Ухвала суду № 89048778, 17.04.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 17.04.2020

Справа № 1511/2100/2012

6/501/35/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

судді Семенова О.А.,

за участю секретаря судового засідання – Стахурської Т.Ю.,

державного виконавця – Волобоєвої Т.С.,

боржника - ОСОБА_1 ,

стягувача – ОСОБА_2 ,

представника боржника – адвоката Ботвінцева А.М.,

представника стягувача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чорноморську Одеської області цивільну справу за поданням державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої службі Волобоєвої Т.С. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника,

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Чорноморського міського відділу державної виконавчої службі Головного територіального управління юстиції Одеської області Волобоєва Т.С. звернулася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 обґрунтовуючи наступним.

На примусовому виконанні в Чорноморському міському відділі державної виконавчої службі Головного територіального управління юстиції Одеської області (далі – Відділ) відносно ОСОБА_1 з 23 серпня 2016 року перебуває виконавчий лист у справі № 1511/2100/2012, виданий Іллічівським міським судом Одеської області 15 жовтня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2007 року № 1740/2-07: за кредитом – 89 319,82 доларів США, за відсотками – 43 158,88 доларів США, пеню – 4 597,31 доларів США, а всього на загальну суму 137 076,01 доларів США, солідарно.

Боржник ОСОБА_1 до теперішнього часу заборгованість за кредитом не погасив, будь які дії спрямовані на добровільне (самостійне) виконання виконавчого документа не вчинив, тобто рішення суду не виконано.

ОСОБА_1 має у власності квартиру, загальною площею 91,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані дві малолітні та одна неповнолітня дитини. У зв`язку з відсутністю дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, державний виконавець звертається до суду з поданням, для вирішення питання про примусову реалізацію нерухомого майна боржника право користування яким мають діти.

Державний виконавець просить:

- вирішити питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника – ОСОБА_1 : житлову двокімнатну квартиру, загальною площею 91,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані, малолітня дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітня дитина – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зазначити в судовому рішенні, що двокімнатна квартиру, загальною площею 91,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності боржнику – ОСОБА_1 не підпадає під заборону примусової реалізації, встановленої Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В судовому засіданні державний виконавець Волобоєва Т.С. подання підтримала. Стягувач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просили клопотання задовольнити.

Представник боржника адвокат Ботвінцев А.М. заперечував проти задоволення подання, вважаючи вимоги державного виконавця незаконними, з огляду на те, що зазначена квартира знаходиться в іпотеці у третьої особи - Одеського Регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі – Фонд), який дозвіл на звернення стягнення не надав; квартира боржника підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Представник третьої особи – Фонду – в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив.

Вислухавши учасників провадження, дослідивши докази суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2012 року задоволено позов ПАТ АБ «ПОРТО–ФРАНКО» та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2007 року №488/1-07: за кредитом - 85286,64 доларів США, за відсотками -39296,43 доларів США, пеню - 9 851,41 доларів США, а всього на загальну суму 134 164,48 доларів США; за кредитним договором від 11 липня 2007 року №17420/2-07, за кредитом - 89 319,82 доларів США, за відсотками - 43 158,88 доларів США, пеню - 4597,31 доларів США, а всього на загальну суму 137076,01 доларів США, а також стягнуто судовий збір по 576,67 грн. з кожного.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 26 липня 2016 року замінено стягувача з ПАТ «Акціонерний банк «Порто – Франко» на ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях, відкритих державним виконавцем Іллічівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області за виконавчими листами виданими Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2007 року №488/1-07 відповідно до рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 серпня 2012 року.

На теперішній час ОСОБА_1 заборгованість за кредитом не погасив, рішення суду не виконано.

Із змісту подання вбачається, що державний виконавець фактично просить змінити порядок виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

В рамках Державної програми забезпечення молоді житлом державою в особі Фонду було надано ОСОБА_1 пільговий довготерміновий кредит на будівництво житла за вищезазначеною адресою, забезпеченням якого, на підставі Іпотечного договору від 06 квітня 2005 року, посвідченого Шевченко В.М., приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального Одеської області за реєстровим 32465, виступає вказана вище квартира.

Згідно ст. 41 Конституцією України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Аналогічна норма закріплена в статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року),

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

3) наявна письмова згода заставодержателя.

Згідно ч. 3 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Тобто зверненню стягнення на заставлене майно боржника повинно передувати наявність всіх трьох вимог, передбачених ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначена квартира знаходиться в заставі у Фонду, право застави у якого виникло 06 квітня 2005 року, тобто до ухвалення судом рішення від 22 серпня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ПАТ АБ «ПОРТО–ФРАНКО», а правонабувачем цих вимог є ОСОБА_2 .

Фонд своїм листом від 06 листопада 2019 року на адресу Відділу відмовив у наданні згоди на реалізацію зазначеної квартири, яка перебуває у заставі, до виконання позичальником ( ОСОБА_1 ) всіх зобов`язань за кредитом.

Суд приходить до висновку, що відсутні підстави для звернення стягнення на зазначену квартиру.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Як вбачається з матеріалів провадження зазначена квартира відповідає вимогам цього закону для застосування до неї тимчасової заборони примусового стягнення на майно на період його дії.

Таким чином подання державного виконавця не підлягає задоволенню.

Питання, щодо наявності прав у дітей, які проживають у вказаній квартирі або відсутність в цьому перешкод для звернення на квартиру стягнення, судом не досліджувалось у зв`язку з відсутністю підстав для такого стягнення за загальним порядком.

Керуючись ст.ст. 258, 259-261, 268, 354, 446 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Подання державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої службі Волобоєвої Т.С. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника – ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Іллічівський міський суд Одеської області ухвалу суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А.Семенов