Рішення № 89046596, 30.04.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/12192/19

Провадження № 2/243/287/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Маслової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов`янськ Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. Позивачу від співробітників ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» стало відомо, що її пенсійний рахунок арештовано. Звернувшись з цього приводу до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л., ОСОБА_1 дізналась, що арешт на її пенсійний рахунок було накладено на виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С., вчиненого ним 07 червня 2019 року за № 761 на підставі звернення АТ «Банк Форвард» - правонаступника ПАТ «Банк Руский Стандарт» - щодо стягнення з неї на користь банку заборгованості за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року. Позивач зазначає, що даний виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог закону, адже заборгованість за вказаним кредитним договором не є безспірною, оскільки з дня виникнення права вимоги за нею минуло більше трьох років, а у нотаріуса, крім того, під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був відсутній оригінал кредитного договору. За таких обставин, позивач просить суд заявлені нею позовні вимоги задовольнити та визнати вищевказаний виконавчий напис № 761 від 07 червня 2019 року таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Виноградська О.В., яка діє на підставі ордеру серії ДН № 100370 від 21 жовтня 2019 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, проте адвокатом Виноградською О.В. було надано суду заяву, у якій вона позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та просила суд їх задовольнити, а справу - розглянути у відсутність сторони позивача.

Представник відповідача АТ «Банк Форвард», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини своєї неявки. Разом з тим, від відповідача на адресу суду надійшов відзив, у якому АТ «Банк Форвард» позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив наступне. 22 листопада 2012 року між ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», та ОСОБА_1 шляхом підписання позивачем Заяви № 101813131 з пропозицією укласти договір про надання та використання платіжної картки, яку ПАТ «Банк Руский Стандарт» було акцептовано, було укладено кредитний договір № 101813131, на виконання якого банком було відкрито позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 та випущено на ім`я позивача платіжну картку. Пунктами першим та третім підписаної ОСОБА_1 22 листопада 2012 року Заяви № 101813131 встановлено, що умови укладеного між позивачем та ПАТ «Банк Руский Стандарт» кредитного договору викладені у вищезазначеній Заяві, Тарифах по карткам Банку та Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку, що розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет та є невід`ємною частиною кредитного договору № 101813131 від 22 листопада 2012 року. Пунктами 7.10 та 8.9 Умов по карткам передбачено, що клієнт зобов`язався у випадку отримання кредитів в рамках Договору про картку погасити такий кредит та інші платежі, передбачені діючими в Банку Тарифами; Банк має право стягувати з Клієнта проценти за користування Кредитом, плати, комісійні винагороди, а також інші платежі, у тому числі штрафи/пені, передбачені Договором про картку. Так, відповідач зазначає, що свої

обов`язки за укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Руский Стандарт» кредитним договором банк виконав у повному обсязі, натомість позивач свої обов`язки за цим договором виконувала неналежним чином, внаслідок чого у позивача перед відповідачем за період з 04 жовтня 2017 року по 22 січня 2018 року утворилась заборгованість у сумі 25 085 грн. 21 коп., про що АТ «Банк Форвард» повідомив ОСОБА_1 шляхом направлення їй заключного Рахунку-виписки з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка у визначений відповідачем строк залишилась невиконаною. За таких обставин, враховуючи невиконання позивачем вимоги відповідача про погашення заборгованості у добровільному порядку, АТ «Банк Форвард» звернулося до Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. з заявою про вчинення виконавчого напису, на підставі якої, а також долучених до неї документів, 07 червня 2019 року цим нотаріусом було вчинено виконавчий напис № 761, яким з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року у вищевказаній сумі. Відповідач вказує, що ним задля вчинення виконавчого напису № 761 від 07 червня 2019 року Приватному нотаріусу було надано всі передбачені чинним законодавством документи, що підтверджують безспірність вимог АТ «Банк Форвард», зокрема, оригінал кредитного договору № 101813131 від 22 листопада 2012 року, розрахунок заборгованості, виписки по особовим рахункам, вимогу про усунення порушень, що свідчить, що оскаржуваний позивачем виконавчий напис вчинений Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. правомірно, а отже підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні. Підсумовуючи вищевикладене, відповідач АТ «Банк Форвард» просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.

Третя особа - Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився та не надав пояснень по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, проте надав суду заяву, у якій просив суд справу розглянути у його відсутність.

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л., будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явилась та не надала пояснень по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, проте надала суду заяву, у якій просила суд справу розглянути у її відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідач по справі АТ «Банк Форвард» є правонаступником ПАТ «Банк Руский Стандарт», про що свідчать Статут АТ «Банк Форвард», затверджений рішенням єдиного акціонера № 4 від 03 вересня 2018 року, Рішення єдиного акціонера ПАТ «Банк Руский Стандарт» № 3 від 19 серпня 2014 року, Рішення єдиного акціонера ПАТ «Банк Форвард» № 3 від 24 липня 2018 року та відомості, які містяться у довідці про юридичну особу (а.с. 175-177).

07 червня 2019 року на підставі заяви представника АТ «Банк Форвард» про вчинення виконавчого напису № 15/1/2-719/1/19 від 07 червня 2019 року Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 761, яким з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача АТ «Банк Форвард» - правонаступника ПАТ «Банк Руский Стандарт» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року у сумі 25 085 грн. 21 коп., яка утворилась за період часу з 04 жовтня 2017 року по 22 січня 2018 року та складається з заборгованості за сумою кредиту у розмірі 24 326 грн. та заборгованості за процентами та комісіями у розмірі 759 грн. 21 коп.

З Постанов Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. «Про відкриття виконавчого провадження» від 15 липня 2019 року, «Про арешт коштів боржника» від 17 липня 2019 року та «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 31 липня 2019 року слідує, що 15 липня 2019 року на підставі вищенаведеного виконавчого напису Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф (Павелків) Т.Л. було відкрито виконавче провадження № 59551035, в межах якого 17 липня 2019 року було накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на її рахунках у банківських установах України, а 31 липня 2019 року - було звернуто стягнення на її заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи позивача.

Разом з тим, відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, а також статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку

на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а нотаріус задля вчинення виконавчого напису повинен дійти висновку, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, та, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед ним.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року та № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року, а також Верховний Суд України у постанові № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року.

Так, що стосується такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак само по собі подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи статей 15, 16, 18 ЦК України й статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд доходить висновку, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не встановлює, а лише підтверджує вже наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Банк Форвард» за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року, суд виходить з такого.

З підписаних ОСОБА_1 22 листопада 2012 року Заяви № 101813131, Заяви про відкриття поточного рахунку (а.с. 198) й Довідки про умови кредитування ПАТ «Банк Руский Стандарт» та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту «Кредитна картка «РСУ « MasterCard », а також Виписок по особовим рахункам (а.с. 100-133, 201-206) слідує, що 22 листопада 2012 року між ПАТ «Банк Руский Стандарт» та позивачем було укладено Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого ПАТ «Банк Руский Стандарт» зобов`язався: 1) випустити на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку, найменування якої вказане в графі «Тип картки» Розділу «Інформація про картку» Інформаційного блоку; 2) відкрити ОСОБА_1 поточний гривневий рахунок, що буде

використовуватись в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням Картки; 3) для здійснення операцій за Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку Картки, встановити ОСОБА_1 ліміт, в межах якого вона має право здійснювати операції з використанням Картки за рахунок наданого Банком кредиту під операції з Карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування Рахунку Картки. Згідно цієї Заяви ставка по кредитному ліміту складає 38% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з вимогами частин першої та другої статті 207 ЦК України в редакції, що діяла на час підписання позивачем Заяви № 101813131, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 22 листопада 2012 року підписала Заяву № 101813131 й Довідку про умови кредитування ПАТ «Банк Руский Стандарт» та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту «Кредитна картка «РСУ «MasterCard», на підставі яких отримала від ПАТ «Банк Руский Стандарт» платіжну картку із встановленим кредитним лімітом зі сплатою 38% річних за його використання, яким вона користувалась, про що свідчать вищенаведені Заява про відкриття поточного рахунку (а.с. 198) та Виписки по особовим рахункам (а.с. 100-133, 201-206), суд доходить переконання про укладення 22 листопада 2012 року позивачем з ПАТ «Банк Руский Стандарт» саме кредитного договору, складовими та невід`ємними частинами якого є Заява № 101813131, Заява про відкриття поточного рахунку (а.с. 198) й Довідка про умови кредитування ПАТ «Банк Руский Стандарт» та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту «Кредитна картка «РСУ «MasterCard».

Разом з тим, жоден з цих трьох документів не визначає ані строку дії цього кредитного договору, ані строку виконання зобов`язання, ані терміну його виконання, а підписана ОСОБА_1 22 листопада 2012 року Довідка про умови кредитування ПАТ «Банк Руский Стандарт» та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту «Кредитна картка «РСУ «MasterCard» свідчить лише про те, що 22 листопада 2012 року позивача було ознайомлено з певними варіантами обслуговування Кредитних карток «РСУ «MasterCard» залежно від типу картки. Натомість, ця довідка жодним чином не визначає ані тип картки, виданої ОСОБА_1 , ані умови кредитування по такій картці, ані строк кредиту за нею, а визначає лише те, що строк кредиту становить від 0 місяців до 60 місяців з можливістю автоматичної пролонгації.

Оцінюючи доводи відповідача АТ «Банк Форвард» стосовно того, що Тарифи по карткам Банку, якими передбачено, що строк дії карти становить 5 років, та Умови надання та обслуговування платіжних карток банку, що розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, є невід`ємною частиною укладеного між сторонами 22 листопада 2012 року кредитного договору № 101813131, адже останній є договором приєднання, суд виходить з такого.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Натомість Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Руский Стандарт», а також Тарифи по продукту, долучені відповідачем до відзиву на позов, не містять ані підпису позивача ОСОБА_1 , ані іншого підтвердження узгодження сторонами саме тих Умов та Тарифів, які долучені до матеріалів справи.

В зв`язку з цим, суд доходить висновку про недоведеність АТ «Банк Форвард» тієї обставини, що станом на час укладання сторонами 22 листопада 2012 року кредитного договору № 101813131 ОСОБА_1 розуміла та погодилась саме на ті Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Руский Стандарт», а також Тарифи по продукту, які долучені відповідачем до відзиву на позов.

Так, велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, ухваленій по справі № 342/180/17, дійшла висновку про те, що за обставин, аналогічних вищевикладеним, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. З правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11 березня 2015 року по справи № 6-16цс15, слідує, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника та не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

За таких обставин суд доходить переконання, що долучені до відзиву на позов Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Руский Стандарт», а також Тарифи по продукту, якими передбачено, що строк дії карти становить 5 років, не є складовою частиною укладеного між позивачем та ПАТ «Банк Руский Стандарт» 22 листопада 2012 року кредитного договору № 101813131.

Таким чином, оскільки вищенаведена Довідка про умови кредитування ПАТ «Банк Руский Стандарт» та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту «Кредитна картка «РСУ «MasterCard» визначає лише можливу тривалість строку кредиту та жодним чином не визначає строк дії укладеного позивачем з ПАТ «Банк Руский Стандарт» 22 листопада 2012 року кредитного договору № 101813131, а також строк та термін його виконання, а Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Руский Стандарт» та Тарифи по продукту, якими встановлено, що строк дії карти становить 5 років, не є частиною вищенаведеного кредитного договору, суд доходить переконання, що укладений ОСОБА_1 з ПАТ «Банк Руский Стандарт» 22 листопада 2012 року кредитний договір № 101813131 не містить ні строку договору, ні строку виконання зобов`язання, ні терміну його виконання.

В той же час, відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У свою чергу, частиною першою статті 1048 передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За таких обставин Верховний Суд у постанові, ухваленій 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 дійшов висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Так, оскаржуваним ОСОБА_1 виконавчим написом з неї на користь відповідача АТ «Банк Форвард» було стягнуто, у тому числі, заборгованість по процентам та комісіям за користування кредитом у сумі 759 грн. 21 коп., яка утворилась за період з 04 жовтня 2017 року по 22 січня 2018 року.

В той же час, цей період, починаючи з 23 листопада 2017 року, перевищує навіть максимально можливий, передбачений підписаною позивачем довідкою про умови кредитування ПАТ «Банк Руский Стандарт» та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту «Кредитна карта «РСУ «MasterCard», 60 місячний строк кредиту, в зв`язку з чим суд доходить переконання, що у будь-якому разі право відповідача нараховувати позивачу відсотки за користування кредитом за укладеним 22 листопада 2012 року кредитним договором № 101813131, починаючи з 23 листопада 2017 року припинилось, а отже починаючи з 23 листопада 2017 року АТ «Банк Форвард» за цим кредитним договором не мав права нараховувати позивачу відсотки за користування кредитом, а тому за цим стягненням виконавчий напис № 761 від 07 червня 2019 року не є безспірними.

Крім того, в оскаржуваному позивачем виконавчому написі нотаріуса зазначено, що заборгованість позивача перед відповідачем за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року за процентами та комісіями становить 759 грн. 21 коп., з яких, як слідує з довідки (а.с. 194), наданої

відповідачем Приватному нотаріусу Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. задля вчинення виконавчого напису, 759 грн. 21 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом та 0 грн. - плата за пропуск мінімальних платежів та плата за обслуговування кредитної заборгованості. В той же час, і в цій довідці, і в інших документах, наданих відповідачем АТ «Банк Форвард» нотаріусу Кондратюк В.С. та надісланих останнім суду на виконання ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 січня 2020 року, відсутній будь-який розрахунок як процентів за користування кредитом, так і комісії - наявна лише загальна сума 759 грн. 21 коп. Натомість, у наданому відповідачем суду розрахунку заборгованості за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року (а.с. 97-99) заборгованість за процентами за користування кредитом визначена сумою 482 грн. 53 коп. (а.с. 99 зв.б.), що не є тотожним 759 грн. 21 коп., враховуючи, що з довідки, наданої нотаріусу (а.с. 194), слідує, що заборгованість позивача перед відповідачем за комісією становить 0 грн. Вказане також свідчить, що вимоги АТ «Банк Форвард» не є безспірними.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що вимоги АТ «Банк Форвард», за якими 07 червня 2019 року Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. було вчинено виконавчий напис № 761 не є безспірними, що має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стосовно другої обов`язкової умови, необхідної для вчинення нотаріусом виконавчого напису, а саме тієї обставини, що з дня виникнення права вимоги має минути не більше трьох років, то суд при її вирішенні керується таким.

Враховуючи, що з жодного як наданого відповідачем нотаріусу, так і наданого суду документу не слідує ані строку дії укладеного між сторонами 22 листопада 2012 року кредитного договору № 101813131, ані строку виконання сторонами зобов`язання, ані терміну його виконання, та приймаючи до уваги невиконання відповідачем ухвали Слов`янського міськрайонного суду від 20 січня 2020 року, якою було витребувано відповідні докази, а також керуючись такими принципами цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи не інакше, як на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд доходить висновку, що строк та термін виконання позивачем обов`язку з погашення заборгованості за вищенаведеним кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року цим договором не встановлений, а визначений моментом пред`явлення вимоги відповідачем до позивача.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, суд критично сприймає долучену відповідачем до матеріалів справи вимогу ОСОБА_1 щодо необхідності погашення нею заборгованості за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року у сумі 25 085 грн. 21 коп., оскільки, по-перше, вказана вимога датована 22 листопада 2012 року, натомість строк її виконання визначений відповідачем 21 лютого 2018 року, по-друге, зазначена у ній сума заборгованості відповідає сумі заборгованості, визначеній в оскаржуваному позивачем виконавчому написі № 761, де зазначено, що остання утворилась за період часу з 04 жовтня 2017 року по 22 січня 2018 року, тобто вже після 22 листопада 2012 року, по-третє, на виконання рішення Ради Національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» від 04 листопада 2014 року, введеного в дію Указом Президента № 875/2014 від 14 листопада 2014 року, з 2014 року Державне підприємство «Укрпошта» зупинило приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою, натомість адресою отримувача цієї вимоги зазначено місто Донецьк, та по-четверте, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обізнаності позивача про існування такої вимоги.

В той же час, з розділу 4 Умов надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Руский Стандарт», якими, як зазначено у відзиві на позовну заяву, керується відповідач у кредитних правовідносинах з позивачем, слідує, що часткове або повне погашення заборгованості за кредитом відбувається по закінченню кожного розрахункового періоду. Пунктом 1.38 цих Умов встановлено, що розрахунковий період дорівнює одному місяцю. Датою початку першого Розрахункового періоду за Договором (якщо інше не передбачено Додатковими умовами) є дата відкриття Банком Рахунку. Датою початку кожного наступного Розрахункового періоду є дата наступна за датою закінчення попереднього Розрахункового періоду. У випадку якщо дата закінчення Розрахункового періоду припадає на святковий, неробочий або вихідний день, то датою закінчення такого Розрахункового періоду вважається перший наступний робочий день.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що АТ «Банк Форвард» не повідомляв в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивача ОСОБА_1 про необхідність погашення боргу за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року у строк до 22 січня 2018 року, а з жодного як наданого відповідачем нотаріусу, так і наданого суду документу не слідує ані строку дії укладеного між сторонами 22 листопада 2012 року кредитного договору № 101813131, ані строку виконання зобов`язання, ані терміну його виконання, проте враховуючи, що вищенаведеними Умовами передбачено, що кожен черговий платіж з погашення заборгованості за кредитним договором має бути сплачений до останнього дня відповідного розрахункового періоду, суд, приймаючи до уваги, що часткове погашення позивачем заборгованості за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року останнього разу відбулось 25 вересня 2014 року, про що свідчить Виписка по особовому рахунку (а.с. 126), доходить переконання, що відповідач дізнався про порушення свого права 22 жовтня 2014 року, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у пункті 59 постанови, ухваленій 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковим для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже на підставі вищенаведеного суд доходить висновку, що з дня виникнення у АТ «Банк Форвард» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року, тобто з 22 жовтня 2014 року, по день звернення відповідача до Приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. з відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, яке мало місце 07 червня 2019 року, минуло більше трьох років, що також має наслідком визнання оскаржуваного позивачем виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується останнього дня сплати процентів за користування кредитом, а саме 22 листопада 2017 року (а.с. 132), то суд до вказаної дати ставиться критично, адже відповідно до п. 4.6 Умов надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Руский Стандарт» та Тарифи по продукту якими, як зазначено у відзиві на позовну заяву, керується відповідач у кредитних правовідносинах з позивачем, всі комісійні винагороди, плати, а також проценти за користування кредитом та інші платежі належать до оплати клієнтом на вимогу банку і списуються банком з рахунку без надання клієнтом платіжного доручення або у разі відсутності коштів на рахунку - за рахунок кредиту в межах платіжного ліміту і в порядку черговості, установленої даними умовами.

Вказане дає суду підстави для висновку, що сплата процентів за користування кредитом, яка останнього разу мала місце 22 листопада 2017 року, була здійснена не власне позивачем, а з розрахункового рахунку позивача за рахунок кредиту та у межах платіжного ліміту - самостійно відповідачем без відома позивача.

Крім того, виходячи з порядку списання банком процентів за користування кредитом та комісій, якими він керувався під час здійснення відповідних операцій, суд доходить висновку, що кожного разу, самостійно погашаючи відсотки за користування кредитом за рахунок кредитного ліміту, відповідач без відома позивача зменшував останній доступну суму кредитного ліміту, що, у свою чергу, призводило до збільшення загальної суми заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Банк Форвард» за кредитом, що підтверджується операціями щодо погашення відсотків за рахунок кредиту, відображеними у виписках, зокрема від 24 грудня 2012 року на суму 23 грн. 50 коп. та від 22 січня 2013 року на суму 122 грн. 86 коп.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 у судовому засіданні знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

До того ж, керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та приймаючи до уваги, що позивачем у 2019 році при зверненні до суду було сплачено судовий збір за забезпечення позову у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 384 грн. 20 коп., а також за позов немайнового характеру у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 768 грн. 40 коп., суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 1 152 грн. 60 коп. (384 грн. 20 коп. + 768 грн. 40 коп.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктором Станіславовичем 07 червня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за № 761, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість за кредитним договором № 101813131 від 22 листопада 2012 року

у сумі 25 085 гривень 21 копійка, а також витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 850 гривень, - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард», яке має ідентифікаційний код 34186061 та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , уродженки м. Омськ Російської Федерації, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у сумі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок.

Роз`яснити учасникам справи, що згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, постановленою 22 жовтня 2019 року по справі № 243/12192/19, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду С.Г. Пронін