Ухвала суду № 89046911, 21.04.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3827/16-ц

Провадження № 2/456/75/2020

УХВАЛА

іменем України

21 квітня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

провів у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию розгляд справи за позовною заявою Житлово-будівельного кооперативу «Успіх» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Кіндракевича Богдана Романовича про визнання договору недійсним, визнання недійсною довідки та скасування рішення про реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ЖБК «Успіх» просить визнати дії ОСОБА_2 такими, що виходять за межі його повноважень як керівника ЖБК «Успіх» під час укладення кооперативного договору з ОСОБА_1 на квартиру за будівельним номером АДРЕСА_1 ; визнати недійсним кооперативний договір № 6, укладений між ЖБК «Успіх» та ОСОБА_1 , та довідку про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед кооперативом як підставу для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, індексний номер 25538203, від 23.10.2015 на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

08.01.2020 на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, яку відповідач мотивує, зокрема, підвідомчістю вказаного спору в частині оскарження дій керівника житлово-будівельного кооперативу, визнання недійсним договору судам господарської юрисдикції, а в частині визнання недійсною довідки – таким, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В обгрунтування заяви покликається на ст. 19 ЦПК України, п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 2 Закону України «Про кооперацію» та зазначає, що позивач просить визнати дії ОСОБА_2 такими що виходять за межі його повноважень не як фізичної особи, а як керівника житлово-будівельного кооперативу при здійсненні ним господарської діяльності, а договір № 6-05/08/14, який є предметом позовних вимог, має назву кооперативний договір про порядок закріплення паю у житлово-будівельному кооперативі «Успіх», назва сторін : Пайовик та Кооператив. Відповідно до п. 1 договору № 6-05/08/14 (предмет договору) Пайовик повертає належний йому пай у власність пайового фонду Кооперативу, який складається з квартири загальною площею 79,01 кв.м. Відповідно до п. 2 договору № 6-05/08/14 (предмет договору) Кооператив закріплює за Пайовиком пай у пайовому фонді Кооперативу, який складається з квартири загальною площею 66,6 кв.м. Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним договору № 6-05/08/14 стосуються правочину щодо паю в юридичній особі, а отже, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України повинна розглядатися в порядку господарського судочинства, а позовна вимога про скасування рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 як похідна від спору щодо такого майна або майнових прав відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 20 ЦПК України також повинна розглядатися в порядку господарського судочинства. Наведене підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду в справі № 509/577/18 від 24.04.2019.

Крім цього, покликаючись на ст. 124 Конституції України, вказує, що довідка не є правочином, який може бути оскаржений, а може лише виступати доказом у спорі, тобто спір про оскарження довідки не відноситься до юридичних спорів та не може судом розглядатися взагалі, що підтверджується висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в Постанові в справі № 295/4481/16-ц від 07.07.2018, згідно з яким довідка не є актом правозастосування та має виключно інформативний характер, судовому оскарженню не підлягає, та висновком, викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 800/554/17 від 13.03.2018, відповідно до якого поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства», слід тлумачити у світлі частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Враховуючи вищенаведене, просить провадження у справі закрити.

Представник позивача ЖБК «Успіх» адвокат Жолнович І.В. подав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на виклик суду не з`явилися, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач державний реєстратор Кіндракевич Б.Р. подав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 клопотання про закриття провадження не відкликав, а інші учасники справи, будучи обізнаними про заявлене клопотання протягом тривалого часу, своїх пояснень чи заперечень щодо нього не надали, суд вирішив розгляд такого провести за відсутності сторін відповідно до вимог ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд оглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що заява відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво), і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з якими юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаюється Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами. Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Наведені висновки відображені в Постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 509/577/18 від 24.04.2019.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з позовної заяви та заяв, поданих у порядку ст. 49 ЦПК України, предметом спору між сторонами є визнання недійсним кооперативного договору № 6, укладеного між ЖБК «Успіх» та ОСОБА_1 , та довідки про відсутність заборгованості у ОСОБА_1 перед кооперативом, видану ЖБК «Успіх», за підписом ОСОБА_2 , як підставу для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Одночасно в судовому засіданні встановлено, що 02 жовтня 2012 року між ЖБК «Успіх» та ОСОБА_1 укладено кооперативний договір № 16 про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю, який розірвано договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 6-05/08/ НОМЕР_1 від 05.08.2014 /Т. 1 а.с. 232-234/.

Також договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 6-05/08/ НОМЕР_1 від 05.08.2014, серед іншого, за ОСОБА_1 закріплено пай, який складається з квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , визначений згідно з реєстром паїв кооперативу ідентифікаційним кодом 16 /Т.1 а.с. 235-239/.

Згідно з кооперативним договором № 6-05/08/14, укладеним 05.08.2014 між ОСОБА_1 та ЖБК «Успіх», пайові внески за даним договором вже повністю сплачені ОСОБА_1 ще в 2012 році (п. 13 договору) /Т.1 а.с. 236/.

Рішенням Загальних зборів ЖБК «Успіх», оформлених Протоколом № 6 від 08.04.2015, Протоколом № 9 від 31.12.2015, Протоколом № 1 від 29.02.2016, Протоколом № 2 від 04.04.2016 ОСОБА_1 було неодноразово затверджено як члена кооперативу, про свідчать копії відповідних протоколів, долучені до матеріалів справи /Т. 1 а.с. 141-146, 152-156/.

Більше того, відомості про ОСОБА_1 як асоційованого члена ЖБК «Успіх» внесені до Статуту ЖБК «Успіх», затвердженого Загальними зборами пайовиків ЖБК «Успіх», Протокол № 5 від 28.03.2015 /Т. 1 а.с. 147-151/.

Оскільки до моменту отримання квартири в рахунок свого паю ОСОБА_1 був членом ЖБК «Успіх», то згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу, зокрема, є участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Згідно з п. 1.2. статуту ЖБК «Успіх» «житлово-будівельний кооператив «Успіх» створений з метою забезпечення житлом членів Кооперативу і їх сімей шляхом розподілу між ними набутих об`єктів житлового будівництва.. ». Згідно з п. 3.2 Сатуту ЖБК «Успіх» «основними завданнями, на виконання яких направлена діяльність Кооперативу, є: забезпечення членів Кооперативу житлом та/або іншою, пов`язаною з ним нерухомістю...» /Т. 1 а.с. 45-50/.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення ст. 19 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, якими визначено коло справ, які підлягають розгляду в порядку цивільного та господарського судочинства, зміст правовідносин, суд дійшов висновку, що спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватись господарським судом.

Вище вказане стосується і позовних вимог про визнання дій відповідача ОСОБА_2 такими, що виходять за межі його повноважень, як керівника ЖБК «Успіх» під час укладення кооперативного договору з ОСОБА_1 на квартиру за будівельним номером АДРЕСА_1 , оскільки такі повинні оцінюватися не як дії незалежної фізичної особи, а як керівника житлово-будівельного кооперативу при здійсненні ним господарської діяльності.

Суд вважає обгрунтованими доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що довідка не є правочином, який може бути оскаржений, а може лише виступати доказом у спорі, тобто спір про оскарження довідки не відноситься до юридичних спорів та не може розглядатися судом.

Наведене підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду в справі № 295/4481/16-ц від 07.07.2018, відповідно до якої довідка не є актом правозастосування та має виключно інформативний характер, судовому оскарженню не підлягає, та висновком Великої Палати Верховного Суду в справі № 800/554/17 від 13.03.2018, згідно з яким поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у світлі частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду на те, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є похідною від вимоги про визнання недійсним кооперативного договору, провадження в цій частині також підлягає закриттю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Успіх» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Кіндракевича Богдана Романовича про визнання договору недійсним, визнання недійсною довідки та скасування рішення про реєстрацію права власності закрити.

Повідомити позивача та його представника, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.В.Гула