Ухвала суду № 89053112, 04.05.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31395/19

Провадження 2/127/4518/19

У Х В А Л А

04 травня 2020 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.,

з участю секретаря судових засідань Шеремети А.О.

розглядаючи цивільну справу №127/31395/19 за позовом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

в провадженні суду знаходиться цивільна справа №127/31395/19 за позовом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 164 235, 98 грн.

Дана справа розглядається в порядку загального позовного провадження, підготовче провадження у справі закрите 28.01.2020 року.

04.05.2020 року учасники справи в судове засідання не з`явились, надали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважав можливим провести судове засідання у відсутність учасників справи.

Дослідивши зміст позовних вимог, письмові пояснення представника позивача ОСОБА_2 , а також підстави заперечень відповідача, викладені у відзиві, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги і в письмових поясненнях представник позивача ОСОБА_3 , зазначив, що сума вартості навчання – 164 235,98 грн. складається з: суми грошових коштів, розрахованих та витрачених державою на навчання одного студента, що становить 108 656,77 грн. та із суми грошових коштів на утримання студента – виплаченої стипендії, що складає 55 580, 21 грн. (а.с. 98).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду від 14.08.2019 року № 61-29436св18 при розгляді справи № 607/11542/16-ц, предметом спору у якій є кошти, витрачені державним навчальним закладом ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» на навчання відповідача і стипендія, було встановлено існування різного підходу до розуміння та тлумачення положень пункту 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, та пункту 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367 між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 23 січня 2018 року (цивільна справа № 607/9099/15-ц), від 19 вересня 2018 року (цивільна справа № 607/3690/17), від 31 жовтня2018 року (цивільна справа № 607/3681/17-ц), від 15 травня 2019 року (цивільна справа № 598/760/17); Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 січня 2019 року (цивільна справа № 607/3682/17); Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 червня 2019 року (цивільна справа № 607/7122/17-ц) у аналогічних справах дійшов висновку, що до структури всіх витрат, передбачених пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367, також входить і отримана студентом стипендія.

Проте, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року за наслідками розгляду цивільної справи № 545/499/17 (касаційне провадження № 61-1268св18) колегія суддів у аналогічній справі, відмовляючи у задоволенні позовних вимог вищого навчального закладу до студента про стягнення отриманої стипендії, дійшла протилежного висновку щодо відшкодування виплаченої стипендії особою, яка порушила умови договору та не відпрацювала трьох років за призначенням, оскільки таке відшкодування не було узгоджено сторонами у договорі та не відноситься до всіх витрат, які визначені у пункті 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992.

Тобто Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 жовтня 2018 року дійшов висновку про те, що стипендія не є тими коштами, які вищий навчальний заклад витратив на навчання відповідача, а тому вони відшкодуванню не підлягають, за умови, якщо таке право не передбачено умовами договору, укладеним між сторонами.

Враховуючи наведені обставини і на підставі ст. 403 ЦПК України справу № 607/11542/16-ц за позовом Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення коштів за навчання за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 01 червня 2017 року передано на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (касаційне провадження № 61-29436св18).

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 року № 61-29436св18 справу № 607/11542/16-ц прийнято до розгляду та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Пунктом 10 часини 1 статті 252 ЦПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Пунктом 14 частини 1 статті 253 ЦПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадку, що встановлений пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини 4 ст. 252 ЦПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Враховуючи наведені обставини і те, що судове рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку передано на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суд вважає необхідним зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду справи № 607/11542/16-ц в касаційному порядку (провадження № 61-29436св18).

Керуючись ст. ст. 260, 252, 253 ЦПК України,

у х в а л и в :

зупинити провадження в цивільній справі №127/31395/19 за позовом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова до ОСОБА_1 про стягнення коштів до закінчення перегляду в касаційному порядку (провадження № 61-29436св18) справи № 607/11542/16-ц за позовом Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення коштів за навчання за касаційною скаргою представника позивача на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 01 червня 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений статтею 354 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складене 04 травня 2020 року.

Суддя: