, приміщення за адресою: АДРЕСА_2, приміщення за адресою: АДРЕСА_3, приміщення за адресою: АДРЕСА_4, Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_5, Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_3/3, Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_6, Ѕ приміщення А-2 за адресою: АДРЕСА_7, Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_9 П-1, Ѕ приміщення А-1/4 за адресою: АДРЕСА_10, Ѕ приміщення А2-1 за адресою: АДРЕСА_10, приміщення 59 за адресою: АДРЕСА_9, Ѕ земельної ділянки 0088 за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_8, Ѕ земельної ділянки 0146 за адресою: АДРЕСА_11 Ѕ земельної ділянки 0132 за адресою: АДРЕСА_12, Ѕ земельної ділянки 0147 за адресою: АДРЕСА_13 Ѕ приміщення за адресою: АДРЕСА_10 .

В цей самий час ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, запевнив ОСОБА_3 у вигідності для останнього угоди про взаємні зобов`язання та наголосив про першочергову необхідність відступлення ОСОБА_3 своєї частки у розмірі 50 % в статутному капіталі ТОВ «Юго-западная торговая компания» (ИНН:3123230521/312301001, РФ, г. Белгород, ул. Промышленная, 3) шляхом надання директору вказаного товариства ОСОБА_4 відповідної довіреності.

17.02.2017 точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 будучи переконаним ОСОБА_1 у вигідності для себе досягнутої угоди, погодившись на пропозицію останнього перебуваючи в офісному приміщенні директора ТОВ «БІОЛ» за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Мічуріна, 21, у простій письмовій формі уклав з ОСОБА_1 угоду про зазначені взаємні зобов`язання датовану 20.02.2017.

Так, у повідомленні про підозру зазначається, що ОСОБА_1 після отримання від ОСОБА_3 майна у вигляді грошових коштів в сумі 3 036 500 доларів США, своїх зобов`язань визначених угодою від 20.02.2017, не виконав, а вказаними грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

Тобто, ОСОБА_1 підозрюється у тому, що з метою його особистого збагачення, протягом 2017 року, перебуваючи із ОСОБА_3 у дружніх відносинах, використовуючи особливі довірчі стосунки, які між ними склались внаслідок ведення господарської діяльності ТОВ «БІОЛ», зловживаючи довірою ОСОБА_3 , шахрайським шляхом заволодів його майном у вигляді грошових коштів у сумі 3 036 500 доларів США.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, слід зауважити, що всупереч вимогам п. 6 ст. 277 КПК України, в повідомленні про підозру від 30.07.2019 року не зазначено стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, часу, місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , а також інших суттєвих обставин, відомих на момент вручення вказаного повідомлення, зокрема відсутні докази, які обґрунтовані на підставі зібраних органом досудового розслідування, тобто відсутні посилання слідчого на такі докази, що ОСОБА_1 вчинив заволодіння коштами шляхом зловживання довірю, в особливо великих розмірах, що є складовою інкримінованого злочину.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 було здійснено в порядку, передбаченому КПК України, однак зміст такого повідомлення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, тобто не відповідає п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як вбачається із матеріалів провадження, та на такі обставини посилається сторона захисту, що відповідно до акту про відсутність покупця частки статутного капіталу ТОВ «Біол» від 12.03.2018 року, складений у м. Запоріжжя, про те що ОСОБА_1 з метою укладення та нотаріального посвідчення у нотаріуса Запорізького міського, нотаріального округу Якібюк Ю.А. договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Біол», про укладення якого була попередня домовленість з учасником ТОВ «Біол» ОСОБА_3 Натомість ОСОБА_3 до вищезазначеного нотаріуса 12.03.2018 року о 11 годині 00 хвилин не прибув, незважаючи на повідомлення про укладення договору купівлі-продажу приватним нотаріусом (про що свідчить заява-повідомлення приватного нотаріуса, адресована ОСОБА_3 ). Тобто виконати свої зобов`язання ОСОБА_1 мав на меті, але через неявку ОСОБА_3 для укладення договору купівлі частки підприємства правочин не відбувся.

В грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 83 230 465 грн., які були сплачені позивачем в рахунок зобов`язання відповідача за договором від 20 лютого 2017 року продати йому частку в статутному капіталі ТОВ «Біол», яка становить 50% за договором купівлі-продажу, укладеним в строк до 15 березня 2018 року (справа №320/9370/17). В межах даного позову позивачем було подано декілька різних заяв про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, які були задоволені Мелітопольським районним судом, в тому числі на частку ОСОБА_1 в 50% в статутному капіталі ТОВ «Біол». ОСОБА_1 оскаржував рішення суду в апеляційному порядку. Лише 03.05.2018 року Рішенням Апеляційного суду Запорізької області даний арешт був знятий, тобто ОСОБА_1 не мав фізичної змоги на наявності даного арешту вчинити у визначений угодою строк правочин.

Так, рішенням Мелітопольського районного суду від 20 грудня 2017 року було задоволено заяву про забезпечення позову ОСОБА_3 по справі 320/9370/17 та накладено арешт на 17 об`єктів нерухомості та на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Біол» (код ЄДРПОУ 30086036), розмір якої становить 50% від статутного капіталу товариства. Постановою Апеляційного суду Запорізької області було часткового задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано накладення арешту на 17 об`єктів нерухомості через необґрунтованість накладення такого виду забезпечення позову.

Також в провадженні Мелітопольського районного суду перебуває справа № 320/2233/18 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали 20 лютого 2017 р. договір про взаємні зобов`язання, відповідно якого останній зокрема повинен був за 3000000 доларів СІНА до 15 березня 2018 р. продати свою частку в статутному капіталі ТОВ «БІОЛ» та внесок у цей статутний капітал у розмірі 1653700,00 грн. Однак як вказано у позові, ОСОБА_1 , отримавши грошові кошти у розмірі 3036500 доларів США, про що склав розписки, відмовився укладати договір купівлі- продажу вказаної частки в статутному капіталі та внеску до нього. У зв`язку з чим, позивачі просять розірвати зазначений договір та стягнути з подружжя відповідачів, як солідарних боржників, 78979365 грн. (еквівалентно 3036500 доларів США).

Рішенням Мелітопольського районного суду від 05 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів відмовлено у повному обсязі.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Слід зазначити, що об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, треба виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство - якщо встановлено те, що особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання не виконувати.

При обвинуваченні особи у вчиненні шахрайства під час укладення договорів цивільно-правового характеру слід в обов`язковому порядку встановлювати умисел особи на заволодіння майном в момент його отримання; в іншому випаду мова йтиме про відсутність складу злочину «шахрайство» та наявність цивільно-правових відносин між особами. Не виключені випадки, коли особа укладає той чи інший цивільно-правовий договір (кредитний, купівлі-продажу, оренди, комісії тощо) лише для того, щоб приховати справжній характер своїх дій, спрямованих на незаконне безоплатне заволодіння чужим майном. Як наслідок, має місце обман у намірах - обман щодо тих цілей, на які планується використати майно, отримане на підставі цивільно-правового договору. Інакше кажучи, наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб`єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого статтею 190 КК України.

Згідно судової практики особливістю шахрайства вважається те, що особа, яку зазвичай позначають як потерпілого (це власник або особа, якій ввірене чи під охороною якої перебуває майно) і воля якої сфальсифікована обманом чи зловживанням довірою, бере безпосередню участь у передачі майна чи права на нього. Для кваліфікації скоєного як шахрайства не має значення рівень витонченості обману, ступінь обачності або, навпаки, легковажності потерпілого. Важливо лише, щоб у конкретній ситуації потерпілий не усвідомлював факту застосування щодо нього обману (зловживання довірою), щоб обманні дії винного були ефективними в аспекті успішного заволодіння чужим майном (правом на нього). Обов`язковою ознакою шахрайства визнається вже згадувана добровільність передачі майна чи права на нього; щоправда, така добровільність має умовний (уявний) характер, адже насправді дії зазначених осіб щодо передачі майна чи права на нього зумовлені тим, що вони введені в оману. Між діянням винного і помилкою потерпілої особи, яка передає майно, повинен бути причинний зв`язок.

Разом з тим, повідомлення про підозру не містить жодних обставин, які б не були предметом розгляду в судах загальної юрисдикції під час вирішення цивільного спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Зважаючи на вище наведенні обставини, слідчий суддя погоджується із доводами сторони захисту щодо наявності між ОСОБА_1 та потерпілим у кримінальному провадженні цивільно-правових відносин.

З огляду на вище викладене, слідчий суддя знаходить слушними доводи сторони захисту щодо невідповідності пред`явленої ОСОБА_1 підозри вимогам п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України.

Аналізуючи надані слідчим для вивчення матеріали кримінального провадження щодо обґрунтованості повідомлення про підозру, слідчий суддя вважає, що зміст таких матеріалів не може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Тобто в змісті повідомлення про підозру ОСОБА_1 відсутні фактичні обставини події, як вимагають положення ст. 277 ч. 1 п. 6 КПК України, які б виключали сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення справді відбулося; кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; діяння підозрюваної особи містить об`єктивну сторону складу конкретного кримінального правопорушення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Проте, як вбачається з змісту повідомлення про підозру, відсутні фактичні дані, які вказують на кримінально-протиправні дії з боку ОСОБА_1 , й слідчий суддя в даному випадку враховує імперативну позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Ходорковський проти Росії», згідно з якою суддя повинен заснувати своїх рішення тільки на доказах в юридичному сенсі.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст. 276, 277 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 30.07.2019 року у кримінальному провадженні №12018080140001238 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не відповідає вказаним вимогам КПК України, а тому підлягає скасуванню.

Поряд з цим, не підлягають задоволенню вимоги захисника щодо зобов`язання внесення відомостей про скасування повідомлення про підозру до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки кримінальним процесуальним законом не визначено механізм реалізації таких дій.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-135, 277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу Козлова Павла Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12018080140001238 - задовольнити частково.

Скасувати письмове повідомлення про підозру, пред`явлене ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України у межах кримінального провадження № 12018080140001238.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя С. В. Вовк