Ухвала суду № 89050809, 04.05.2020, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 554/3377/20

У Х В А Л А

04.05.2020 м. Полтава

Суддя Київського районного суду м. Полтави Яковенко Н.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (відбуває покарання в державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» Міністерства юстиції України, місцезнаходження м. Полтава, вул. Пушкіна, 91) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві (місцезнаходження 36014, Полтавська обл., м. Полтава, ВУЛИЦЯ СОБОРНОСТІ, будинок 37), Октябрського районного суду м. Полтави (місцезнаходження м. Полтава, вул. Навроцького, 5) про стягнення моральної шкоди, третя особа – Державна казначейська служба України (місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6), -

в с т а н о в и в :

Позивач Палько ОСОБА_2 17 квітня 2020 звернувся в Октябрський районний суд м. Полтави з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, Октябрського районного суду м. Полтави про стягнення моральної шкоди.

В поданій до суду позовній заяві просить стягнути з Держави Україна в особі територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, на його користь моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Також просить стягнути з Декржави Україна в особі Октябрського районного суду м. Полтави на його користь моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року визначено підсудність позовної заяви ОСОБА_1 . Київському районному суду м. Полтави.

Відповідно до Конституції України (статті 6, 126, 129) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, а вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією та законами України.

Гарантії незалежності і недоторканності суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів визначено Конституцією та законами України.

Незалежність судової влади, її рівність із законодавчою та виконавчою владою є невід`ємними ознаками правової держави, в якій кожен має право на судовий захист своїх прав і свобод. Незалежність судів встановлена в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на такий захист. Недоторканність суддів не є особистим привілеєм, а як один з елементів статусу суддів має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя незалежним, неупередженим і справедливим судом.

Таким чином, реалізація зазначених правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави (статті 3, 8, 55 Конституції України).

Виходячи з того, що незалежність суддів є основною передумовою їх об`єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний.

Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів, направлення справ тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.

Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв`язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду.

Відтак суд (суддя),як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у цивільній справі. Винятками є випадки, коли суд (суддя) виступає як будь-яка установа (особа), а не орган (особа), що здійснює правосуддя.

Тому заяви, скарги, спрямовані на це, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. N 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. N 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" судам роз`яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Зазначені роз`яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У зв`язку із викладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Що стосується застосування положення частини шостої статті 1176 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, то застосування цього законодавчого положення можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду, які не пов`язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади.

Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їх незаконних дій або бездіяльності і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, а й іншим відповідним рішенням суду.

Таке законодавче врегулювання відповідає вимогам статей 6, 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до Октябрського районного суду м. Полтави не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства шляхом подачі окремого позову, у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Октябрського районного суду м. Полтави слід відмовити.

Позовна заява в частині вимог до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, відповідає вимогам статей 175-177 ЦПК України.

Підстави, визначені статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

Позовна заява ОСОБА_1 в частині вимог до відповідача Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві, підлягає прийняттю до розгляду Київським районним судом м. Полтави з відкриттям провадження в справі.

Справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Одночасно з позовною заявою позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з рядом клопотань.

Просить суд:

-витребувати з Октябрського районного суду м. Полтави матеріали скарги № 554/11182/19 на бездіяльність ДБР, розташованого у м. Полтаві;

-викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , забезпечивши їх допит в режимі відеоконференції;

-забезпечити його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

-доручити Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечити представництво його інтересів в суді;

-допитати його в якості свідка в даній справі.

Вирішуючи зазначені клопотання суд виходить з такого.

Матеріали позовної заяви містять копію ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2020 року в справі 3 554/11182/19.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В задоволенні клопотання про витребування з Октябрського районного суду м. Полтави матеріалів справи № 554/11182/19 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність ДБР, розташованого у м. Полтаві, слід відмовити, оскільки матеріали позовної заяви містять відповідне процесуальне рішення, ухвалене за скаргою.

Клопотання про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які відбувають покарання в ДУ «Полтавське УВП №23», в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає, оскільки згідно ч.6 ст.212 ЦПК України, свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно в приміщенні суду. Таким чином допит свідка в режимі відеоконференції з ДУ «Полтавське УВП №23» є неможливим.

В задоволенні даного клопотання необхідно відмовити.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч.3 ст. 15 ЦПК України, безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу», право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб: особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень КПК України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 засуджений, відбуває покарання у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)», у зв`язку з чим він є особою, яка має право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Представництво інтересів засудженого ОСОБА_1 в суді включається до правових послуг, що надаються згідно Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

На підставі викладеного, клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, необхідно доручити Полтавському місцевому центру з надання безоплатної правової допомоги призначити адвоката позивачу засудженому ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов`язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Враховуючи наявність відповідного клопотання позивача, право особи на участь під час розгляду справи, суд вважає за необхідне постановити ухвалу про участь позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Клопотання щодо допиту позивача в якості свідка підлягає вирішенню в судовому засіданні з отриманням згоди останнього.

Керуючись ст. ст. 186, 187, 277 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі в порядку цивільного судочинства за позовною заявою до Октябрського районного суду м. Полтави про відшкодування моральної шкоди.

Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про стягнення моральної шкоди.

Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про час, дату та місце судового засідання з розгляду справи по суті.

Призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 14 год 00 хв 4 червня 2020 року.

Доручити Полтавському місцевому центру з надання безоплатної правової допомоги призначити адвоката позивачу ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про стягнення моральної шкоди.

Відмовити ОСОБА_1 задоволенні клопотання про витребування з Октябрського районного суду м. Полтави матеріалів скарги № 554/11182/19 на бездіяльність ДБР, розташованого у м. Полтаві, та про допитат в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в режимі відеоконференції.

Забезпечити участь ОСОБА_1 в судовому засіданні в цивільній справі № 554/3377/20 в режимі відеоконференції.

Доручити забезпечення проведення судового засідання 4 червня 2020 року о 14 год 00 хв в режимі відеоконференції Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» Міністерства юстиції України, місцезнаходження м. Полтава, вул. Пушкіна, 91) за участю позивача ОСОБА_1 .

Копію ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції негайно надіслати до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» Міністерства юстиції України для організації її виконання та учасникам справи.

Відповідач має право протягом п`яти днів з дня вручення зазначеної ухвали подати заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Направити відповідачу копію ухвали про відкриття провадження в справі, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Роз`яснити, що відповідач може подати відзив на позов, оформлений з додержанням вимог ст.178 ЦПК України, у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі не додані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказу іншим учасникам справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами.

Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідь на відзив та заперечення позивачем можуть бути подані в строк до судового засідання з розгляду справи по суті з дотриманням вимог, передбачених ст. 178 ЦПК України.

Третя особа може надати пояснення щодо позову або відзиву у п`ятнадцятиденний строк з дня їх отримання.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/sud1609.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання, може бути оскаржена лише щодо відмови у відкритті провадження та недотримання правил підсудності, в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Л.Яковенко