Ухвала суду № 89048615, 29.04.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4455/17

Провадження № 1-кп/496/170/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області в складі: головуючого - судді Буран В.М.,

за участю: секретаря - Дигуляр А.С.,

прокурора - Богомолов Г.Ю.,

потерпілих - ОСОБА_1 ,

представника потерпілих - Білянської К.А,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 та усне клопотання обвинуваченого про зміну йому запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

21 квітня 2020 року через канцелярію суду від прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Одеському слідчому ізоляторі № 21 строком на 60 діб. В судовому засіданні 21 квітня 2020 року копії клопотання були вручені захисникам Дмітрієву Р . В., та Плачкову Ф.І. та обвинуваченому.

Прокурор в судовому засіданні 29 квітня 2020 р. підтримав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики які існували при обранні запобіжного заходу не зменшились.

Потерпіла - ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Представник потерпілих Крецуль І.О. в судовому засіданні не з`явилась, але надала до суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі.

Захисники обвинуваченого в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи.

Обвинувачений в судовому засіданні не заперечував проти розгляду клопотання прокурора без участі своїх захисників. Погодився на розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою без захисників та без залучення захисника з центру надання правової допомоги на окрему процесуальну дію. Просив обрати йому інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник Плачков Ф.І. у своїй відповіді на лист № 7539/2020 від 27.04.2020 року головуючого у судовому засіданні за Вх. 7587/20 від 28.04.2020 року, відмовився від свого клопотання про заміну запобіжного заходу ОСОБА_2 посилаючись на те, що воно не розглянуте судом протягом трьох днів з моменту надходження до суду.

Суд дослідивши матеріали справи, клопотання прокурора, заслухавши учасників кримінального провадження прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення не з`явиться на суді /справа Stogmuller проти Austria/ ;

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller проти Austria / ;

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter проти Austria / ;

ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier проти France /.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /справа W. проти Switzerland, судове рішення від 26 січня 1993 року § 30/.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може ухилятися від правосуддя, не законно впивати на свідків та потерпілих з метою зміни ними свідчень так як по зазначеній справі в провадженні де є головуючий суддя Буран В.М. не всі свідки були допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як існує той факт, що обвинувачений раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності та не зробив для себе відповідних висновків, також враховуючи що санкція статті за якою обвинувачується ОСОБА_2 передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, що на думку суду є важливим аргументом, що він може переховуватись від правосуддя, враховуючи сукупність зазначених ризиків та аргументів, які на даний час не відпали суд вважає клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винним, з огляду на особу обвинуваченого, визначає вірогідність переховування від суду.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що інші характеризуючі данні ніж зібрані досудовим слідством, що можуть мати значення, стороною захисту не надані, а також те, що особа обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, враховуючі інші зібрані досудовим слідством матеріали кримінального провадження, та ризики, які на даний час не перестали існувати, суд приходить до висновку, про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає необхідним продовжити ізоляцію ОСОБА_2 від суспільства, оскільки зазначені фактори виправдовують тримання даної особи під вартою.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - спливає 02 травня 2020 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_2 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, а також звертає увагу на те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі, а також скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння, що призвело до загибелі чотирьох осіб, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення або буде впливати на свідків чи потерпілих, необхідно продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, відповідно до якої, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Також є безпідставним та хибним ствердження захисника Плачкова Ф. І. у своїй відповіді на лист № 7539/2020 від 27.04.2020 року головуючого у судовому засіданні за Вх. 7587/20 від 28.04.2020 року про те, що суд, в порушення ст. 201 КПК України (як вважає захисник), не розглянув його клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 , тому захисник відмовився від свого клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Відповідно ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу або ж його скасування протягом трьох днів з дня його одержання згідно правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

При цьому суд звертає увагу на те, що мова йде про досудове розслідування, а не розгляд справи по суті. Стадії досудового розслідування притаманні такі ознаки, як відсутність судових засідань протягом всього строку поточного тримання під вартою, якщо максимально то 60 діб, протягом яких становище підозрюваного не обговорюється та не змінюється без ініціативи певного кола осіб, а тому є логічним, що якщо захисник або обвинувачений вбачають підстави для зміни запобіжного заходу і подають відповідне клопотання, то за відсутності поточних призначених судових засідань, призначається розгляд такого клопотання. Судовий розгляд на відміну досудового характеризується достатньою кількістю судових засідань, в яких можуть бути розглянуті поточні клопотання учасників провадження.

Захисник Плачков Ф.І. подав клопотання про зміну запобіжного заходу 21.04.2020 року після судового засідання. Наступне чергове судове засідання, в якому суд збирався його розглянути, було призначене на 28.04.2020 року, але відбулось 29.04.2020 року, оскільки захисником Дмітрієвим Р.Б . було заявлено відвід судді Буран В.М.

З наведеного вбачається, що права ОСОБА_2 нібито тривалим не розглядом клопотання, не були порушені.

Приймаючи до уваги те, що на теперішній час судовий розгляд даного кримінального провадження триває, ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, не зникли, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, оскільки належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою. Наявність у обвинуваченого місця постійного проживання жодним чином не свідчить про можливість запобігти заявленим ризикам так як це не є гарантом того, що обвинувачений буде не в змозі переховуватись від суду або порушувати процесуальний порядок та впливати на свідків.

Також суд не приймає до уваги аргументи захисників, які наводились раніше, та обвинуваченим в цьому судовому засіданні, що він перебував у лікарні на момент обрання йому запобіжного заходу на досудовому слідстві та не ухилявся від явки до суду, оскільки наведені судом ризики переважають аргументи сторони захисту на користь тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд враховує підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені усного клопотання обвинуваченого про зміну йому запобіжного заходу на інший, який не пов`язаний з триманням під вартою - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме з 29 квітня 2020 року по 27 червня 2020 року, включно.

Утримання обвинуваченого проводити в ДУ ОСІ.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ ОСІ.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 04 травня 2020 року о 10:00 годині.

Суддя Буран В.М.