Рішення № 8904721, 22.03.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року справа № 2-331-10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ушакова М.М.

при секретарі Лубаєвській Л.В.,

з участю позивача не з’явився.

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, -

встановив:

26 січня 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, внаслідок професійного захворювання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що, за час тривалої роботи в шкідливих підземних умовах праці на шахтопрохідному управлінні №3 ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка», де позивач пропрацював робітником очисного вибою, прохідником на вертикальних стволах 22 роки та у нього виникло професійне захворювання – силікоз, ДН ІІ ступеня.

28 вересня 2005 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання, комісією, яка проводила розслідування основною причиною виникнення професійного захворювання зумовлене довготривалою роботою в шкідливих підземних умовах праці при концентрації пилу значно перевищуючих гранично допустимі норми.

За висновком Нововолинської МСЕК від 20 жовтня 2005 року йому встановлено 20% втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання силікозом, ДН І ступеню, та визнано інвалідом третьої групи від профзахворювання.

Заключенням МСЕК від 24 жовтня 2006 року йому встановлено 50% втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання силікозом, ДН ІІ ступеню, та визнано інвалідом третьої групи від профзахворювання.

Вважає, що Фонд соціального страхування зобов’язаний у встановленому законом порядку відшкодувати йому як потерпілому грошову суму за моральну шкоду, заподіяну внаслідок професійного захворювання, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, подав до суду письмову заяву, просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнала, посилаючись на Закон України № 717-У (717-16) де виключено частину третю статті 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ». Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Також ствердила про те, що оскільки на час звернення ОСОБА_2 до суду Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, тому вважає, що таку шкоду позивачу має відшкодовувати роботодавець, згідно ст. 237-1 КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково у зв’язку з наступним.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, пропрацював на шахтопрохідному управлінні №3 ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка» в шкідливих підземних умовах праці 22 роки робітником очисного вибою та прохідником на вертикальних стволах.

З акту розслідування хронічного професійного захворювання від 28 вересня 2005 року вбачається, що причиною професійного захворювання є велика запиленість повітря робочої зони, яка становила 326 МГ/м3 і значно перевищувала гранично-допустиму норму (а.с.4-5).

Відповідно до п.12 висновку про умови праці працівника інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 21.06.2005 року, вбачається, що працівник значно перевищив допустимі величини тривалості робочого часу /в роках/ (а.с.6-7).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професіональної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги від 20 жовтня 2005 року ОСОБА_2 встановлено 20% втрати професійної працездатності (а.с.15).

Із виписки із акту освідчення в МСЕК від 24 жовтня 2006 року вбачається, що внаслідок професійного захворювання ОСОБА_2 встановлено 50 % втрати професійної працездатності та відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 052678 від 24 жовтня 2006 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності (а.с.16).

Крім того судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 періодично звертається за медичною допомогою та перебуває на стаціонарному та абмулаторному лікуванні для покращення стану свого здоров’я, оскільки отримане професійне захворювання силікозу постійно нагадує про себе, весь час утруднене дихання. Дана обставина підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача, заперечуючи позов, покликається на ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень ЗУ від 23 лютого 2007 року №717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в ухвалах Верховного Суду України від 28.05.2009 року та від 10 вересня 2009 року право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_2 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 20 жовтня 2005 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення дії норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди. Це не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії закон в часі не має.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (пункту 9), розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, те, що позивач отримав професійне захворювання силікозу, ДН ІІ ступеню, постійно звертається за медичною допомогою та проходить лікування. Позивач є інвалідом третьої групи від професійного захворювання, втратив 50% працездатності. Втрата здоров’я призвела до втрати нормальних життєвих зв’язків, незручностей у побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, позбавлений можливості працювати, у нього на утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який потребує додаткових витрат, а позивач не може виконувати звичайну роботу, йому як інваліду ІІІ групи вкрай важко влаштуватися на офіційну роботу, оскільки він потребує періодичного стаціонарного та амбулаторного лікування, а тому виходячи із тривалості, характеру та глибини перенесених ОСОБА_2 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 9 000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»- суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську в користь ОСОБА_2 9000 (дев’ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 15 (п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя М.М.Ушаков